РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 14 (11 квітня 2014) 

  • Хто зігріває душу молодого машиніста?

    Залізнична кар’єра 23-річного машиніста локомотивного депо ст. Київ-Пасажирський Костянтина САВІЦЬКОГО цікава тим, що починалася вона для київського хлопця… в 11 років. Жодної помилки у вікових даних. Річ у тім, що у 2002 р. учень однієї зі столичних шкіл вирішив стати юним залізничником. А для цього варто було завітати до Сирецького парку. Тут на коліях Малої Південно-Західної робив перші трудові кроки. Спочатку - як провідник пасажирських вагонів, далі - оглядач-ремонтник рухомого складу. А згодом машиніст тепловоза Костя Савіцький вдало засвоїв умови локомотивної роботи на коротких перегонах Дитячої магістралі.

    СХОДИНКА НА ЖИТТЄВОМУ ШЛЯХУ

    Весна у цей день по-справжньому вступала в свої права. Одинадцяте квітня п.р. Шоста сорок п’ять ранку. Машиніст К. Савіцький готує пасажирський поїзд Київ - Запоріжжя у рейс на 12-й колії ст. Київ-Пасажирський. Дуже важливо, щоб була перевірена цілісність гальмової магістралі поїзда. Він ще раз подумки повторить основні «секрети» електросхеми управління електровозом: тоді локомотивна бригада багато в чому убезпечена від несподіванок.

    У перший рейс як машиніст. Прошу зважити і на такий факт: колишній випускник Київського електромеханічного технікуму залізничного транспорту ім. М. Островського переступив прохідну локомотивного депо три з невеликим гаком років тому як слюсар з ремонту електроустаткування. Вивчивши, як кажуть військові, матеріальну частину в електроапаратному цеху, став помічником машиніста. Сьогодні - у перший рейс за правим крилом. Будь кому, сподіваюсь, зрозуміло, це давня мрія мого сьогоднішнього героя. Між іншим, навчання без відриву від виробництва у Державному економіко-технологічному університеті транспорту для теперішнього дипломованого інженера К. Савіцького - ще одна сходинка на життєвому шляху.

    ПСИХОЛОГ МАЄ РАЦІЮ

    «Виробнича діяльність машиніста локомотива мотивує складний фізичний та психологічний характер. Підготовка висококласного робітника триває впродовж багатьох років, - нагадувала на сторінках «Рабочего слова» психолог Ольга ЛЕЩЕНКО. - Констатую: не завжди призначений машиніст або помічник машиніста може ефективно виконувати свої професійні обов’язки. На жаль. Але недостатність професійних знань, фізична неспроможність не завжди є причиною вище означеної проблеми. На перший погляд, неможливо пояснити, чому працівник без об’єктивних на те причин «відсиджується» в резерві або на лікарняних. До того ж саме в нього постійно виникають проблеми на шляху слідування. Цей умовний суб’єкт посадові обов’язки виконує без бажання, ніби, «з-під палки». Врешті-решт робота йому не приносить задоволення». Свого часу поява психологів у депо неоднозначно сприймалася як машиністами, так і керівниками на місцях. Першопрохідникам доводилося прикладати незвичайні зусилля, щоб завоювати авторитет у депо, довести, що поява на виробництві психолога - вірний крок у напрямку забезпечення безпеки руху. Тому до оцінок Ольги Вікторівни, яка працювала психологом у локомотивному депо ст. Жмеринка, обов’язково прислухаюсь. А її статті про локомотивників вважаю цікавими. Чому?

    Відповідь - у її фаховому підході до вирішення нагальних питань у локомотивному господарстві з точки зору кадрового забезпечення. «Чи зможе бути людина першокласним машиністом, якщо їй не подобається техніка, поїздки за маршрутом, якщо той, хто працює за правим крилом локомотива є не працьовитою і безвідповідальною людиною?»

    Це риторичне запитання від нашої постійної дописувачки О. Лещенко дуже доречне у нашому випадку. Відповідь зрозуміла. Отже, «для того, щоб бути професіоналом своєї справи, ще на початку кар’єри потрібно мати психологічну готовність до цієї діяльності. Психологічна готовленість відрізняється від поінформованості про майбутню професію тим, що потрібно не лише знати про основні умови роботи на залізничному транспорті, але й бути готовим виконувати певний перелік галузевих правил та інструкцій. Знання про певні вимоги до людей професії локомотивника - це одна із складових готовності до оволодіння секретами майбутньої професії».

    Важко не погодитись із думкою фахового психолога. Ольга Вікторівна має рацію. Це підтверджує власна практика: у сьогоднішньому моєму героєві не помилилися ті керівники локомотивного депо ст. Київ-Пасажирський, які вручили йому права управління електровозом. Зокрема, машиніст-інструктор колони В’ячеслав ГОРДІЙЧУК.

    ФОТОГРАФУЄМО І БАЖАЄМО ЩАСЛИВОЇ ДОРОГИ!

    Жодних зайвих рухів. Він добре прослухав, як працюють обидві секції восьмивісної потужної машини під час приймання ЧС-8 №74 на тракційних коліях депо, надав необхідні розпорядження помічникові, у потрібний час подав електровоз під пасажирський поїзд. Тепер в очікуванні зеленого сигналу з 12 колії пасажирського вокзалу є миті, коли перед очима промайне його недовгий шлях за праве крило електровоза.

    Нехай не квапляться звинувачувати мене ті читачі, що, мовляв, віддаю перевагу зовсім молодому механікові. І це в той час, коли навколо достатньо досвідчених машиністів, про яких газета залізничників не згадує. Все попереду. Підказуйте адреси, ми готові до зустріч із цікавими людьми.

    Днями на авторський мобільний зателефонував машиніст першого класу із понад 25-річним машиністським стажем В. ЗАСТАВНИЙ («Миллионы Вячеслава Заставного», «Рабочее слово» №3, 2014 р.). Річ у тім, що В’ячеслав Євгенович був наставником Костянтина Савіцького протягом чотирьох холодних місяців. У кінці грудня ми домовлялися про те, що точну дату про перший самостійний рейс свого учня він повідомить кореспондентам газети залізничників. Так і сталося. За словами психолога О. Лещенко, це той випадок, коли досвідчений машиніст В’ячеслав Заставний та його колеги дозволили створити моральну основу в процесі взаємодії 23-річного К. Савіцького із іншими людьми. Сприяння його саморозвитку у професії - то також важливий чинник. Цінності, що чекаємо від діяльності, - це внутрішні уявлення про те, що людина вміє, знає та може робити.

    Фотографуємо і бажаємо молодому машиністу та його помічнику щасливої дороги!

    ЗВІДКИ МРІЙЛИВА УСМІШКА?

    Після завершення першої поїздки за правим крилом локомотива ми зв’язалися телефоном із Костянтином Людвіговичем.

    - Як пройшов перший рейс? - розпитую К. Савіцького.

    - Головне для машиніста - виконати своє професійне завдання якісно, безпечно вести поїзд до станції призначення. Щоб, повертаючись додому після чергової зміни, можна було пишатися, що ти успішно виконав поставлене завдання.

    - Хто чекатиме тепер після повернення з далеких мандрів сталевими коліями? - цікавимося у 23-річного блакитноокого блондина, якому, як ви помітили, вельми пасує залізнична форма.

    - Моя кохана. Катерина, - додає із виразною мрійливою усмішкою Костянтин. Мабуть і цей, вибачте за газетний штамп, людський фактор зігріває його душу… На щастя!

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05