РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 11 (14 березня 2014) 

  • Звідки сердиті вітри на столичному Майдані?

    «Реве та стогне Дніпр широкий». Незабутня пісня є актуальною через 128 років

    Приємно було спостерігати саме дев'ятого березня єдність громади на столичному Майдані, де, зазвичай, люди відстоюють різні погляди і думки. Маю на увазі Віче на Майдані Незалежності України «ВСТАНЕ УКРАЇНА - СВІТ ПРАВДИ ЗАСВІТИТЬ!».

    Відзначення двохсотріччя Дня народження Тараса Григоровича Шевченка лише починається, наголошувалося під час багатьох виступів, що лунали із величної сцени. Пошановано й пам’ять Героїв Небесної сотні.

    Священики, письменники, урядовці, іноземні гості, активісти Майдану так чи інакше звертали власні думки на агресивні прояви від «старшого брата» у Криму. Дійсність перевершує всі побоювання. Дай Боже, щоб все обійшлося без жертв!

    Святом ювілей Тараса навряд чи стане. На надто вже важкі часи для українського народу в усіх куточках нашої держави він припадає. Втім саме останні події дають привід подивитися на постать Шевченка не лише як на незабутнього поета і талановитого художника, а й, передусім, - як на провісника величезних змін на теренах рідної України.


    Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    З РЕПЕРТУАРУ ЗАЛІЗНИЧНОЇ КАПЕЛИ

    Вкотре слухаючи твір «Реве та стогне Дніпр широкий», який розносився над Майданом, а далі - в усі куточки України завдяки телетрансляції, учасники велелюдного заходу підспівували величезному зведеному хору. Склад співаків чисельний, а саме: Національна заслужена академічна хорова капела України «Думка», хор Київської державної консерваторії ім. П.І.Чайковського, Академічна чоловіча хорова капела ім. Л. Ревуцького, камерний хор «Київ», ансамбль солістів «Благовість», камерний хор «Хрещатик».

    Запам’ятається? Безумовно. Перші поетичні рядки балади Кобзаря «Пречиста», які неодноразово чув у виконанні аматорів із Заслуженої хорової капели Управління Південно-Західної залізниці, то справжня мистецька візитівка колективу під орудою хормейстера Національної академічної капели «Думка» Андрія Ворошилова. Академічний жанр хорового співу високо оцінено під час неодноразових творчих турнірів членами журі на багатьох галузевих конкурсах, що проводяться на теренах Укрзалізниці.

    Поезія, де образ Дніпра сприймається як символ української нації, швидко запам’ятовується у будь-якому свідомому віці. «Вища художня досконалість» - так характеризує Григорій Клочек у «Літературній Україні» (№46 від 28 листопада 2013 р.) і цей серед інших довершених поетичний твір.

    ВІД ДУНАЮ ДО ДНІПРА

    Романтика в зображенні української природи і реалізм подавання початку балади на нотному папері. Звідки ця загальнолюдська узгодженість, що об’єднує не одне покоління українського народу? Від композитора Данила Крижанівського, зокрема.

    Містечко Болград притаїлося у Буджацькому степу недалеко від берегів Дунаю. Там вчитель латинської мови, між іншим, уродженець Херсонщини, крім викладання у місцевій гімназії, писав музику. Син священика Данило Крижанівський закінчив Єлисаветградське духовне училище, де отримав перші знання з теорії музики та хорового співу. Далі - Одеська семінарія. Але священицький сан отримувати не бажав. Продовжив освіту на слов’яно-російському відділенні Одеського (тоді Новоросійського університету). Отже, співоча муза сприяла тому, щоб особливе місце серед творів Д. Крижанівського належало пісні « Реве та стогне Дніпр широкий». Відомо, вверху над нотами Крижанівський написав «Присвячую Марку Кропивницькому». Останній - відомий актор, співак, чудовий виконавець українських народних пісень - завітав з власним театром на гастролі до Одеси. Композитор-початківець Крижанівський саме у ці дні вирішив ознайомити корифея українського театру зі своїми творами, показавши йому нотний аркуш з присвятою. Програвши твір на фортепіано, режисер обійняв автора музики і назвав пісню шедевром. Незабаром, після однієї з вистав, оркестр і хор почали цю пісню, і її підхопив зал, люди підвелися... Так уперше прозвучала пісня, яка стала своєрідним гімном українців.


    Фоторепродукція картини «Реве та стогне», що належить першому Президентові Української академії мистецтв,
    шевченкознавцю, досліднику історії вітчизняної культури, видатному художнику,
    професору Харківського художнього інституту Миколі БУРАЧЕКУ (1871 - 1942 рр.)

    БЕЗГЛУЗДА ЗАБОРОНА

    «Обом дуже хотілося оприлюднити пісню. Ноти вдалося надрукувати окремим виданням із присвятою Маркові Кропивницькому, але загал їх не побачив - усі примірники видання конфіскували. «Чому? - запитує у своїй статті «Як уперше прозвучала пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» Григорій Клочек. - Нічого ж злочинного для суспільства у словах цієї пісні не було. Та ні. Злочинність полягала в тому, що вона була українською, а все українське переслідували».

    Ще б пак. У пісні слова Пророка? Влада його не жалувала. Тому що моторошних правдивих слів, що підхоплювалися народом, боялася, зокрема й царська охоронка.

    «Із 1876 р. було заборонено ставити українські слова під нотами, можна було друкувати самі тільки ноти, - писав Іван Огієнко у книзі «Українська культура». - І лише через п’ять років, у 1881 р. скасували цей сміхотворний наказ… Коли українці бажали прилюдно проспівати рідну пісню, губернатори вимагали інколи співати її французькою або московською… Так було, скажімо, в Одесі, де відомий губернатор Зелений примусив замість: «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», співати «Ой не ходи, Гришка, да и на пикник».

    На щастя автора музики, у 1886 р. вперше було оприлюднено пісню «Реве та стогне Дніпр широкий». Безглузду заборону - не друкувати текстів - було знято згідно із царським наказом. Проте твір на слова Шевченка цензура все ж не дозволила оприлюднювати. Ще один доказ того, як впливало бентежне слово Кобзаря на охоронку. Вслід за першим накладом через цензурні перепони не пройшов і другий.

    ЯК ПРЕКРАСНУ ПІСНЮ ПРЕЗЕНТУВАТИ НАРОДОВІ?

    М. Кропивницький вирішив заспівати пісню під час однієї з вистав. Ризик? Був. Адже текст кожної постановки було залітовано (затверджено, ідеологічно дозволено - ред.) «з гори». Можливі серйозні неприємності, штрафи, а то й заборона проводити гастролі. Проте від задуманого Кропивницький не відмовився. Його мелодраматична п’єса «Дай серцю волю, заведе в неволю» йшла, як зараз кажуть, на ура. Одного з героїв - Івана Непокритого - грав сам автор. У четвертій дії вистави, саме у тому місці, де Іван повідомляє побратимові Семену та його судженій Одарці про власне рішення йти у солдати замість нареченого, як зазначають історики українського театру, завжди відчувалось емоційне піднесення у залі. Адже вчинок І. Непокритого стосовно Семена, який протягом вистави встигає одружитись, зворушував людяністю. Саме під час цього яскравого моменту, коли за текстом драматурга мала звучати журлива пісня «Гей шпориш, шпориш по дорозі…», Марко Кропивницький заспівав з авансцени «Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива».

    Пісні Данила Крижанівського на слова Тараса Шевченка, пісні від Композитора і Поета, судилося прожити 128 років. Вона є улюбленою серед нашого народу. Це довело останнє Віче на Майдані Незалежності, що було присвячене 200-літньому ювілею Великого Тараса. Шевченко живий у пам’яті кожного українця, його слово шанують в усіх куточках світу. Французькою, японською, польською, німецькою, англійською, італійською звучало слово Кобзаря на велелюдному Майдані. До речі, мелодія цієї пісні була музичними позивними українського радіо під час Другої світової війни, а нині - Першої програми Національного радіо та Всесвітньої служби «Радіо Україна». І в цьому актуальність незабутнього твору.

    «Діла добрих оновляться, діла злих загинуть», - цитували священики того дня «Псалми Давидові» від Кобзаря. І ці рядки є найбільш упізнаваними серед нашого народу! Та чи знає про це північний сусід?! Чи донесуть до нього істину сердиті вітри з київського Майдану?!

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05