РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 11 (14 березня 2014) 

  • Хто прикривається інтересами багатотисячного колективу?!

    Вклоняюсь пам'яті тих, хто загинув на Майдані протягом грудня - лютого під час сутичок у кривавій борні. 102 герої із Небесної сотні. Сумую разом з усім українським народом. На собі відчув: ніякими серцевими краплями той біль не зняти - потрібен час. А його немає. Із півдня України, та де там, здається, і зі сходу, і з півночі можна чекати на сюрпризи від російських військових. Хворобливий імперіалізм, кажуть терапевти від політики. Чи підтвердиться діагноз? Покаже час. Але на тепер перелік дестабілізуючих ситуацій, на жаль, надзвичайно великий.

    ПРО ВСЕ ПО ПОРЯДКУ

    До чого я? Тепер від макрополітики до останніх подій, які називаються неприхованою агресією від сучасних терористів. Зокрема у межах Південно-Західної залізниці (ПЗЗ) випадків, які загрожують безпеці залізниці, хоч греблю гати. Пам’ятаєте, як газета залізничників у № 9 п.р. в статті «Чіткість дій, рішучість - запорука професіоналізму» розповідала про локомотивну бригаду з моторвагонного депо ст. Фастів, що грамотно діяла під час добре підготовленої катастрофи на перегоні між платформою Тарасівка та ст. Боярка. Саме в той день, коли автор цих рядків готував статтю у номер про відчайдушних машиніста О. Коваленка та його помічника В. Ярошенка, сталося непередбачуване і в той же час безкомпромісне реаліті-шоу в будівлі управління.

    Нікого вже не подивуєш, зокрема у Києві, випадками несанкціонованих захоплень офісних приміщень. У межах Майдану Незалежності грудневими, січневими, лютневими днями ситуація є зрозумілою. Але щоб гарячою точкою захоплення стала будівля управління Південно-Західної магістралі?! Але про все по порядку.

    Переді мною офіційний лист (надано на моє прохання канцелярією управління ПЗЗ) від голови Київської територіальної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України В.В. Вільчинського на адресу керівництва столичної магістралі, який просить «негайно розглянути» (далі стиль та орфографію збережено - ред.) «не продовження контракту таких працівників Жижикіна Михайла Михайловича, Верховода Олександра Валерійовича, Лановик Людмилу Сергіївну, Веріджана Асадур Карапетовича. Свящука Павла Петровича, які сумлінно пропрацювали на залізниці і за те, що вони є членами, Вільної профспілки залізничників їм був не продовжений контракт керівниками підприємств. В вагонній дільниці ст. Хмельницький постійно дискримінуються права членів Вільної профспілки залізничників України. На протязі дев’яти місяців керівником порушення ст. 46, 42 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії їх діяльності», по теперішній час не надане приміщення до роботи профспілки». Зверніть, будь ласка, увагу на останній змістовний акцент від авторів офіційного листа від Голови Київської територіальної профспілкової організації ВПЗУ ПЗЗ. А тепер завершимо цитату «Просимо Вас негайно поновити на роботі вище зазначених працівників. При терміновому не поновленні на роботі ми змушені приймати координаційні міри тобто акції протесту, та не змушуйте нас іти на крайні міри». Кидаю оком на стиль викладення основних вимог, де поруч із кадровими проблемами стоять суто організаційні, маю на увазі акцент на ненадане профспілкам приміщення.

    ЩО ПОКАЗАВ ЕКРАН МОНІТОРА?

    Все змішалося. Уточнимо, саме Державне територіально-галузеве об’єднання (ДТГО) «Південно-Західна залізниця» (ПЗЗ) є підприємством, а, приміром, вказана вагонна дільниця ст. Хмельницький є її структурним підрозділом. Сподіваємося, що прописну істину запам’ятають і у Вільній профспілці залізничників України. Зокрема в її Київській територіальній профспілковій організації. Інакше, чи можна назвати Вагонну дільницю підприємством, якщо вона не є юридичною особою? А от ВПЗУ - то, як не крути, юридична особа. Саме вона нещодавно змусила задуматися над проявами власних амбіцій не лише київську міліцію, але й захисників Євромайдану. Наголошую, справжніх захисників!

    - Що ти «воду ллєш»? - майже чую можливі звинувачення на свою адресу. У жодному разі. Хочу досконально розібратися у тому, чому одна юридична особа (у даному разі ВПЗУ) 25 лютого п.р. обрала за належне застосувати силу, щоб зустрітися із керівництвом Південно-Західної залізниці? Інакше кажучи, зламавши турнікет, що служить вірою і правдою для реєстрації на службі всіх співробітників управління ПЗЗ протягом доброго десятка років, активісти ВПЗУ (як стало відомо зі слів керівника служби відомчої охорони Володимира Лапіна) та невідомі поки що особи (маски, каски, камуфляж сьогодні слугують для сумнівного виду незаконних елементів по всій території України, очевидно, і про «зелених чоловічків» читач освідомлений - ред.). Про гуманні норми поведінки і мова не йдеться. Переглядаючи відеозйомку ситуації на головному вході до будівлі, надану службою воєнізованої охорони, зрозумів: те, що у згаданому листі (вихідний номер 17 від 25 лютого п.р. за підписом керівника ВПЗУ) було лише погрозою, у той же день стало реальністю.

    Щоб розібратися у згаданій ситуації, уважно роздивляюсь на екрані монітора, як приблизно о 13.00 міцні двері, що у будинок управління пропускають з добрий десяток молодиків, серед яких два-три не прикривають обличчя, інші ж - як ведеться останнім часом у захватників - у чорних шапках, що натягнуті на підборіддя, з двома дірками для очей. Хлопці помітно нервують, раз за разом перекладаючи з рук у руки цурпалки та битки. Не в лапту (рос.), не в бейсбол прийшли гратися ці радикально налаштовані люди. А тепер без жартів. У небезпечних з точки зору подальших діях моїх сьогоднішніх героїв пересвідчився, коли помітив на екрані, як молодики після появи у тому ж таки вестибюлі двох інтелігентного виду і поважного віку осіб, як по команді кинулися ламати турнікети. Ну й що з того, що на перемовини до них вийшли представники керівництва залізниці? Ну й що з того, якщо у коректній формі до нападників зверталася керівник юридичної служби Олена Клим’юк, намагаючись ввічливо розібратись у створеній ситуації? Як співав знаменитий бард «Вперёд наверх, а там…». Підступний удар від непроханих гостей досяг і Володимира Лапіна. Охоронців, які стояли на чатах, майстерно відтіснено у бік, жінку, яка опинилася на дорозі в осіб з палицями та бітами, брутально відштовхнули. І вся група ринулася по коридорах управління… Тепер застосуємо блатний жаргон. Будемо об’єктивними: на шухері залишився все ж «смотрящий». Що було далі?

    ДЛЯ ЧОГО НОЖІ В НАГРУДНИХ КИШЕНЯХ БРОНЕЖИЛЕТІВ?

    Уважно читаю листа від керівництва Південно-Західної залізниці на ім’я Першого заступника Генерального прокурора України М.Я. ГОЛОМШІ.

    «25 лютого 2014 року о 13 год. в приміщення управління Південно-Західної залізниці увірвалась група з 12 людей, частина з яких були в чорних масках на обличчі та з битками в руках та ножами в нагрудних кишенях бронежилетів (курсив мій - В.З.). Зазначені особи попередили працівників залізниці про те, що вони, «представники Майдану», захоплюють приміщення управління залізниці і будуть здійснювати опечатування кабінетів. Відеофіксація події, знята камерами спостереження, додається на електронному носії.

    Вказану групу очолювали дві особи, одна з яких представилася «адвокатом», інша особа представилась «юристом штабу Майдану» (вранці цього ж дня був на прийомі у керівництва залізниці і представлявся юристом Вільної профспілки залізничників України - Петровським Валерієм Вікторовичем). Дані особи голосно підбурювали решту до негайного захоплення кабінетів, «опечатування», термінового проведення обшуку кабінетів керівництва, в яких, на їх думку, «на даний час відбувається знищення документів».

    Представники залізниці, які в той момент спілкувалися зі вказаною організованою групою людей, просили останніх поводити себе коректно, без нагнітання обстановки у приміщенні стратегічно важливого державного підприємства, в якому працює понад 1500 працівників, які покликані забезпечувати робочий процес, спрямований на організацію безпечного руху поїздів (курсив мій - В.З.). Однак люди в масках, перебиваючи один одного, викрикували різноманітні фрази, стрімко виламали вхідний турнікет та спробували піднятися по сходах в приміщення залізниці. «Адвокат» при цьому відійшов за спини людей у масках.

    Працівникам залізниці вдалося впросити людей у масках припинити штурм приміщення і натомість виділити декількох активістів, яких проведуть по адміністративній будівлі, щоб останні переконались в тому, що триває виробничий процес і ніхто не знищує ніяких документів.

    В послідуючому «адвокат» в супроводі декількох осіб вимагав, щоб їх відвели до кабінету начальника залізниці, допустили майданівців для здійснення опечатування всіх кабінетів та щоб надали копії фінансово-господарських документів. Працівники залізниці були змушені погодитись виконати вимоги «адвоката» і натомість упросили вивести на вулицю людей у масках. У подальшому групу активістів на чолі з «адвокатом» прийняв перший заступник начальника залізниці І.П. Федорко, якому вдалося вмовити активістів не захоплювати приміщення залізниці та не перешкоджати організації перевізного процесу.

    Таким чином, фактично відбулася спроба захоплення будівлі стратегічно важливого державного підприємства, що могло призвести до блокування роботи всієї залізниці та зупинення руху поїздів…»

    ДЯКУЮ ЗА БЕЗПЛАТНУ ПОРАДУ, «МАШИНІСТЕ»!

    Перервемося від читання листа на ім’я Першого заступника Генерального прокурора України від керівництва Південно-Західної магістралі лиш через те, що зараз пригадався телефонний дзвінок в редакцію, що відбувся в акурат у хвилини підготовки до означеного захвату. У телефонному навушнику молодечим голосом у автора цих рядків запитали щось на кшталт, а ви про нас чому не пишете? «Про кого?» - запитав я та попросив представитись. - «Машиніст, - відповіла слухавка, - а зараз - на Майдані». Натякаючи на участь у сутичках. На мої доводи про те, що газета залізничників не є громадсько-політичним виданням, візаві лише розсміявся, сказавши, що, якби ми друкували новини з Майдану, то наклад значно б збільшився. Я подякував за безплатну пораду. Останньою погрозливою фразою була така: «Наступного разу і до вас доберемося…». Далі - гудки.

    Користуючись нагодою, хочу звернутися до мого співбесідника. Відповідайте чесно на нескромне запитання: ви контролюєте власні емоції? А може емоції контролюють вас? Відповідь відразу ставить всі точки над «і». Стає очевидним, хто вами керує, або, як кажуть, хто у вашому будинку господар. У багатьох сучасників існують проблеми з емоціями, особливо із негативними. Чому? Люди не знають, що із цими почуттями робити? Як їх гасити, подавляти, не піддаватися на провокації? Яких вжити заходів, якщо не бажаєш відчувати гнів або смуток, але нічого із собою неможливо зробити? Популярний спосіб відійти від проблем - перемикатися на що-небудь інше. І забути. Адже по-справжньому надумані проблеми заважають жити. «Машиністе», ви протягом життя накопичували багаж усякого емоційного сміття, а потім вже не знаєте, що з ним робити?! Ось тоді і з’являється той самий «адвокат»…

    КОРОТКО, АЛЕ ЯСНО

    Читаємо далі офіційний лист на ім’я Першого заступника Генерального прокурора від керівництва столичної магістралі. «Згідно зі ст. 36 Конституції України громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

    Відповідно до ст. 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

    Тобто, в даному випадку, дії представників Вільної профспілки залізничників України щодо спроби захоплення будівлі адміністрації державного підприємства та спроби блокування приміщень та роботи працівників залізниці є незаконними.

    У зв’язку з викладеним, відповідно до ст. 19, 20 Закону України «Про прокуратуру», прошу розслідувати даний злочин та вжити відповідних заходів прокурорського реагування.

    З повагою,

    Перший заступник начальника Південно-Західної

    залізниці І.П. ФЕДОРКО»

    ПРО ДУТІ АВТОРИТЕТИ ТА «АДВОКАТІВ»

    Виникає ще одне запитання до організаторів реаліті-шоу, що відбулося 25 лютого в будівлі управління ПЗЗ. Як відомо, останніми днями у зв’язку із останніми подіями у Криму, як повідомляють ЗМІ, зникли без вісті вісім справжніх активістів, супротивників «зелених чоловічків». У поїздах особи у камуфляжі обшукують пасажирів і перевіряють паспорти. Правозахисники змушені переховуватися та вести підпільну роботу. Дожилися… Подумалося, роздувати вогнище військового перевороту можуть дуті авторитети, це щоб на українському пожарищі нагріти руки. Схаменіться, запроданці з битками наперевіс! Ви б були героями, якби робили це 18-20 лютого. Там, на Майдані. Щодо «машиніста», який звернувся 25 лютого телефоном до мене, скажу так. Очі щодо вас «замилюються» у багатьох, але не в редактора «Рабочего слова». Слідкуйте за тим, які ідеї вам втовкмачують «адвокати» і що ви сприймаєте на віру. А ніж у бронежилеті для чого?!

    Саме ідеї на кшталт «всі навколо шахраї та злодії» відразу викликають відповідну ЗАКОННУ реакцію. А чи потрібна вона вам?

    P.S.

    Поставив крапку. І поки підсихає друкарська фарба, обдумую вище викладену ситуацію. Питання до вас, шановні читачі, як ви вважаєте, хто все таки прикривається інтересами багатотисячного колективу?! Цікаво б було вислухати думку мислячих людей!

    З повагою, редакція «Рабочего слова»

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05