РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 10 (7 березня 2014) 

  • Стежки Кобзаря понад Россю

    «Благословен той день і час,
    Коли прослалась килимами
    Земля, яку сходив Тарас
    Малими босими ногами».

    (Із поезії Максима Рильського)

    Незліченні стежки-дороги щоденно ведуть людей різних за віком і громадянським спрямуванням до священного місця відомого всьому світові - могили Тараса Шевченка, до Канева. Це тут, на колишній Чернечій, а тепер Тарасовій горі, у мирі з Богом покоїться прах великого сина України, Пророка віків, автора безсмертної української Біблії - книги «Кобзар» - Тараса Григоровича. І збулося колись сказане Володимиром Сосюрою після відвідин священного місця над Дніпром: «... і гримить «Заповіту» безсмертного спів на високій могилі Тараса». І збулося Шевченкове, який свято нам заповідав: «І мене в сім’ї великій, сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути незлим тихим словом».


    м. Богуслав, ріка Рось.

    ПОШТОВИМ ТРАКТОМ ДО БОСОГО БРОДУ

    Досі багато хто ще називає відрізок шляху від Сквири на Київщині й аж через Погребищенський район, що на Вінниччині, Тарасовим. І є на цім шляху одне примітне місце з дещо дивною, але такою поетичною назвою - Босий Брід. Цю назву я навіть примітив на карті, котра засвідчує стежки-дороги Тараса Григоровича Україною в різні часи. А саме така зберігається в експозиції меморіального залу музею-світлиці Тараса Шевченка, що тут же, на Чернечій горі, неподалік од його могили. Сумніву не могло бути в тому, чи це Босий Брід над нашою Россю, чи інше місце, бо ж на цій же карті означена течія річки поблизу села Круподеринець. А це село було літньою резиденцією київського губернатора, відомого державного діяча, дипломата, графа Миколи Ігнатьєва. Саме оця місцина під назвою Босий Брід і слугувала часткою графського поселення, де розміщувалися поштова станція, земська лікарня, стояла край шляху чимала корчма. Тут була можливість міняти коней для подальшої подорожі, заночувати або ж перебути лиху годину, несприятливу погоду для подорожі.

    Пошта на Босому Броді відігравала вельми значиму роль у житті погребищан. Усю кореспонденцію можна було звідси відіслати в різні куточки не тільки України. Подейкують, що тут були визначені коні, вони перебували на особливому обліку, адже щомиті могли знадобитися для поштових потреб. І, зрозуміло, що не виключена можливість, що послугами поштової станції скористовувався свого часу і Тарас Шевченко, прямуючи в творчій подорожі поштовим трактом.

    НА БЕРЕГАХ РОСІ

    Саме оцим шляхом глибокої сльотливої осені 1846 р. вирушив Тарас Григорович у складі тимчасової комісії для розгляду стародавніх актів з Києва до Кам’янця-Подільського. Саме цей факт засвідчує і меморіальна дошка на фронтоні червоного корпусу Київського національного університету, який нині носить ім’я славетного сина України. І припускаються великої помилки ті, хто часто-густо вважав чи й нині вважає, що цей пам’ятний знак на будинку університету є свідченням того, що тут свого часу навчався Тарас Григорович. Він одержав ще з молоком матері щонайвищу освіту і святий талант од Господа! Так-от, як запевняють дослідники творчості Тараса Шевченка, означеного року пізньої осені поет у складі експедиційної комісії мандрував через Сквиру і далі через населені пункти і Погребищенського району, і сусіднього Липовецького, що над Собом-рікою. Найвірогідніше припущення щодо того, що саме на берегах Росі дещо довше затримався Тарас Григорович, цілком слушне. Ну аж ніяк не міг він не торкнутися серцем і душею цих місць, де вирувала колись Коліївщина, так достеменно правдиво виписана автором на сторінках поеми «Гайдамаки». І зараз меморіальна дошка на будинку Погребищенської міської ради означує своїм написом події тих далеких часів: «...На честь 200-річчя подій, які відбувалися в Погребищі та навколишніх селах під час антифеодального повстання українського народу (Коліївщина) в 1768 р. за своє соціальне і національне визволення та возз’єднання України з Росією». При цьому хотілося б ще раз повернутися згадкою до тієї карти, що міститься в експозиції світлиці Шевченка в Каневі, на котрій записано, що це все місця, де мандрував і зупинявся в дорозі Тарас Григорович. Пригадується, що й відомий санкт-петербурзький учений і дослідник творчості Т. Шевченка Павло Жур у своїй праці «Дума про вогонь», передовсім у частині «Там, де гуляв варнак...», стежачи за подорожуванням поета згаданого вище року від Києва до Кам’янця-Подільського, також посилається на всі ті місця, що засвідчує карта в музеї.

    Моя пам’ять цупко тримає сторінки науково-етнологічного дослідження славетної фольклористки Надросся, ученого, громадського діяча Насті Присяжнюк, а це її монографія «Рось - ріка-трудівниця», де вона частково простежує і стежки віщого Кобзаря вздовж берегів Росі. Ось саме в цій праці (на жаль, дослідження загубилося в часі з невідомих причин) Настя Андріанівна акцентує увагу на тих беззаперечних фактах перебування Тараса Шевченка на берегах милої синьоокої Росі, яка розпочинає свій біг на землях Погребищенського району Вінниччини. Ідеться саме про місця, які тісною сув’яззю перевиті з Босим Бродом, що якраз десь видобуваються правічним лісовим масивом до самісінького Босого Броду. Отут побіля поштової станції і зупинявся свого часу безсмертний Тарас, досягши поштовим трактом до передмістя Рокитного, а це первозданне наймення нинішнього Погребища.

    ТАРАСОВА КРИНИЦЯ

    Тепер, як щирий прихильник безсмертної спадщини Тараса Шевченка, хотів би сказати дещо більше про перебування Кобзаря на берегах Росі. Для цього маю певні підстави. Достеменно знаючи кожну стежину, деревце і кущик, а ще, як кажуть, стебельце травиночки на Босому Броді, припускаю, що Тарас Шевченко все-таки ступав берегами нашого тихого і замріяного Надросся. Адже в одному з найошатніших куточків того ж таки Босого Броду є мало не всім мешканцям нашого краю відома так звана Тарасова криниця. Цебенить джерелами в глибині правічного Круподеринецького лісу, який розвільно ділить на два урочища срібнодзвонна течія Росі. Якраз з боку колишньої поштової станції Босий Брід і веде стежечка, вичовгана віками людським сюди потоком, до отієї Тарасової криниці. Свідченням глибокого віку цієї криниці може слугувати й те, що вся вона вицямрувана гранітною шашкою, що вкрита старезними наростами буро-зеленого моху. Саме з цієї криниці й пив джерельну воду Тарас Григорович. Безсумнівно! Адже через громаддя і спресування часу віків прийшла до нас ця назва - «Тарасова криниця». Щоправда, доводиться констатувати, що нині криниця в дещо занедбаному стані. Хоча щоразу напровесні до Тарасової криниці все ж приходять істинні природолюби і розмулюють у ній джерело, котрому судилося колись напувати своєю цілющістю, даруючи надросянську наснагу Тарасу Шевченку.

    Свято бережуть світлу пам’ять про Кобзаря надросяни. Либонь, не знайти серед погребищан такої родини, в якій би не було когось з таких, хто не побував на Тарасовій горі в Каневі, хто не доправляв сюди пам’ять свого серця. Величезний творчий набуток про Тараса Шевченка, зокрема його тісний зв’язок з народом, зібрала й упорядкувала Настя Андріанівна Присяжнюк.

    НІЧОГО НЕ ЗАБУЛОСЯ З ТІЄЇ ПОРИ

    Свого часу була тут пристрасна ентузіастка, народна вчителька Бондаренко.

    Бо ж скільки цікавого і ще не звіданого нам, учням, щоразу повідувала Антоніна Миколаївна не тільки на уроках літератури, а й на заняттях творчої студії, коли ми готували свої перші дописи до альманаху «Зелені сходи». Потому цей чималий набуток учнівської творчості буде відзначено відповідною нагородою аж у далекій Японії, в її столиці Токіо, як краще творче надбання учнівських роздумів про Тараса Шевченка.

    Або ж хіба забулося, як у площині святкування ювілею Кобзаря «В сім’ї вольній, новій...» і на берегах Росі проходили велелюдні урочистості - фестиваль народної творчості «Світанки над Россю»? Тут у центрі міста Погребища - крихітної «столиці» Надросся - на розвільному Співочому полі згуртувалися численні художні колективи, окремі виконавці не тільки народних пісень, а й кращі з кращих декламатори поезії Тараса Шевченка! Саме того року й заповзялися місцеві прихильники творчості Шевченка, а також пристрасні природолюби висадити шлях Кобзаря од Сквири через Морозівку, Плисків, а далі через Липовеччину, яким він мандрував восени 1846 р. з Києва до Кам’янця-Подільського, стрункими тополями, яворами, а попід ними там-сям і накопали криниць, багато з яких і нині дужо б’ють чистими джерелами. І не дивно, що й зараз повсюдно в цій місцині йменується ця дорога «Тарасів шлях». І зовсім не дивно, що в Погребищенському районі на Вінниччині немає жодного населеного пункту, де б не було вулиці, яка носить ім’я Тараса Шевченка. А хлібороби глибинного села Очеретня навіть зібрали кошти і спорудили пам’ятник Кобзареві, його ім’я присвоїли своєму сільгосппідприємству. Одна з кращих вулиць у районному центрі також названа на честь славетного поета.

    ...Ходив понад Россю Тарас, і це достеменно відомо нині кожному - від юного до сивочолого надросянина, хто гідно пишається таким.

    Едуард ПОДІЛЬСЬКИЙ, журналіст, м. Погребище над Россю-рікою
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05