РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 10 (7 березня 2014) 

  • Юлія ЧАЙКА: «Бажаю кожному злагоди та миру!»

    Якось від ведучого одного із святкових концертів почув цікаву думку щодо того, чому жіночий день святкують восьмого числа? Тому, що жінка - восьме чудо світу. Ці слова пригадав, спілкуючись із завідувачкою резервом локомотивних бригад Юлією ЧАЙКОЮ. Гаряча кава, яку Юлія Михайлівна готує по-особливому, сприяла довгій бесіді.


    Квіти напередодні свята весни Юлії ЧАЙЦІ вручив від імені представників сильної статі,
    які працюють у локомотивному депо ст. Дарниця,
    машиніст-інструктор з навчання локомотивних бригад Володимир БІЛОБОРОДИЙ.

    Святі справи допомагають контролювати власні емоції

    Де працює ця красива жінка? Її посада - у першій десятці керівників виробничих підрозділів локомотивного депо ст. Дарниця. Опікуватися майже 600 машиністами та їхніми помічниками вантажних та маневрових локомотивів, а також нарядчиками - праця не з легких. Адже кожний робітник - індивідуальність, із власним характером, почасти непростим. Попередній досвід роботи техніком та старшим техніком з розшифрування швидкостемірних стрічок у цьому ж депо довів: ця тендітна жінка насправді володіє дуже великою силою духу та волі.

    Юлія Михайлівна говорить, що стремління до вдосконалення власного характеру та вміння бути вимогливою до себе - у неї від батьків. Ще з раннього дитинства у дружній родині з Носівки, що на Чернігівщині, на прізвище Чайка привчали Юлію до роботи у саду, на городі. Звідти і безмежна любов до квітів, що не зникає попри неспокійну роботу у депо. У затишному кабінеті Юлії Михайлівни тіснувато від десятків кімнатних рослин, які займають майже весь навколишній простір. Ця маленька, добре облаштована оранжерея, де кожна квітка на своєму місці, у неповторному інтер’єрі, милує око.

    Чистота навколишнього середовища. Тут краще починати зі службового кабінету, виробничого цеху, власної квартири, вважає Юлія Чайка. Саме тому у виробничих підрозділах депо ст. Дарниця чимало квітів у всі пори року. У цьому є заслуга і Юлії Михайлівни. Щось мені підказує: і в ідеальній чистоті у підрозділах цеху експлуатації - також частка турбот від моєї сьогоднішньої героїні.

    Доволі гармонійно у кабінеті розташовано майолікові скульптурки, різноманітні кашпо, художні панно, фотографії. Їх, обрамлених та оформлених за власно розробленою технологією, вона називає «витворами гуртка «Умілі ручки». Є тут куточок, який відведено для ікон. Адже святі справи допомагають контролювати власні емоції.

    Піймав себе на думці: у моєї сьогоднішньої героїні є талант створювати комфорт. Юлія Михайлівна - чудова співбесідниця, яка не приховує власних емоцій через останні тривожні події в країні. В очікуванні миру і злагоди у суспільстві хвилюється про майбутнє України, про, дай Господи, позитивні зрушення на міжнародному рівні. Вона не політик, а ділова жінка. Тому і говорить про наболіле. Сформована ситуація вчергове підтверджує, що професія «залізничник» не тільки складна й почесна, вона потребує від того, хто обрав її, колосальної стійкості, витримки, готовності заради результату викладатися на всі 100 %.

    У будь-якій сфері є правило: професіонал пізнає себе, тільки перевершуючи себе. Чим складніше завдання, тим краще він розуміє, на що здатний.

    «Я - ЖЕНЩИНА, И, ЗНАЧИТ, Я - СУДЬБА!»

    Наша бесіда мимоволі переходить до розмови про творчі захоплення Юлії Чайки. Ще за студентських років, а навчалася Юлія Михайлівна у Київському електромеханічному технікумі імені М. Островського, її інтереси до науки і творчості були досить різноплановими і мали дивовижні прояви. Судіть самі: вчорашня відмінниця однієї із носівських шкіл за порадою мами - Надії Василівни - обирає для навчання відділення локомотивного господарства. Здавалося б, зубрити технічні предмети - то прерогатива осіб сильної статі. Ось і не так. Ю. Чайка довела тогочасним викладачам: Сергієві Василенку, В’ячеславові Міхеду, Ларисі Сподинській, Юрію Клецову, що локомотивні та залізничні науки надовго захопили її у свої тенета. Техніка - технікою, але і ліричний настрій, бажання писати вірші та прозу підштовхували талановиту студентку до участі в освітянських олімпіадах. Не забувала про літературу і під час навчання у Державному економіко-технологічному університеті транспорту. Свій талант розвиває і сьогодні. Автор цих рядків пересвідчився у цьому, коли прослухав мрійливий прозовий етюд від Юлії Михайлівни про її мандрівку разом із колегами до чоловічого монастиря на честь ікони Казанської Божої Матері, що біля ст. Чоповичі на Житомирщині. Непересічна краса подачі твору. Не втримався і запропонував надалі друкуватися в «Рабочем слове». Розповідь хоча б про те, як нещодавно відвідала древній Єрусалим, думаю, прикрасила б газетні шпальти. Її оповідь про благодатний вогонь у Храмі гроба Господнього є доволі цікавою. А ще й про те, як мандрувала тогочасна молодіжна рада депо, яку очолювала Ю. Чайка, до Переяслава-Хмельницького, Львова. Жага талановитої жінки розповсюджується і на декламування віршів, що, як на мене, у наш час явище доволі рідкісне. Затамувавши подих, слухав:

    «Я женщина, и, значит, - я актриса, во мне сто лиц, и тысяча ролей!

    Я женщина, и, значит, - я царица, возлюбленная всех земных царей!

    Я женщина, и, значит, - я рабыня, познавшая соленый вкус обид!

    Я женщина, и, значит, - я пустыня, которая тебя испепелит!

    Я женщина - сильна я поневоле, но знаешь, если жизнь - борьба...

    Я женщина, я слабая до боли, я женщина, и, значит, - я судьба!

    Я женщина - я просто вспышка страсти, мой идеал - терпение и труд!

    Я женщина, я - то большое счастье, которое совсем не берегут!

    Я женщина, и этим я опасна, огонь и лед навек во мне единой!

    Я женщина, и, значит, - я прекрасна, с младенчества до старости иду!

    Я женщина, и в мире все дороги идут ко мне, а не в какой-то Рим!

    Я женщина - я избранная Богом, хотя уже наказанная им!!!»

    (автор за даними з інтернету - Наталія Шевченко (Очкур) - ред.)

    СТРАВА ВІД ЮЛІЇ

    - Добре поставлений голос, чітка дикція. Це наводить на наступне запитання. Мабуть, любите відвідувати театр?

    - Так, оперета, російська та українська драма - також серед моїх захоплень. А ще - книги.

    - Невже сучасні жіночі романи?

    - Ні. Можу ствердно сказати, що подібні опуси не для мене. До душі припала літературна класика. Справжній твір служить задля того, щоб люди могли осмислити цінності, якими вони живуть. Тобто, оповідання, повість, роман мають бути в доброму розумінні провокаторами, які стимулюють до певного мислення. Ось заради чого із задоволенням відкриваю книги улюблених авторів: Тарас Шевченко, Іван Нечуй-Левицький, Леся Українка, Микола Гоголь. Це для душі. Фоторепортажі, що розміщуються у глянцевих журналах мод, мені також цікаві. Взимку катаюся на лижах.

    - Юліє Михайлівно! Пригостившись фірмовою кавою від Чайки, скуштувавши шоколадні цукерки, смачні тістечка, зрозумів, що мають рацію ті психологи, які стверджують: люди, які знаються на кулінарії, дійсно почасти приємні у спілкуванні. Їм вдається робити більше добрих справ. Часто-густо вони виявляються значно співчутливішими, ніж ті, хто задовольняється, скажімо, чіпсами замість шоколаду. Поділіться, будь ласка, власним кулінарним рецептом.

    - Із задоволенням! Назвемо цю страву «Мерлуза з грибами від Юлії». Для цього потрібно один кілограм філе мерлузи. Розморозивши рибу, нарізати її на порційні шматочки, посолити, посипати мукою. Згодом викласти на раніше підготовлений лист, який змащено соняшниковою олією. Далі - півкілограма печериць нарізати кільцями, підсмажити із цибулею на пательні до готовності, але ні в якому разі не пересмажити. За готовності гриби викласти на рибні шматочки. Далі - приготування соусу. Перемішуємо одну склянку сметани та одну склянку майонезу. Соус наносимо на гриби, зверху посипаємо твердим сиром. Випікаємо протягом 15 - 20 хвилин у духовці при температурі до 200оС. Смачного!

    - Дякую. Сподіваюсь, що цим рецептом скористаються читачі газети залізничників. І наостанок. Напередодні свята весни що побажаєте нашим читачкам?

    - Бажаю кожному злагоди та миру! Світлого неба над головою! Здоров’я вам і вашим близьким! Справжньої взаємної любові до рідних! Весна - пора царювання жінки, час кохання і ніжності. Нехай же чудові почуття ніколи не полишають тих, хто кохає і є коханими! Шановні жінки, коли кохані чоловіки нас називають восьмим чудом світу, вони мають рацію…

    Спілкувався Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05