РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 8 (21 лютого 2014) 

  • Злий жарт із пам'ятником

    Як окрема адміністративно-територіальна одиниця Сумщина на карті України з’явилася у 1939 р. - її скроїли з околиць Чернігівської, Харківської та Полтавської областей. На це, очевидно, були серйозні причини, хоч за новим поділом уривалися давні регіональні зв’язки. Так, Глухів, Кролевець, Шостка, Конотоп завжди тяжіли до Чернігова; Білопілля, Суми, Охтирка - до Харкова; Ромни - до Полтави. Тому, говорячи про перебування Тараса Григоровича Шевченка на Сумщині, треба пам’ятати і цей фактор - давній територіальний поділ, бо у Сумах поет був лише проїздом. Тож ні у творах, ні в листах не залишив запису про місто над Пслом.


    Пам’ятник Шевченку у Ромнах.

    З цієї точки зору найбільше пощастило Глухову. Він стояв на шляху із Москви до Києва, і вже тільки через це ніяк не оминути міста. Та ще історія вабила, той період, коли Глухів став столицею Гетьманщини.

    Вперше Кобзар відвідав Глухів на початку лютого 1844-го, повертаючись до Петербурга із художньої практики в Україні. А вже наступного року він зупиняється тут на два тижні. Малює, ходить містом, намагаючись знайти сліди давньої слави. Та марне - Глухів після великої пожежі 1748 р. так і не відродився. У повісті «Капітанша» Тарас Шевченко запише: «Погода стояла хорошая, улицы были почти сухи, и я пошел шляться по городу, отыскивая то место, где стояла знаменитая Малороссийская коллегия и где стоял дворец гетмана Скоропадского. Но где же эта площадь? Где этот дворец? Где коллегия? Где все это? И следу не осталось! Странно! А все это так недавно, так свежо! Сто лет каких-нибудь мелькнуло, и Глухов из резиденции малороссийского гетмана сделался самым пошлым уездным городком».

    Того ж 1845 р. поет відвідує у Кролевці повітового лікаря Федора Рудзинського, де малює портрет його сина Йосипа, до речі, гусара-ротмістра.

    А влітку Тарас Шевченко побував на Іллінському ярмарку в Ромнах. Цей ярмарок тривав три тижні, вважався одним із найбільших на Лівобережжі. Проте на Т. Шевченка справив ненайкраще враження. У щоденнику запис: «И на третий день моего пребывания в Ромнах... выехал из этого омута на Ромодановский шлях». Чому з «омута»? Можна здогадуватися, що Тараса Григоровича вразило велелюддя. Як стверджують історики, в середині позаминулого століття Іллінський ярмарок збирав до ста тисяч покупців. Продавалося все. Тарас Григорович купив «на жилет какой-то материи» и «фунт донского балыка».

    На ярмарку постійно виступали театральні трупи. Поет побачив тут Карпа Соленика у п’єсі «Москаль-чарівник» і вважав, що роль Чупруна він зіграв краще, ніж Щепкін. А ще послухав гурт ромів. Блюзнірством йому здалося виконання п’яними мандрівними артистами романсу на слова Лермонтова «Горные вершины (из Гёте)»: «Думал ли великий германский поэт, а за ним и наш великий Лермонтов, что их глубоко поэтические стихи будут отвратительно дико петы пьяными цыганками перед собором пьянейших ремонтеров? Им и во сне не снилась эта грязная пародия».

    Ромни, хоч і відоме із княжих часів, ніколи не було великим містом. Наприклад, у період великих Іллінських ярмарків налічувало менше десяти тисяч жителів. Та із ним пов’язані кілька цікавих сторінок нашої культури. Тут народився Іван Кавалерідзе - скульптор і режисер. Саме він встановив у Ромнах пам’ятник Кобзареві - перший в Україні. Іван Петрович пригадував: «Рік 1918-й. Ромни. Працюю над пам’ятником Шевченку у приміщенні старої лавки. Стіни є, вікон немає, дверей немає, даху немає. Коли йде дощ, я накриваю себе і фігуру брезентом». Допомагав споруджувати пам’ятник Степан Щурат, роменський пічник і незабаром відомий артист. Степан Щурат знімався у «Землі» Олександра Довженка і «Щорсі», у фільмі братів Васильєвих «Чапаєв» зіграв роль денщика Потапова.

    Іван Кавалерідзе в пору молодості захоплювався кубізмом. Цей стиль більше помітний у пам’ятниках революціонеру Артему. І цей стиль зіграв із ним злий жарт - за хрущовського часу, коли затято боролися з «ізмами» у мистецтві, роботи Кавалерідзе були зруйновані, в тому числі й пам’ятник Кобзареві в Сумах. Правда, обласний центр не залишився без монумента поетові - на місці зруйнованого встановили інший (скульптор Яків Красножон). До речі, уламки того першого пам’ятника Шевченкові нині зберігаються у Сумському художньому музеї - їх випадково знайшли при копанні траншеї під каналізацію.

    А ще, говорячи про Ромни, не можна не згадати роменчанина Євгена Адамцевича, бандуриста й автора «Запорозького маршу». В його репертуарі було багато творів на слова Тараса Григоровича Шевченка.

    Микола КОНОТОПСЬКИЙ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05