РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 8 (21 лютого 2014) 

  • Чим привабила «афганця» залізниця

    Більшість залізничних професій легкими не назвеш. Вони потребують не лише високої фахової підготовки, певних навичок, а й хорошого фізичного загартування. До таких можна віднести й роботу електромеханіків та електромонтерів систем сигналізації, централізації та автоматичного блокування залізничних колій. Підопічне їм обладнання - електромеханічні системи стрілочних переводів, залізничних переїздів, світлофорів - розташоване не лише на станціях, а й на перегонах, на значному віддаленні від станцій. Усе це обладнання має працювати безперервно. Та все ж трапляються випадки…

    - За час моєї роботи на залізниці, а це уже двадцять п’ятий рік, - розповідає електромонтер приладів СЦБ Вінницької дистанції сигналізації та зв’язку Анатолій ВЕКЛИЧ, - доводилось доволі часто виходити на лінію, в тому числі серед ночі, щоб лагодити якесь обладнання. Нещодавно це був світлофор, в якому хтось розбив лінзу. Тож в темноті змушений був крокувати понад три кілометри.

    То, так би мовити, - неординарні чи й надзвичайні випадки. Однак і за буденної роботи Анатолію Панасовичу доводиться докладати чималих зусиль при виконанні своїх службових обов’язків. Літня спека чи заметіль із тріскучим морозом, а щодня потрібно йому виходити на станцію Кордишівка, на перегони в бік Козятина чи ст. Голендри, щоб займатись обслуговуванням, поточним ремонтом обладнання, яке забезпечує рух поїздів. Погодьтесь, це нелегко. Якщо б підрахувати скільки він за 25 років пройшов залізничними коліями, то вийде доволі велика відстань. Принаймні Євразійський континент він перетнув би. Втім досвідчений електромонтер на свою долю не скаржиться. Сам вибрав для себе таку роботу. Щоправда, не без участі батька.

    Панас Олександрович усе своє трудове життя працював на колії. Спочатку - монтером, потім став бригадиром на під’їзній колії до Юзефо-Миколаївського цукрового заводу. Сину порадив іти в залізничники. Анатолій, послухавши батька, вирішив продовжити родинну справу, щоправда, після навчання у Вінницькому профтехучилищі №4 став не колійником, а «СЦБістом». Тепер мужньо долає усі труднощі, пов’язані із виконанням службових обов’язків.

    Мене цікавило, звідки ж у цього чоловіка з’явилась така витривалість, фізичне загартування?

    - Справжнє загартування я пройшов в Афганістані, - коротко відповів Анатолій Веклич.

    З подальшої розмови із учасником бойових дій дізнався, що після проходження підготовки у навчальній частині йому довелось з квітня 1986-го і майже до кінця наступного року служити у складі десантно-штурмового батальйону, який дислокувався біля містечка Лашкаргак, у пустелі Регістан, що на сході Афганістану. Призначили його навідником автоматичного гранатомета. Головним бойовим завданням батальйону було перешкоджання проходженню караванів зі зброєю із-за кордону в центр Афганістану. Це означало, що регулярно бойові групи виходили в указані райони і перекривали дорогу караванам. У складі таких груп часто діяв і єфрейтор Веклич.

    - За ніч нам доводилось долати пустелею по десять - двадцять кілометрів, а то й більше, - пригадує Анатолій. - При цьому кожен раз ніс на собі все озброєння, включаючи гранатомет вагою до тридцяти кілограмів, боєприпаси, запас продуктів та води. Пам’ятаю, під час одного із перших виходів набрав менше води, ніж нам рекомендували. Тож, коли вода скінчилась, довелось облизувати камінці, щоб в роті не пересихало. Після того випадку на аква-віті уже не заощаджував.

    Скупа розповідь мого співрозмовника не дає повної уяви про те, що з ним відбувалось. Тому дозволю собі дещо доповнити її. Бойовий вихід - це не проста прогулянка на свіжому повітрі. Нічний марш доводилось здійснювати пустелею, в якій немає доріг, а лише бархани із розжареного піску, температура якого й уночі не була нижчою сорока градусів. А на ранок необхідно вийти точно у визначене місце - на караванну стежку, зайняти там вогневу позицію, окопатись… Після цього були години очікування під нещадно палючим сонцем без найменшої тіні, в якій можна було б сховатись. Ну а далі, при підході каравану у супроводі охоронців, часто зав’язувався бій, із якого потрібно було вийти переможцем. І це у значній мірі залежало від того, наскільки уміло навідник автоматичного гранатомета застосовуватиме свою зброю, яка й була найбільшою вогневою силою за таких обставин.

    Анатолій Веклич живим і без жодного поранення повернувся із війни в рідне село Флоріанівку, що в Козятинському районі. Спочатку його повабило міське життя, тому півтора року працював водієм тролейбуса у Вінниці. Однак все ж повернувся на залізницю, під опіку електромеханіка СЦБ Володимира ДЕМЕНЧУКА, який став для нього хорошим наставником. А на сьогодні Анатолій Панасович працює в парі з Олександром ДЕМЕНЧУКОМ, який змінив на посаді батька. Тож майже щодня вони удвох виходять на лінію, щоб робити свою нелегку, але вкрай необхідну справу - забезпечувати безперебійну роботу приладів та механізмів сигналізації, централізації та блокування. А під час коротких перерв у роботі інколи навідуються на станцію, де працює Інна ВЕКЛИЧ. Вона пригощає чоловіка та його колегу чаєм, домашньою випічкою, яку полюбляє готувати разом із доньками Маргаритою та Ларисою.

    Ось така доля у простого трудівника столичної магістралі, який отримав бойове загартування в Афганістані і уже багато років використовує його, щоб успішно справлятись зі своїми непростими обов’язками.

    Никифор ЛИСИЦЯ, учасник бойових дій в Афганістані
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05