РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 6 (7 лютого 2014) 

  • Про фрезерувальника, який хоче бути дідусем

    Минулорічний результат роботи пасажирського вагонного депо Бахмач укладається в лаконічну фразу: всі планові завдання виконано. Навіть більше - обсяг ремонтних робіт за технологією КР-2 вагонів перевиконано. Але яким стане чотирнадцятий, прогнозувати в середині січня ніхто тут не брався. Усе залежить від фінансування. Будуть інвестиції - буде й робота. Та упевнено говорили, що планують розпочати ремонт пасажирських вагонів нового покоління вітчизняного виробництва.

    Немає жодного сумніву, що справляться. У депо достатньо потенціалу для успіху. І найперше - є висококваліфіковані спеціалісти: слюсарі, зварники, малярі, електрики. Тобто ті, хто працює в цехах деповського і капітально-відновлювального ремонту. Про кожного із них можна сказати багато добрих слів, і, сподіваюся, що колись це вдасться. А чому б і ні? Кожний - цікава особистість. Та мені рекомендують поговорити із Віктором ДОРОШЕМ, фрезерувальником цеху головного механіка.


    Фрезерувальник пасажирського вагонного депо Бахмач Віктор Дорош.

    Фрезерування - один із багатьох способів обробки металу. До речі, не такий уже й давній - фрезерний верстат уперше запатентував Елі Уітні, американський винахідник і промисловець, у 1808 р. І, як на мене, спосіб складніший за обточування на токарних верстатах. Та цікавий. Саме так відповідає В. Дорош на запитання, що спонукало його, випускника школи, подати документи до філіалу одного з ніжинських ПТУ, який діяв при заводі «Хіммаш».

    Філіал ПТУ при заводі? Добра школа. Оптимальне поєднання теорії і практики. Один день майбутні верстатники сиділи за підручниками, наступного - працювали в майстерні. І вже через рік уміли багато. Власне, могли легко вписатися у виробничий процес потужного підприємства. На жаль, уже не діючого. Тільки Вікторові тоді доля готувала інший шлях. Після служби у війську він прийшов у депо. Це був 1982 р.

    І я знову запитую, чому? «А в нас, - відповідає Віктор Олександрович, - всі були залізничниками. Батько працював у дистанції колії, мати - на станції».

    - І відразу - за фрезерний?

    - Відразу.

    - І після того…

    - І після того на одному місці працюю тридцять другий рік.

    Чесне слово, завидна постійність.

    Цехи головного механіка ніколи не належали до провідних на виробництві. Їх завдання - забезпечувати безперебійну роботу основного обладнання та механізмів. Від місцевих умільців вимагається чимало: ремонтувати, налагоджувати, удосконалювати. Тут потрібна висока кваліфікація. Віктор Дорош - фрезерувальник шостого розряду. До речі, єдиний фрезерувальник у цеху.

    - А що змінилося за три десятиліття у Вашій роботі?

    - Обладнання та відповідний інструмент. Чотири роки тому одержали нові вертикальний і горизонтальний верстати.

    - І як?

    - Нормально працюють.

    - А що доводиться обробляти? Який метал?

    - І сталь, і чавун, і мідь… Та будь-який матеріал.

    Щодо завдань, то вони у фрезерувальника цеху головного механіка практично кожного дня різні. Є складні, коли, наприклад, треба нарізати зуби шестерні, простіші - всього лиш зняти шар металу під заданий розмір. Але в цьому й привабливість - немає одноманітності, кожна робота вимагає творчого пошуку, технічного мислення.

    - А що Ви робите на даний момент?

    - Шаблони для ремонту коліс для дитячої залізниці в Київ.

    Юні залізничники, зверніть увагу!

    Та знову повернемося у восьмидесяті. Училище давало основу - вміння виставити фрезу, закріпити деталь у лещатах, добиватися точності фрезерування та інше. Щоб вважатися майстром, цього, звісно, замало. Майстерність приходить із часом.

    А що таке майстерність фрезерувальника? Багато у ній складових. Та головне - відчувати метал, слухати «серце» верстата, образно кажучи, грати на ньому, як той віртуоз на скрипці Страдиварі. Віктор Дорош уміє.

    Запитував я і про проблеми. Звісно, що немає. Лише згодом Віктор Олександрович скаже, що раніше фрез було більше.

    Фреза - це не різець. На різець потрібна всього лиш державка, пластинка із міцного побідиту та зварювальний апарат, який є на кожному серйозному виробництві. Це щоб надійно прикріпити деталі інструмента. Фрези ж виготовляють спеціалізовані підприємства. І вони дорогі - тисяча гривень, і дві, і п’ять… Тому фрези фрезерувальники бережуть, як зіницю ока.

    І ще кілька деталей у розповідь про Віктора Дороша. Залізнична династія на ньому не обірвалася. У депо працює дружина Ольга Іванівна, син Олександр - він уже бригадир. Дочка Катруся навчається у виші.

    Як і багато деповчан, він має свій будинок і город - тож сезонних клопотів у вільний від роботи час вистачає.

    Плани на рік нинішній і далі? На це Віктор Олександрович відповідає щиро і просто: «Та онуків уже я хочу. Онуків». Я усміхаюся. Бути дідусем - це ще один етап нашого життя. І клопіткий, і приємний, і відповідальний. А Віктор Олександрович, я розумію, буде гарним дідусем.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05