РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 5 (31 січня 2014) 

  • Як Галина СИДОРЕНКО океани дарувала

    Станція Ворожба - дзеркало, в якому чітко відбиваються складні процеси соціально-економічних перетворень у нашій державі. Тому місто не перестає «боротися». На цей раз за залізничну медицину. І в епіцентрі подій знову опинилася Галина Сидоренко. Вона - оператор і голова профкому станції, член президії Конотопського теркому профспілки залізничників, жінка 2013 року по Білопільському району. Її нагороджено знаком «За активну участь у профспілці», вона є депутатом міської ради. І, безумовно, лідером громадського життя на вузлі. Галина Василівна якось сказала: «Я живу для людей. І саме це є моїм життєвим кредо. Бо такий у мене характер - постійно дуже переживаю через чужі негаразди».


    Голова профкому станції Ворожба Галина Василівна СИДОРЕНКО та першо-класник Богдан БАНЯ (2012 р.).

    Працювати на залізницю Галина Сидоренко прийшла у 1969 р. Як розповідала, була списувачем, складачем поїздів, інженером з охорони праці, старшим квитковим касиром, начальником відділу кадрів…

    «Кадровий відділ на станції Ворожба?» - подивується молодь. Так, але йшов 1983 р., і тут працювали 580 залізничників. Нині - 130. Перше масштабне скорочення штату відбулося, коли станція перейшла на електричну централізацію стрілок. Далі вантажі стали все частіше і частіше оминати Ворожбу, перетворюючи її на малопримітну станцію. І… саме в цей період залізничники обрали Галину Сидоренко головою профкому.

    Діяльність голови первинки багатоаспектна. Наприклад, в одному із документів читаю, що Галина Сидоренко докладає багато зусиль до роботи із дітьми й ветеранами. Для дітей традиційно організовує конкурси, екскурсії, святкування Нового року та Різдва. Так, під час минулорічних весняних канікул 41 дитина працівників станції їздила до Севастополя, 130 дітей побували на новорічних святах у Києві. Профком організував поїздку залізничників на Сорочинський ярмарок та у Путивль. Дбає про розвиток фізкультури і спорту. На кошти із профбюджету придбано тенісний стіл, спортивну форму і взуття для футбольної команди, волейбольні та футбольні м’ячі, шахи, шашки. Не забуто й про літній відпочинок дітей у таборах, подарунки ветеранам до Дня людей похилого віку, чайники й електроплитки, які теж традиційно купують профкоми. Та ще кілька «плюсів», за які належить турбуватися голові профкому. Цього цілком вистачить, аби успішно звітувати перед колегами та вважати себе захисником інтересів і прав членів профспілки.

    Тільки не для Галини Василівни. Пригадую історію із газом. Залізниця ділить місто на дві половини. Південну газифікували швидко і без проблем. А ось на північну частину Білопілля треба було перекидати газопровід через колії станції. Але як? Ставити бетонні опори - дуже дорого, пробивати під коліями дешевше, але теж клопітно. Анатолій Костанопуло, колишній начальник вагонного депо Ворожба, підказав, що можна використати бетонний жолоб, яким із депо до пункту технічного огляду (ПТО) вагонів колись транспортували запчастини. Але на це потрібна згода із Києва. Тож ініціативна група, до якої входила й Галина Сидоренко, їде в управління Південно-Західної та переконує керівництво залізниці передати той жолоб під газову трубу, адже на північному боці, окрім ПТО, здається, нічого більш немає. Тобто залізниця пішла назустріч ворожбянцям.

    І це не єдиний приклад підтримки залізниці. Так, було електрифіковано парну колію дільниці Конотоп - Ворожба, що поліпшило транспортне сполучення жителів регіону з Києвом, додало роботи станції й оборотному локомотивному депо. Вагоноколісні майстерні (ВКМ) рік тому передані під підпорядкування експлуатаційно-ремонтному вагонному депо ст. Конотоп, що відразу позитивно відбилося, наприклад, на зарплатах ворожбянців. У перспективі - розширення ремонтної бази, щоб ремонтувати у ВКМ колісні пари для важкої колійної техніки. Тобто приймаються оптимальні рішення, і гострота проблем на вузлі знімається.

    До чого тут громадськість та Галина Сидоренко? А вони як каталізатор прискорюють процес ухвалення оптимальних рішень. Вони не бояться переступати пороги високих кабінетів і не втягують голови у плечі, коли доводять власну правоту.

    Запитую Галину Василівну про актив профкому станції.

    - Допомагають усі, - сказала. - Андрій Разін - він у нас відповідає за роботу із молоддю. Сергій Борисов, Олена Камардіна…

    - А які проблеми потрібно вирішувати на станції і вузлі на даний момент?

    - Турбує пост електричної централізації. Дах перекрили, а до котельні тече. Ремонт іде тут уже хтозна-скільки. А ще повідміняли пасажирські - на Трускавець, на Ужгород, і тепер людям нічим виїхати на Харків.

    На вузлі додається проблем - це медицина. Ситуація складається так, що можуть закрити наше поліклінічне відділення. Люди занепокоєні тим, що залишаться без належного медичного обслуговування. Бо залізничникам доведеться їхати до відділкової лікарні на станції Конотоп - а це вісімдесят кілометрів. А інше населення - до районної лікарні в Білопіллі.

    Профспілкові та цехові комітети залізничних підрозділів вузла звернулися із проханням до начальника Південно-Західної залізниці Олексія КРИВОПІШИНА та до голови Дорожнього комітету профспілки Ореста ЛОГОШНЯКА: втрутитися у цю справу, щоб зберегти залізничний медичний заклад у Ворожбі. Ми вважаємо, що проведення медичної реформи повинно покращувати життя залізничників, і в жодному разі не погіршувати його.

    Тут треба пояснити, що до Білопілля не так вже й далеко - півгодини їзди у маршрутці. Але, дійсно, залізнична поліклініка єдина на все місто. Є ще пункт «швидкої» медичної допомоги та кілька аптек. Як вирішуватиметься ворожбянська медична проблема, поки що не відомо, та, безумовно, як і в попередніх проблемних ситуаціях, буде ухвалене оптимальне рішення.

    Завершується розмова. Пропоную сфотографуватися, та Галина Василівна навідріз відмовляється. Натякає, що у книжці місцевого краєзнавця, колишнього кореспондента залізничних видань Аркадія Бобильова є її вдалий портрет - можна узяти б. Можна, але він мені не підходить. Занадто вже офіційний. Наче не Галина Василівна, а секретар райкому партії давніх часів. Вона ж гарна своєю простотою, щирістю, доброзичливістю. І раптом знаходжу знімок - слава Всевишньому, що є інтернет. На ньому - голова профкому із першокласником, сином залізничниці, який першого вересня пішов до школи. Профком станції тоді подарував хлопчикові глобус. Хіба не приємно отримати з рук щирої людини земні континенти, моря та океани?! Чи збереже він той глобус до зрілого віку, не знаю. Та згадка про добру людину, яка вручила подарунок, думаю, залишиться. І не в одного нього.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05