РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 4 (24 січня 2014) 

  • Про найкращі у світі прожиті часи

    Мабуть, фаворит імператриці Єлизавети Петро Шувалов і не міг подумати, що з його легкої руки 25 січня стане днем народження вищої школи. А було це далекого 1755 р., коли Петро Іванович схвалив проект Московського університету, який розробив Ломоносов, та підписав його в імператриці.

    У 1835 р. Микола I своїм наказом об’єднав день народження університету та Тетянин день (день пам’яті святої Тетяни, християнської мучениці, яка жила в Римі в час правління імператора Олександра Северуса, ІІ ст. нашої ери). З тих часів і подорожує це свято по країнах та часах. Як воно дійшло до українців, важко дізнатися. Та студенти вважають святкування цього дня своїм святим обов’язком.

    25 січня - Тетянин день, або, як ще його називають, День студента. Тому ідея від авторів сторінки базується на розмові з колишніми студентами-залізничниками про їхнє життя-буття, студентські прикмети та про те, як здобуті знання вдається втілювати на практиці. Як стверджує більшість наших респондентів із життєвим досвідом, студентські роки - найкращі у світі прожиті часи.

    Як відпрацювати впродовж тижня півторамісячну практику

    Олександр КОВАЛЬЧУК - заступник начальника з ремонту локомотивного депо ст. Дарниця:

    - Так, студентські роки - прекрасна пора, коли ти можеш вдосталь насолоджуватись молодістю, і в тебе є лише один обов’язок - вчитися. Для мене це роки навчання у Київському електромеханічному технікумі залізничного транспорту імені Миколи Островського, який я закінчив у 2005 році. Після 11-го класу за порадою батька та дядька, які працювали машиністами на залізниці, вирішив йти цим шляхом і я. Результатом моєї співбесіди з колишнім (нині покійним) директором технікуму Вадимом Яковичем Алтуховим стало його тверде - «Буде вчитись!»

    Складно було протягом перших півтора року. Далі, як кажуть студенти, спочатку ти працюєш на оцінки, а потім вони на тебе.

    Серед усіх прикмет найбільш дієвою вважаю одну - вчитися. Якщо протягом року приділяти увагу навчанню, то тоді ніякі іспити не страшні.

    До речі, за такої нагоди хочу згадати свого класного керівника Олексія Володимировича РОЩУПКІНА, викладача з будови електрорухомого складу та правил технічної експлуатації (ПТЕ) Юрія Валерійовича КЛЄЦОВА. Олексій Володимирович мав своєрідну методику для визначення рівня наших знань. Наприклад, деякі лабораторні ми здавали по 4 рази. Раз на тиждень він збирав на 8-му ранку 2 групи (60 чоловік), із них викликав шестеро, якщо вони знали матеріал, залік отримували всі, якщо ж хтось «проколовся» - перездача. Теж для всіх. Вже на III курсі я став лаборантом у лабораторії з вивчення будови електрорухомого складу, де завдяки Юрію Валерійовичу мав змогу здобувати практичні знання. Будучи лаборантом, зі своїми одногрупниками провів відновлення частини діючих схем, стендів. Це реальна наша допомога лабораторії. І сьогодні не відмовляємо у допомозі рідному технікуму.

    Як допомогли знання? Розповім про такий випадок. Дарниця. Виробнича практика. Кабіна електровоза. Я закріплений за слюсарем VI розряду, поважного віку дідусем, який розповідає мені: «Це - реверсор, це - контактор», - показуючи на деталі. А далі я набираюсь сміливості, перериваю його і продовжую: «А це…. те й те». Він розвернувся і мовчки вийшов. Я побіг за ним. Йдемо до кімнати майстра, в моїй голові скачуть, як ті коні, різні думки. Невже чимось скривдив поважного віку людину? А коли прийшли, він і каже майстру: «Я йому нічого не розповідатиму, він уже все знає!» І так свою півторамісячну практику я відпрацював за тиждень. Тож, підсумовуючи, скажу, від твоїх знань та бажань залежить твій успіх та рух уперед.

    На той час, коли я навчався у технікумі, була дуже сувора дисципліна. Тому, як, мабуть, кожному студенту, мені хотілось її послаблення. А ще побільше фізкультури (я займався легкою атлетикою, грав у футбол) та практичних занять зі слюсарної, токарної та зварної справ. Сьогодні хочеться, щоб матеріальна база в лабораторіях технікуму поповнювалась та оновлювалась сучасним обладнанням, літературою. Адже на сьогодні в Україні будується новий сучасний тяговий рухомий склад, з’являються заокеанські електропоїзди. Мабуть, сьогоднішнім студентам було б цікаво побачити, як відбувається управління та обслуговування у кабіні експреса «Хюндаю», або «Шкоди», наприклад.

    Про «талісман», який допомагав… вчитися

    Ігор БУРМАКІН - інженер-технолог інформаційно-обчислювального центру Південно-Західної залізниці:

    - Свої найкращі студентські роки я провів у Державному економіко-технологічному університеті транспорту (ДЕТУТ), який закінчив у 2013 р. Згадую ці роки з радісним трепетом. Хоч пройшло ще не так багато часу, та чомусь пригадується не саме навчання на факультеті «Управління залізничним транспортом» за спеціалізацією «Організація пасажирських перевезень на залізничному транспорті та в метрополітені», а веселі часи чудового студентського життя.

    Звичайно ж, в житті студента все пов’язано - і навчання, і свята, бо одне без іншого існувати не можуть. Другий курс починав на посаді голови факультету. Згодом мене було обрано головою культмасового сектору. Щороку займався організацією концертів та виступів команд Клубу веселих та кмітливих (КВК) і взагалі всіх розважально-просвітницьких заходів. Регулярно, нам, студентам, на знак подяки, організовували поїздки в Карпати, де ми каталися на лижах, також екскурсії в Крим, Одесу, Вілкове, до Музею війни у Києві. Одного разу нам пощастило побувати на фестивалі КВК в Одесі. Взагалі, навчання для мене проходило як у всіх студентів, «від сесії до сесії жили ми часом весело».

    Я задоволений, що навчався саме в ДЕТУТі. Адже спочатку в мене не було чіткого визначення, де саме я хочу вчитися. Тому вирішив поїхати і поспілкуватися на місця. Почав з Київського політеху (на комп’ютерні технології), далі - Інститут зв’язку (на зв’язківця) - не надихнуло. А от до ДЕТУТу - як мовиться, ноги самі понесли. Задоволений і ані трохи не шкодую про свій вибір.

    Щороку ми з нетерпінням чекали на своє професійне свято - День студента. Адже саме цього дня всі студенти занурюються у чудову, веселу, святкову атмосферу. Причиною тому був Кубок Ректора по КВК (чемпіонат між факультетами), де останні три роки я брав активну участь. Одного разу було таке... Навчаючись на третьому курсі, на День студента ми запропонували нашим викладачам помінятися із нами місцями. Кілька з них погодилися і не пошкодували. Ми, студенти, самостійно провели пари. Всім це дуже сподобалося та запам’яталося, на згадку залишились незабутні фотографії.

    Поцікавились ми й власним іміджем колишнього студента.

    - Неголеність - мій «талісман», - говорить, усміхаючись, І. Бурмакін, - ще й в навчанні як прикмета допомагала. Адже «борода» - символ мудрості. До іспитів я ніколи дуже не готувався, тому, як ще з дитинства звик: в предметі необхідно схопити основу, а потім розбиратися по ходу, а не заучувати все підряд. У ДЕТУТі знаючі викладачі. Вони вміють таким чином донести матеріал, що мені особисто цілком вистачало отриманих знань на заняттях, щоб згодом успішно скласти іспит.

    На сьогодні мої службові обов’язки складаються з безпосередньої «живої» допомоги у роботі станцій. Якщо у них виникають проблеми в повідомленнях при відправці документів, або будь-які інші помилки, організатори руху телефонують, і я усуваю усілякі «сюрпризи». В цьому мені допомагають знання, отримані при вивченні складу повідомлення - які, куди і як в них розібратися. І розбиралися. Три предмети в університеті були пов’язані саме з моєю безпосередньою роботою. Хоча багато чому прийшлося доучуватися. Не можу не згадати і свого улюбленого викладача іноземної мови Світлану ІсаЄнко. До речі, моїм улюбленим предметом була саме англійська мова, і заслуга в цьому саме Світлани Анатоліївни - з нею завжди цікаво було поспілкуватися на будь-які теми. Дуже радий за її професійні успіхи, вона вже заступник декана.

    Сьогоднішнім студентам хочеться побажати, щоб вони використовували п’ять років студентського життя по-максимуму, тому як далі все буде не таким цікавим і яскравим, як у цей період життя. Треба вміти поєднувати навчання та відпочинок, тільки знати самобутню межу і цю грань не втрачати. У мене це добре виходило.

    «Не боятися звільнятися від скорлупи скам’янілих стереотипів»

    Марія ЗАХАРЧЕНКО - оператор при черговому по станції Київ-Пасажирський:

    - З серпня минулого року, після закінчення Державного економіко-технологічного університету транспорту за договором з Південно-Західною залізницею, я працюю на станції Київ-Пасажирський. Ще на IV курсі зі мною було укладено договір про наміри, я отримувала стипендію. І сьогодні маю, як я вважаю, прекрасну можливість працювати на посаді помічника чергового у межах головних столичних воріт нашої магістралі. Тому досить скептично відношусь до думки від деяких студентів, що сьогодні влаштуватись на роботу нереально.

    Так, це не легко, адже для цього треба старатися з перших днів навчання бути активним і цілеспрямованим. Саме на це орієнтовувало нас і керівництво Укрзалізниці під час нещодавнього форуму молодих спеціалістів у Харкові, учасницею якого я була. Для мене особисто, звичайно, невеликі за сьогоднішніми мірками зарплати для молодих людей це не завжди плюс, але стабільність їх виплати та перспектива кар’єрного зростання є вагомим підґрунтям.

    Студентське життя через ще зовсім свіжі спогади завжди додає гарного настрою. Це дійсно неповторний час, наповнений романтикою та безтурботністю. Спільні походи до кафе, веселі розіграші, нічні вивчення змісту підручників перед іспитами, креслення аж до зірочок в очах… Хоча нашу групу не можна було назвати досить дружньою, однак саме в ДЕТУТі я знайшла справжніх друзів. І разом ми долали будь-які труднощі в навчанні, та ще й встигали брати активну участь у житті університету: у різноманітних конкурсах, вечорах, концертах, організовували поїздки від студпарламенту.

    За таких умов, справді, і вчитися легко.

    Сьогодні своїй альма-матер хочу побажати, щоб у ній збудували гарну актову залу, яка збирала б глядачів-студентів не менше ніж, наприклад, у Національному авіаційному університеті або університеті ім. Драгоманова чи КПІ. А студентам бажаю жити на повну, не боятися відступати від банальних правил! Я не закликаю до анархії, я пропоную не боятися бути ініціативним, не боятися звільнятися від скорлупи скам’янілих стереотипів.

    Ні пуха, ні пера!

    Підготували Валентина КОЛЯДА та Тетяна ШЕМЧУК, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05