РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 4 (24 січня 2014) 

  • МАШИНІСТАМИ стають за ПОКЛИКАННЯМ

    У нагородному доробку машиніста тепловоза 1-го класу відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Шепетівка» Юрія ЯКОБЧУКА за більш як три десятиліття роботи на транспорті накопичилося чимало різного рангу відзнак. Нещодавно вручено ще одну - Почесну грамоту Державної адміністрації залізничного транспорту України. Отримав її машиніст, як свідчить документ, за сумлінну працю на залізничному транспорті, вагомий особистий внесок у розвиток галузі, забезпечення потреб населення та економіки держави в перевезеннях вантажів та пасажирів, високу професійну майстерність, творчу ініціативу в роботі.


    Юрій ЯКОБЧУК

    Змалечку Юрко любив дивитися на поїзди, що курсували повз його маленьке село Клембівка, що на Ізяславщині. Зрозуміла річ, що тоді й не знав про майбутню славу свого земляка, майже односельця, із сусіднього села Клубівка, Героя України, Почесного громадянина м. Шепетівка Георгія Кірпи. Хоча не раз бачив його в ошатній залізничній формі, коли той навідувався додому.

    І коли дивився на могутні сталеві машини, що тягнули за собою чималий караван з важких вагонів, на машиністів, які привітно, наче знайомому, махали хлопчині рукою, мимоволі закрадалася у серце мрія колись також стати за праве крило локомотива.

    Життя доводить: дитячі мрії-таки почасти збуваються. Після десятирічки та згодом і звільнення зі служби з десантно-повітряної бригади юнак вступив на навчання до Київської технічної школи машиністів. Вчився залюбки, тож майже всі предмети засвоював без зайвої потуги.

    Після закінчення школи сумніву в тому, куди йти працювати, не було. Адже за кільканадцять кілометрів від Шепетівки є потужне локомотивне депо. Про цей залізничний підрозділ навіть викладачі у школі частенько з добринкою у голосі згадували.

    Керівництво депо його прийняло відразу помічником машиніста. Хоча багато хто із однокурсників в інших депо «обкатувався» спочатку у ремонтних цехах слюсарями. Пофортунило в тому, що дійсно-таки «обкатував», як кажуть локомотивники, знаний на всій залізниці машиніст першого класу Петро Білоконь. Світлої пам’яті прекрасна людина, ас у справі водіння тепловозів. Юрій чомусь відчував себе перед Петром Дмитровичем, мов солдат-новобранець: у технічній школі вчили добре більш теоретично. А тут, як мовиться, через день та й на тягове плече… Тобто, сьогодні працюєш вдень, а згодом, дивись, уночі. А тоді, дійсно-таки, добре дивись…

    «Ти мені, - навчав Білоконь, - і уперед дивись, і навсебіч. Бо не тільки за себе відповідаєш одного…».

    У 1985 р. Якобчука за наказом начальника депо призначили машиністом тепловоза. «Взяв мене до себе в колону, - розповідає Юрій Іванович, - машиніст-інструктор Віталій Сліпчук. Найдобріша на світі людина. Але це не заважало Віталієві Васильовичу за будь-яку дрібну похибку в роботі картати. І, перш за все, наставляв, як і Білоконь, дотримуватися неухильно правил руху та безпеки».

    Класними машиністами, як і космонавтами, не народжуються. Ними стають не за день чи два, а у процесі пошуків, навчань, завдяки бажанню самовдосконалюватися. Попервах Юрій Іванович працював, як ми кажемо, на лінії. Обслуговував на маневрах сусідні від Шепетівки станції - Славуту, Чуднів, Михайленки, Ізяслав… Роботи вистачало. І ритм у ній був таким, що після закінчення зміни вже нічого не кортілося. Адже вантажопотік був великим.

    «Тепер, - каже Юрій Якобчук, - хоч і поволі, але, роботи додається, відновлюється вантажний потік».

    З 2000-го р. Юрій Іванович в одну особу орудує маневровим тепловозом на одному з найбільших вузлів залізниці - станції Шепетівка. Працелюбний тепловоз серії ЧМЕ-3 та його господаря за графіком «день-ніч-48 годин відпочинку» можна побачити за зміну в одному і тому ж місці станції-трудівниці десятки разів. А залізничники, які працюють безпосередньо на формуванні та розформуванні поїздів, добре знають, що таке працювати дванадцять годин поспіль. Особливо вночі. Тут гав не лови, а справу знай.

    Важливою складовою у скромній роботі машиніста Ю. Якобчука є те, що малесеньким штрихом вписується у ритм Південно-Західної залізниці. З ним пліч-о-пліч трудяться досвідчені колеги зі станції Шепетівка. Це, перш за все, маневровий диспетчер Сергій ДИТИНЧУК, про якого неодноразово писала наша газета.

    «Хоч він порівняно молодий, - констатує Юрій Іванович, - з ним працюємо в унісон, тобто розуміємо один одного з півслова».

    А ще ж суттєво, що багато у маневровій роботі на сортувальній гірці станції залежить від складача поїздів Андрія КИРИЛЄВИЧА. Та, зрештою, і від десятків інших станційників, чиї імена ми не забудемо назвати з часом.

    Вітаючи Ю.І. Якобчука з нагородою, бажав вислухати думку з приводу цієї важливої події у трудовій насназі депо машиніста-інструктора Валерія РИЖУКА. Валерій Анатолійович, як справжній «технар», небагатослівний:

    - Юрій Іванович - гідний учень своїх наставників, який перейняв і продовжив кращі традиції машиністів Білоконя, Сліпчука та інших. Він постійно бере участь у підготовці тепловоза до комісійного огляду, у проведенні технічних занять. Хто ж, як не він, розповість молодшим про ті несправності, що сталися, або могли б статися? І про те, як ліквідувати їх у процесі роботи.

    Наприкінець нашої розмови з Юрієм Якобчуком я запитав, традиційно, зненацька, чи траплялися в його більш як тридцятирічній роботі якісь екстремальні ситуації. Тієї ж миті Юрій Іванович із посмішкою, зіщуливши очі, відповів:

    - На щастя, не порізав, не переїхав… Бо завше прагну бути пильним.

    Якщо немає екстремальних ситуацій, це знову ж свідчить про класність машиніста. А ще свідченням фаху і визнання є грамота Державної адміністрації залізничного транспорту України.

    Олександр ЦАРИК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05