РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 1-2 (1 січня 2014) 

  • На свята - до оселі батьків, де тепло і затишно

    Одне із величніших свят, яке відзначає увесь християнський світ, - Різдво Христове, поважне й у нашого народу. Чи не кожна родина збирається у цей день за святковим столом, щоб вшанувати народження Сина Божого. За цією ж, уже звичною для наших людей, традицією, на Різдво збираються й залізничні родини, в тому числі й Бугів.

    Чому звернули увагу? Про це - подальша розповідь.


    Фото з сімейного архіву родини Бугів

    Нинішнього різдвяного вечора за родинним столом їх збереться аж сімнадцять! На нинішній час - це немало. Однак така кількість - не головне.

    - У нашій родині вже давно, ще з тих часів, коли релігійні свята не прийнято було відзначати, - розповідає Григорій БУГА, машиніст-інструктор локомотивного депо Жмеринка, - ми завжди збирались у батьківській хаті та відзначали Різдво Христове. Хто ми? Батько - Борис Кирилович, який розпочинав у повоєнні роки працювати кочегаром паровоза, згодом став машиністом. Моя мама - Ніна Григорівна, яка довгий час працювала бухгалтером-касиром Жмеринського будівельно-монтажного поїзда (БМП-649) та троє їхніх синів - старший Олександр, я і найменший - Андрій. Усі ми, за прикладом батька, стали машиністами. А сімейну традицію підтримуємо й сьогодні, коли уже, на жаль, немає з нами батька, але наша родина значно збільшилась. Адже у мене та братів є діти та онуки.

    Так, нинішня родина Бугів-залізничників дійсно велика, та вона ще більша, якщо врахувати попередні покоління. Заснував її Кирило Диментійович, який народився ще 1903 р. і тринадцятирічним хлопцем почав працювати колійником. Після навчання став дорожнім майстром. А коли набув чималого досвіду, став викладачем у Жмеринському професійно-технічному училищі. Двоє його синів - Володимир та Борис - свою трудову діяльність також розпочали на залізниці кочегарами паровозів, а згодом стали машиністами. У них естафету прийняли представники наступного покоління.

    - Бували дні, - пригадує Ніна Григорівна, - коли я в поїздки випроводжала аж чотирьох машиністів. Одночасно чоловіка та трьох синів.

    Так, саме випроводжала. За традицією, чи вже й звичаєм, який укорінився в родинах машиністів, дружина, а у неодружених - мати, має зібрати в дорогу «тормозок» і провести за поріг машиніста або помічника, для того, щоб поїздка була вдалою. Цього звичаю у родині Бугів чітко дотримуються. Щоправда, це вже перейшло в «обов’язки» Любові Михайлівни, яка досьогодні працює черговою у будинку відпочинку локомотивних бригад. І про Наталію Василівну скажемо: вона хоч і не залізничниця, однак займається підготовкою кадрів для нашої галузі у районному центрі зайнятості. Повідомимо і про найменшу із невісток - Оксану Павлівну. Хоча це не завжди їй вдається, адже й сама частенько відправляється у поїздки, працюючи провідником. Любов Михайлівна чоловіка вже не випроводжає за маршрутом: Олександр Борисович - на заслуженому відпочинку. А їхнього сина Володимира - машиніста електровоза - до поїздок готує дружина Ілона, яка також відправляється в рейси, працюючи провідником-касиром в електричках та дизель-поїздах.

    Однак повернемося за різдвяний стіл Бугів. Його за традицією накривають у доволі просторій залі ще нового будинку, який звів наприкінці дев’яностих років Борис Кирилович. За допомогою синів, звичайно. Стіл прикрашено різноманітними стравами. Для цього постарались кожна із невісток, які мають свої ексклюзивні рецепти фірмових блюд. Є вони й у господині цієї оселі.

    - Такого холодцю, який готує наша мама, - зізнався в розмові Григорій Борисович, - ніхто не може зварити. Тож ми, наші діти та й онуки із задоволенням ним ласуємо.

    Коли мова зайшла про дітей та онуків, то варто і їх назвати. Найстаршого із онуків - Володимира вище вже згадано. А у нього із дружиною вже підростають донька Дар’я та син Олександр. У середнього із братів - дві доньки. Менша - Марина - уже закінчила Європейський університет і нещодавно почала працювати у локомотивному депо Жмеринка. А старша - Оксана, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, разом із чоловіком Миколою ЛЕБЕДЕМ - заступником начальника Жмеринської вагонної дільниці № 2, - виховують півторарічного Владислава - найменшого у цій великій родині. А Андрій (наймолодший із братів) та Оксана ростять двох синів - Іллю, який уже завершує навчання у Жмеринському ВПТУ і незабаром отримає диплом помічника машиніста, та другокласника Костянтина. Він поки що остаточно не визначився з майбутньою професією. Однак частенько поглядає у бік локомотивів, якими вправно керують батько, двоюрідний брат та їхні колеги. Зацікавленість з боку Кості вселяє надію, що в родини Бугів-залізничників ще буде достойне продовження.

    Під час розмови із Григорієм Борисовичем запитав: «Чи намагались вони усією великою родиною зустрічати Новий рік?»

    - Ви знаєте, якось не виходить, - після недовгих роздумів відповів він. - Навіть у своїх сім’ях не завжди вдається. От і на нинішнє новорічне свято - не вийде. Мені, за графіком, випадало бути відповідальним у депо першого січня. Тож Новий рік зустріну вдома, а на ранок піду на роботу. Андрій приведе електропоїзд із Гречан до Жмеринки 31-грудня о 23-й годині. Доки передасть його іншій бригаді - уже й настане Новий рік. Думаю, у когось із родичів також випаде чергування. А от на Різдво Христове буде в усіх можливість хоча б на пару годин зібратись за святковим столом в оселі наших батьків, де тепло і затишно, де нас завжди щиро зустрічає наша мама, бабуся, прабабуся. Це вже наша родинна традиція, і ми її дотримуємось.

    Жаль, звичайно, що троє братів-машиністів не зможуть у новорічну ніч зібратись за одним столом. Однак усі троє зустрічатимуть Новий рік, поглядаючи на однакові наручні годинники, на циферблатах яких викарбувана емблема нашого відомства, а на корпусах вигравірувано: від генерального директора Укрзалізниці. Адже саме цих цінних подарунків нещодавно були удостоєні Олександр, Григорій та Андрій Буги.

    Никифор ЛИСИЦЯ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05