РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 47 (13 грудня 2013) 

  • Хресний хід до жіночого монастиря. 140 кілометрів роздумів про життя-буття

    (Продовження. Початок у №№ 39-46)

    Внутрішній світ священика. Його душа. Чи це таємниця за сімома печатками? Зокрема відповідь на це запитання намагався знайти під час перебування Хресного ходу у селищі Чоповичі (Малинський район, Житомирщина). Отець Роман, який править у місцевій Свято-Троїцькій церкві, із задоволенням спілкується із прочанами після молебня. Особисто мене цікавить питання (про що останнім часом соціологи все більше говорять) про те, що українці дедалі більше довіряють Церкві. Отче, як на Вашу думку, в чому причина такої довіри?

    ЗБРОЯ - СЛОВО

    - Після закінчення гонінь, а це відбулось понад чверть років тому, Українська Православна Церква виявилася в зовсім нових умовах. Протягом довгого часу радянська влада втручалася в справи церкви, усіляко вторгалася на її територію. Тепер же церква стала вільною від керівництва з боку державного апарату, що не могло не позначитися на її існуванні.

    Церква у нашій країні з давніх-давен завжди виступала як охоронниця базових духовних цінностей, які стосуються не тільки духовного життя людини, але й всього іншого, без чого не уявити її життя. Адже від того, як живе людина, якими моральними мотивами щоденно керується, який критерій для відокремлення добра й зла панує в її душі, залежать результати її діяльності. І саме Церква завжди була зразком сумління нашого народу, нагадувала про вічне в людському житті, свідчила про незмінні моральні цінності. Але для цього у Церкви є тільки одна зброя - слово. І от понад 25 років тому голос Церкви знову залунав на повну силу, будучи зверненим до всієї пастви - як наявної, так і потенційної. За часів радянської влади попри гоніння, перепони і заборони усе ще залишалося багато людей, які визнавали Церкву, намагалися керуватися в житті християнськими заповідями, що зберігалися в пам’яті народу й передавалися з покоління в покоління.

    Тому найголовніший вплив Церкви на державу й суспільство - це сміливе свідчення про істину, добро й заклик додержуватися принципів: не нашкодь, не убий. Адже люди рідко замислюються над тим, що буде через кілька років, живуть одним днем, не думаючи про наслідки від своїх вчинків. А наслідки ці бувають катастрофічними й для самої людини, і для її родини, і для суспільства й усієї держави. Так що звертання до вічних цінностей, свідком і охоронницею яких є Українська Православна Церква, необхідно для творчої роботи, відродження всієї нашої держави. Але Церква не закликає до відриву від реальності. Навпроти, вона говорить, що духовний вимір людського життя й зовнішнє, матеріальне зв’язані між собою. Євангеліє закликає шукати чистоти внутрішньої, сердечної, і тоді все життя стає досконалішим. І для цього є різні засоби: місіонерська справа, соціальне служіння, освіта й пастирські навчання підростаючого покоління. До речі, ваш Хресний хід - то також свідоцтво того, що гоніння на Церкву і віруючих у минулому. У будь-якій сфері людської життєдіяльності можна свідчити про красу життя та Бога. Але залежно від зовнішніх умов, у яких існує Церква, можливість ця може бути більш-менш широкою. Саме в останні десятиліття Церква змогла «вийти за огорожу храму».

    ЖИТТЯ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ

    Після служби у храмі отець Роман запросив отця Володимира та автора цих рядків до себе додому. У затишному будинку ми і продовжили бесіду у колі його величенької сім’ї. Отець Роман разом з матінкою виховують п’ятеро дітей. Весело в кімнатах, коридорах, на просторій кухні: братики і сестрички - як бджілки літнього дня. Кожний займається власною справою. Тут і намагання допомагати матусі, і лицарські «бої» за іграшку, і спів, і малювання… Життя продовжується. Придивляюсь, чим займаються старші доньки. Перед ними - сучасний персональний комп’ютер. Освоюють ази інформатики. Батюшка перехоплює мій погляд і продовжує:

    - Впродовж останніх десятиліть зовнішня активність Церкви змінюється, оскільки змінилися й самі умови життя, наприклад, з’явилися телебачення й Інтернет. І щоб свідчити про вічні цінності, Церква ці простори успішно освоює. У турботі про благо народу голос Церкви часто випереджає ініціативи суспільства й навіть влади.

    Важко не погодитись із священиком. У 90-х рр. минулого століття основи радянського виховання пішли зі школи. Але що прийшло на зміну? Суспільство вже не вважає себе відповідальним за виховання підростаючого покоління. І до сьогодні у багатьох сучасних родинах актуальною є точка зору: достатньо нагодувати й одягти дітей, а вони виростуть і самотужки зроблять свій вибір. Це, на мою думку, помилковий погляд на наявні сьогоденні проблеми у суспільстві.

    На жаль, останні події у нашій країні свідчать про наявність багатьох викликів. Брат йде на брата. Як мовиться, приїхали. Чи не було такого раніше? Стверджую - випадки були поодинокими. А сьогодні? Молоде покоління залишилося без надійних соціальних орієнтирів. Руйнація традиційних форм адаптації молоді в умовах дорослого життя підвищила особисту відповідальність юнака або юнки за свою долю, поставивши їх перед необхідністю вибору: пускатися у всі тяжкі або все ж таки призвичаюватися до здолання перешкод. На жаль, приходиться констатувати: чимало наших молодих сучасників виявили неготовність включитися в нові суспільні відносини. Вибір життєвого шляху став визначатися не за здібностями й інтересами молодої людини, а через конкретні обставини. Спілкуючись із отцем Романом, переконався: Церква також може допомогти у сфері виховання підростаючого покоління, адже в усі часи закликала приділяти вихованню належну увагу. Молитва - молитвою. Це для душі. Щире звернення священика до пастви, розмова з прочанами про істинні цінності життя вартує багато. Неодноразово помічав, як після щиросердних розмов із отцем Володимиром під час Хресного ходу в багатьох прочан світлішав погляд. Отже, життя продовжується.

    ЯК ЗБЕРЕГТИ ДУХОВНІСТЬ?

    Церква однією із перших заговорила й про демографічну кризу. Про її витоки давно відомо. Взяти хоча б той же Малинський район. Безробіття, зростання цін, низький рівень заробітної плати, загальне зниження рівня життя, зростання злочинності, зубожіння населення, наркоманія, СНІД. Серед проблем, що стосуються забезпечення здорового способу життя: стан довкілля, екологія, низький рівень медичного обслуговування, зловживання палінням, недостатні можливості для занять фізичною культурою та спортом. Про молодиків, які проводять вечори у генделиках, ми розповідали у попередніх публікаціях. Хіба лише молодики. Як покращити рівень поінформованості про здоровий спосіб життя?

    Протоієрей Володимир доступною мовою, трактуючи Євангеліє, висловив думку, що духовність виникає, згодом зміцнюється через просвіту, через ідейно-виховну та практичну роботу.

    - Вірю, із тих дітей, юнаків, які йдуть пліч-о-пліч з нами у Хресному ході, у подальшому не виростуть злодії. Віра має втримати від непередбачуваних вчинків. Вони тут вчилися долати певні життєві перешкоди. Разом із батьками. Нехай їм і надалі допомагає віра. Духовність - традиція дбайливого відношення до самого себе, до оточуючих людей, навколишнього світу, природи. Як зберегти її? Через дотримання заповідей Божих, що передаються із покоління в покоління. І у жодному разі їх смисл неможливо забувати, - говорить отець Володимир.

    Священики закликають до миру. В усі часи… За будь-яких соціально-економічних випробувань, в яких опиняється суспільство, держава. Таким є їхнє призначення.

    Далі буде

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05