РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 47 (13 грудня 2013) 

  • Добродій Сергій АВШЕНЮК

    Комп’ютер. Про цей прилад сьогодні знає навіть трирічна дитина. А студента без ноутбука, смартфона чи планшета нині вже важко уявити. Ці невеличкі чудеса електроніки поміщаються у портфелі, дамській сумочці чи й у кишені. А от Сергій АВШЕНЮК пам’ятає комп’ютер, який розміщувався аж у двох доволі великих будівлях. І було це не так уже й давно - наприкінці 70-х рр. минулого століття, коли він навчався у Чернівецькому державному університеті за спеціальністю «Прикладна математика».

    Тоді студентам, які опановували таку професію, лиш з далеку показували сучасну, на той час, машину, здатну виконувати доволі складні математичні розрахунки. Юнак із невеликого села Чернятин, що у Жмеринському районі (Вінниччина), тоді й не гадав, що йому доведеться освоювати комп’ютери, а тим більше розробляти для них програмне забезпечення і очолювати інформаційно-обчислювальний центр, що забезпечує діяльність доволі великого структурного підрозділу залізниці. Довелось.

    - У жовтні 1983 року ми з дружиною Надією, яка навчалась разом зі мною у вузі, завітали влаштовуватись на роботу до Жмеринського відділу інформаційно-обчислювального центру Південно-Західної залізниці, - пригадує Сергій Віталійович. - І нас прийняли на посади інженерів-програмістів. На той час цей структурний підрозділ лише створювався, тому кадрів за таким фахом бракувало.

    Тут варто додати, що на той час претендент на нову посаду мав уже певний трудовий та й життєвий досвід. Після навчання в університеті він, як молодий спеціаліст, пропрацював три роки в Артемівському гірничому інституті солі за здобутим фахом, а після ще два роки офіцером, замполітом автомобільної роти у залізничних військах на БАМі. Робота в науково-дослідному інституті збагатила досвідом з автоматизації виробничих процесів. А от військова служба не лише фізично та морально загартувала, а й навчила співпрацювати з людьми. Не є таємницею сьогодні, що у залізничні війська Забайкалля направляли служити далеко не кращих за своїми моральними якостями новобранців. Лейтенанту Авшенюку довелось працювати, виховувати їх, наставляти на вірний життєвий шлях. З цим справлявся. Пропонували навіть продовжити військову службу. Відмовився - розпочинати офіцерську кар’єру у 28 років було трохи запізно, та й хотілось трудитись за раніше обраною професією. Тому й повернувся разом із дружиною до Жмеринки.

    Обчислювальний центр на той час робив перші кроки в автоматизації бухгалтерського обліку в структурних підрозділах залізниці, тому для молодих фахівців був доволі великий простір з точки зору творчої роботи. І в неї, як кажуть, з головою поринув Сергій Авшенюк, займаючи посаду інженера-програміста. А вона передбачала створення нових та запровадження існуючих комп’ютерних програм у сучасних, на той час, електронно-обчислювальних машинах, що були задіяні у виробничому процесі залізниці. Тож довелось самотужки освоювати і запроваджувати у виробництво всі ці новації. З цим Сергій Віталійович успішно справлявся, тому його призначали на нові, вищі посади.

    - Своєрідним переломним етапом в історії нашого підрозділу став 2002 рік, - розповідає мій співрозмовник. - Саме з першого січня почав діяти Жмеринський, як і в інших дирекціях, регіональний інформаційно-обчислювальний центр (РІОЦ-3), який входить до складу відокремленого структурного підрозділу «Інформаційно-обчислювальний центр» ДТГО «Південно-Західна залізниця» (ІОЦ ПЗЗ). Йому визначили й нові, дещо складніші завдання. Серед яких головним є виконання експлуатаційної роботи залізничного транспорту завдяки активному використанню та підвищенню ефективності автоматичних систем управління на станціях і у структурних підрозділах залізниці, обробки, накопичення та зберігання статистичної, фінансово-економічної і бухгалтерської інформації. На нього також покладено завдання з впровадження передових досягнень науки і техніки, сучасного обладнання і технологій, економічних методів управління, розповсюдження передового досвіду та й інші.

    Майже одразу після створення РІОЦ-3 відбулось призначення Сергія Авшенюка керівником цього підрозділу. Тож йому й довелось доводити структуру до логічного стану, формувати склад оновленого колективу і організовувати роботу відповідно до визначених завдань.

    На сьогодні цей відособлений виробничо-технологічний структурний підрозділ ІОЦ є одним із найкращих на нашій залізниці. Тут протягом останніх років успішно запроваджено чимало нових технологічних процесів. Скажімо, такі, як створення автоматизованих робочих місць (АРМ) чергових по станціях, вантажних касирів, прийомоздавальників та ін. Це значно покращило управління перевізним процесом та комерційну роботу.

    - Сьогодні в нашому колективі працює шістдесят фахівців, - продовжує свою розповідь Сергій Віталійович. - Організаційно він підрозділяється на два відділи, які очолюють досвідчені фахівці зі значним трудовим стажем - Ігор МАСПАК та Євгеній ІВАНИШИН. Адмініструванням усіх інформаційних мереж займається також досвідчений спеціаліст Олександр РЕВА. А взагалі то у нас відносно молодий колектив, середній вік складає 35 - 40 років. Та кожен працює на високому професійному рівні. Скажімо, інженер-програміст першої категорії В’ячеслав ПАВЛОВСЬКИЙ успішно впроваджував систему «Фобос» (вирішує задачу із бухгалтерського обліку). Вже розробив програмне забезпечення АРМ-фахівців, які контролюють забруднення навколишнього середовища на нашій залізниці. Воно визнано успішним, тому йому доручено розробити таку ж програму і для Укрзалізниці. Успішно трудиться передова ланка - інженери із застосування комп’ютерної техніки, які працюють безпосередньо на залізничних вокзалах чи в інших структурних підрозділах. Це Олександр ТІМІН, Сергій РАТУШНЯК, Андрій УС. Також інженер з ремонту комп’ютерів Сергій БРИК та й інші працівники центру.

    Мій співрозмовник із задоволенням розповідав про своїх підлеглих, доволі позитивно їх характеризував, відзначав успіхи в роботі. Відчувалось, що він добре знає кожного із них. І це при тому, що колектив не малий, та й багато працівників постійно перебувають у Вінниці, Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Могилеві-Подільському, де виконують свої обов’язки у відриві від колективу. Однак і вони не випадають із поля зору керівника. В цьому також проявляється його уміння управляти таким доволі специфічним підрозділом. На чому ж воно базується?

    Відповідь на це запитання - із декількох складових. У першу чергу, Сергій Авшенюк має доволі високу професійну підготовку, яка має не лише університетське наукове підгрунтя. Він досконало знає найсучаснішу комп’ютерну техніку і у курсі всіх нових розробок, які здійснюються у цій галузі. Тому що постійно поповнює свою пам’ять новими знаннями. Серед настільних книг Сергія можна помітити й написану Дейлом Карнегі, в якій викладені рекомендації з управління персоналом та самоорганізації. Помітив у кабінеті начальника РІОЦ-3 й звичайну спортивну гирю - для підтримання нормального фізичного стану та й для самозаспокоєння. Коли щось роздратує, то не ковтає пігулки, а з десяток разів підніме цей спортивний снаряд. У нього й надійна підтримка від колективу, в якому, як уже згадувалось, трудиться також його дружина на посаді провідного інженера-технолога. Надія Василівна надійно підтримує свого чоловіка в усіх робочих справах, а вдома створює затишок, організовує відпочинок з виїздами на природу. Є моральна підтримка і від уже дорослих доньок Інни та Уляни, які обрали для себе фах батьків і успішно трудяться.

    Наприкінці жовтня виповнилось рівно тридцять років, як Сергій Віталійович розпочав свій трудовий шлях на залізниці, зокрема в обчислювальному центрі. Тож біографія має багато сторінок. Однак він не зупиняється на досягнутому, а й далі впевнено крокує в ногу з життям. Так тримати, добродію!

    Никифор ЛИСИЦЯ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05