РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 46 (6 грудня 2013) 

  • Кобзар передбачав майбутнє

    Ніколи не проходжу повз продавців старих видань, які торгують книжками біля паркану Ботанічного саду імені академіка Олександра Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ось і нещодавно довелося придбати репринтне видання Малої книжки - чистовий авто-граф віршів Кобзаря. Символічно: цю книгу я придбав біля Ботанічного саду університету, що заснований в 1839 р. Отже, Тарас Шевченко міг ходити цими шляхами. Спостерігав й за красивими киянками? Обов’язково. Чи щось змінилося у нашому світосприйнятті? Спробуємо розібратися, залучаючи до роздумів рядки із творчості Кобзаря.

    Як там не є, а першою сторінкою з номером 34, яку я розгорнув, проглянувши книгу, був вірш «Зозуленька»:

    «Закувала зозуленька

    В зеленому гаї,

    Заплакала дівчинонька -

    Дружини немає.

    А дівочі молодії

    Веселії літа,

    Як квіточки за водою,

    Пливуть з сього світа.

    Якби були батько, мати

    Та були б багаті,

    Було б кому полюбити,

    Було б кому взяти.

    А то нема, сиротою

    Отак і загину,

    Дівуючи в самотині

    Де-небудь під тином».

    Як виявиться із історичних першоджерел, цей твір датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. В ті часи Т. Шевченко перебував в Аральській описовій експедиції в (1848 - 1849 рр.) на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня - грудень 1848 р.

    Довелося дізнатися, що автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс твір під №34 у сьомому зшитку за 1848 р. орієнтовно наприкінці 1849 - на початку 1850 рр. (до арешту 23 квітня). Під час переписування він виправив описку в рядку 15. Пізніше, очевидно, в Новопетровському укріпленні, пишуть біографи Кобзаря, повернувшись до тексту, чорнилом зробив виправлення в рядку 5, поставив наголос у слові «квіточки «в рядку 7, виправив описку в рядку 9. У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 липня, Шевченко переніс з «Малої книжки» до «Більшої книжки» неповний текст (8 рядків) вірша, виправивши описку в рядку 8. Про те, що робота по переписуванню завершена не була, свідчить відсутність під текстом характерного для Шевченка розчерку-кінцівки.

    Першодрук у журналі «Основа» (1862. - №1. - С. 3 - 4) зроблено за «Більшою книжкою» з виправленнями окремих слів за «Малою книжкою» («закувала» замість «заковала», «квіточки» замість «квіточка», «сього» замість «цього»).

    Перейняті Шевченком з народної поезії теми дівочої самотності та сирітства набувають у першій половині вірша типового народнопісенного втілення. Твір починається улюбленим фольклорним образом - паралельним зіставленням кування зозулі та плачу дівчини або жінки, що в багатьох народних піснях, як і у Шевченка, є зачином розмови про жіночу недолю (пісні «Закувала зозуленька на стодолі на розі...», «Зозуленька, вище саду летючи...», «Закувала зозуленька на жовтім пісочку...»). Друга строфа ґрунтується на порівнянні плину дівочих літ і води, також характерному для народнопісенної образності (напр., «Пливуть мої дні за днями, літа за літами, А я щастя не зазнала, жаль мені за вами...»).

    Сирітство, соціальна нерівність. Поет не проходив повз ці виклики часу. Це психологічно вмотивоване яви-ще, як сказали б зараз сучасні соціологи. В часи, коли культура розпусти вийшла на полювання за нинішнім юним поколінням, поетичні мотиви, що містяться у вірші Т. Шевченка, залишаються актуальними. Переживаємо радикальне і доволі знаменне руйнування того головного ядра, навколо якого виникає і розвивається життя людини на цій землі, - родини. Десятки «дешевих» дівчат «працюють» вздовж українських автобанів. Що на них чекає у подальшому? Як там у Шевченка?

    «Отак і загину,

    Дівуючи в самотині

    Де-небудь під тином».

    Кобзар передбачав майбутнє. І був правий, зважаючи на реалії XIX та XXI століть.

    Іван СОТНИКОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05