РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 46 (6 грудня 2013) 

  • Хресний хід до жіночого монастиря. 140 кілометрів роздумів про життя-буття

    (Продовження. Початок у №№ 39-45)

    Наступні сторінки цього матеріалу про Хресний хід були майже готовими до друку, коли до редакції зателефонувала мешканка одного із сіл Бородянського району Марія С. (з етичних міркувань не називаємо її прізвище). Жінку можна зрозуміти: її родина постраждала від секти, до якої свого часу вступила 20-річна дочка. Майже тридцять хвилин тривала наша телефонна розмова з матір’ю, яка назавжди, як вона із сльозами у голосі констатувала, що втратила єдину дитину. Її втягнули у столичну секту, саме ту, якою опікувався головний проповідник, що родом з Африки. Останній, як відомо, сьогодні перебуває під слідством у зв’язку із продажем квартир, які не будувалися. «У вашому матеріалі з Хресного ходу ви згадали про сектантів. Розкажіть про них більш детально», - попросила Марія.

    ПРО СЕКТАНТСТВО. ВИМУШЕНИЙ ВІДСТУП

    Маю дещо відступити від жанру репортажу про подорож до Кип’ячого. Як розпізнати потайну секту? З розмов із священиками Православної Церкви зрозумів, що для залучення адептів (послідовник, зазвичай ревний прихильник якого-небудь вчення, ідеї, знання) нові спасителі людської душі проводять активне вербування. Прихильники секти бажають залучити до своєї організації максимальну кількість адептів. При цьому не цураючись будь-яких способів. Потрібно насторожитись у випадках, якщо вас активно запрошують відвідати семінари, закінчити курси. Якщо часто телефонують на домашній або мобільний телефони, надсилають запрошення відвідати безплатний семінар, пройти тренінги для духовного зростання, вважайте, що ви під прицілом релігійної секти. Часто сектанти на початковому етапі заманювання під крило маскують власне вчення під загально моральні цінності. Під час перших відвідин милої компанії, куди запросив товариш на вечорниці, варто протиставити тим, хто вас вербує, чітку життєву позицію, яка не сумісна з переконаннями сектантів.

    Неможливо дізнатися про реальні цілі та ідеали. В утаємничених сектах на початковому етапі заманювання адептів не посвячують у сувору ієрархію. Лише із часом можна зрозуміти, хто є хто. Тому радимо: якщо з’явилися сумніви, розпитуйте про особливості ієрархії тієї або тієї організації. Поцікавтесь про те, як проводиться облік членів секти, про коріння вчення. Зазвичай відповіді на такі питання не почуєте.

    Будь-яка секта існує й розвивається на гроші, що надходять від адептів. У цьому є загроза від такої організації. Кінцева мета - вилучити усі фінанси і через чергову жертву залучити побільше нових сектантів. Зазвичай, новачкам розповідають, що все відбуватиметься безоплатно. Проте після посвяти у члени секти від грошових внесків і пожертв нікуди не дінешся. Тож, якщо за інформацією, яку варто збирати, приміром, у спеціалістів з Української асоціації релігієзнавців, виходить, що в учасників секти стягують гроші, краще триматися від таких організацій на безпечній відстані.

    Щоранку кваплячись на роботу, спостерігаю біля входу у метро сектантів, які пропонують безплатну літературу. Це задля того, щоб потенційна жертва ознайомилась із вченням. Після візуальної пропагандистської обробки «клієнта» йому пропонують відвідати семінари і зібрання. Щоб занурити в атмосферу секти. А якщо для пересилання певної кількості літератури у вас дізнаються і про поштову адресу, скринька для періодичних видань буде вщент заповненою буклетами та компакт-дисками за тематикою організації. Але ж у цьому протиріччя із здоровим глуздом.

    Як прилучити новачка до сумнівних цінностей секти? Подарувати власну атрибутику - символи організації. Розрахунок зрозумілий - зомбувати молодь, викачати кошти із жертв «лохотрону». Почуття віруючих мають бути захищеними. Одночасно мають бути захищеними і громадяни, які мимоволі не завжди можуть вчасно оцінити ситуацію і зрозуміти, що відбувається із ними за реальних умов.

    Запитаєте, що скоїлось із донькою Марії С.? Ось уже протягом семи місяців вона шукає власну дитину після її телефонного дзвінка, коли дівчина заявила, що тепер вона «під яскравою зіркою». Про неї передає телепрограма з пошуку дітей. Як там не є, побажав згорьованій матері щастя. Вірю, донька повернеться до неї. На цьому закінчимо вимушений відступ.

    КУРНИМИ ШЛЯХАМИ

    Отже ми знову на шляху до Кип’ячого. Роздивляюсь мальовничу місцевість, що навколо Гамарні (Малинський район, Житомирщина). Краса осінньої палітри тут усюди: у квітниках, на тінистих алеях, затишних майданчиках, на берегах близького водосховища…

    Територія навколо церкви і Лісотехнічного коледжу нагадує парк, де зроблю для себе чимало цікавих архітектурних відкриттів. Поруч із Храмом Казанської Божої Матері - бронзовий пам’ятник відомому атеїстові, «вождеві світового пролетаріату» В. Леніну (значно поступається габаритами пам’ятникові на честь малинця М. Миклухо-Маклая, що розташовано у центрі районного центру). Храм збудовано значно пізніше, ніж чотириметровий Ілліч постав в акурат перед будинком великого вченого-етнографа.

    Ясна річ, прочани фотографуються на фоні церкви та пам’ятних стел на честь святих. Ось сестра Тетяна (див. фото), перукар з Ірпеня, уважно роздивляється напис на гранітній плиті, що встановлена на знак освячення дзвіниці місцевої церкви. Побачивши образ своєї покровительки Святої Тетяни на величезному камені, не втримує радісних емоцій. Висловлює подяку отцю Володимиру, який привів її разом з прочанами в це, тепер дороге її серцю, місце. Як виявиться, згодом саме ця покровителька жіноцтва та студентів, а головне її великомученицька доля (вбито разом з батьком римлянами (220-ті рр. нашої ери) за те, що прийняла християнську віру) дуже шанується Тетяною з Ірпеня.

    Об одинадцятій ранку на околиці мальовничого села Барвинки зустрічаємо 85-річну жінку. Змарніла через поважний вік, з обличчям, густо вкритим зморшками, Ганна чекає на Хресний хід із самісінького світанку. Просить помолитися замість неї у всіх храмах, які зустрічатимуться на нашому шляху, бо ноги вже не несуть. Тож варто було б самотужки дістатися Чоповичів. Та де там?! Сестра Тетяна, браття Ігор, Віктор, які йдуть поруч зі мною, гарантують, вибачте за газетний штамп, виконати і це побажання. Але то не пусті слова, дані прочанами. Тут, якщо дав сторонньому слово, мусиш обов’язково його тримати. У цій спільноті на витіснення з пам’яті «неважливої» інформації ніхто не скаржиться. Й не надаватимуть пояснення, мовляв, з голови вилетіло (порівняйте, а як із цим явищем у миру - авт.). Ноги звикають до будь-якої земної поверхні: хоч новий або понівечений автівками асфальт, хоч гранітний відсів, хоч пісок. Такий він обчовганий шлях у 140 кілометрів. Черевики не витримують навантажень. На моїх очах у кількох жінок розвалювалося взуття. Не витримують модельні чобітки багатокілометрового супер-марафону. Як виходили із ситуації? - спитаєте. Дуже просто. Поки є хоч в одному рюкзакові липкий скоч, «штиблети» не розваляться. Ти не один. Вкотре пересвідчусь у правдивості цієї істини.

    ДОВІРЧІ ВІДНОСИНИ МІЖ ЛЮДЬМИ

    Знову торуємо шлях. Тепер вже грунтовою, скоріше, відсипаною гранитним відсівом дорогою. Пилюка, що піднімається аж до потилиці і навіть вище, заважає вільно дихати. Великовагові вантажівки, що цим путівцем перевозять щебінь з найближчих кар’єрів аж у столицю, додають «чистоти» навколишньому середовищу, а нас змушують притискатися до краю брудної виїждженої дороги. Але йти потрібно.

    Пізніше довелося поспілкуватися із сестрою Валентиною, в якої модельні замшеві чобітки стали непридатними, й покинули хазяйку десь на відстані між Малином і Барвинками. Жінка була змушеною замість власного 36-го розміру взути кросівки на два «габарити» більші. Потурбувалися про неї у цьому разі ті, хто бере у далеку путь не одну пару взуття.

    - Ну й що, що з чужої ноги? - з усмішкою на вустах каже дуже стомлена жінка. Проте у Валентинових очах ясніло: «Дійду, обов’язково дістанусь монастиря». Так воно і відбудеться. І я ще побачу, як усміхатиметься ця жінка всім, хто йшов з нею поруч всі ці шість довгих днів. За що молилася? Не погордувала. Зізналася: за те, щоб налагодити мікроклімат у родині. Дуже скрутно їй живеться із невісткою. Не ладять через це із сином. Можливо, допоможе молитва? Нехай би так! Передбачаю, подібних мелодраматичного характеру життєвих історій у прочан безліч.

    Що на це говорить отець Володимир? Дуже важливою в християнському житті є смиренність. Без неї угодне Богові життя неможливе. Жодний подвиг, ніякі пости, молитви не можуть бути приємними Всевишньому й корисними людині, якщо вони йдуть не від чистих намірів. Далі отець Володимир нагадує про відому євангельську притчу про митаря і фарисея. Очевидно, що митар був грішником, а фарисей був здатний робити добрі справи, але перший мав достатньо смиренності й був виправданий Богом, а другий не мав звички до смиренних дій і був засуджений. Чому? Тому що гордість ненависна Богові, бо вона ріднить людину з дияволом.

    Неможливо будувати оселю без міцної основи, тому що, який би прекрасний будинок не був, він неминуче впаде й буде зруйнований. Так само, нагадує отець Володимир, неможливо будувати християнське життя без смиренності, яка є однією з головних його засад. Без смиренності немає сили і не рятує ніяка доброчесність, ніякий подвиг.

    Про що просять у храмах віруючі? Про зцілення від страшних і не дуже хвороб, про повернення синів та онуків з військової служби або з далеких заробітків. Про надсилання тим, хто сидить у тюрмах або чекає на суд, милості від Бога. Що ж, можливо, вони і праві. Бачу, як тендітна молода жінка при надії із ледь впалими очима намагається будь-що триматися у колоні. Це молода лікарка Олена йде молитися за вдалі пологи, здоров’я майбутньої дитини. Її не залишать без уваги отець Володимир та сестри милосердя. Не обділятимуть і поживною їжею під час трапез. Довірчі відносини між людьми. Тут про них згадуєш якнайчастіше.

    «МНОГАЯ ЛІТА» НА ЧЕСТЬ ПРОЧАНКИ З ВУСТ ПІЛІГРИМІВ

    Лісова дорога закінчується. Шлях до гранітного кар’єру, де снують сорокатонні вантажівки, залишається десь позаду. Далеко видніється ціле містечко, таке невеличке, що скоріше б можна назвати його великим селом. Це Чоповичі. Назва цього селища міського типу походить, як запевняють історики, від його першого володаря Гната Чопа, який належав до шляхти часів великих князів литовських на межі XV - XVI століть. Згодом ці землі передавалися його нащадкам. Якщо на початку ХХ ст. населення Чоповичів сягало шести тисяч осіб, то на сьогодні, за офіційними даними, у селищі мешкають не більше двох тисяч селян.

    Належить поспішати до гарної дерев’яної Свято-Троїцької церкви. Між іншим, її збудовано під час фашистської окупації. Першу службу тут відправили восени 1942 р. У вікні службового приміщення побачили отвір від кулі, що виник ще за часів Великої Вітчизняної війни. Товстенне скло навіть не тріснуло.

    І у цьому храмі відбулась вечірня молитва. Нас радо зустріне місцевий священик - отець Роман. З повноти свого серця помолиться разом із прочанами. Запросить на вечерю. Як виявиться, серед нас до Кип’ячого мандрує ювілярка. Це вже знайома читачам Тетяна - перукар з Ірпеня. За її словами, вперше у житті її вітали понад сто гостей, які мимоволі опинилися на святі. Ще й «Многая літа» гучно проспівав дружній хор пілігримів.

    Отець Роман виявився цікавим співбесідником. Про це - у наступному номері.

    Далі буде

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05