РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 43 (8 листопада 2013) 

  • До нових зустрічей на стадіоні «Локомотив»!

    Ігри з великого футболу на Кубок начальника Південно-Західної залізниці, про які ми коротко розповідали у попередньому номері, відкрили багато нових талантів у багатьох командах, що сформовані на терені столичної магістралі.

    КОРОТКИЙ ВІДСТУП. У пам’яті зберігаються тріумфальні виступи футболістів Жмеринської дирекції залізничних перевезень, які вдало виступили під час вересневих баталій з міні-футболу. Тоді капітанові команди - помічникові машиніста Дмитрові ГОРОЛЮ начальник залізниці Олексій КРИВОПІШИН вручив від свого імені «Золотий кубок».




    Цього разу фортуна відвернулася від хлопців. Як виявилося, через незвичність гри у великий футбол, коли від власних воріт слід проводити довгі передачі, нав’язувати суперникам позиційні контратаки, для жмеринчан виявилося складною справою. Вже в першій зустрічі із командою з Конотопської дирекції залізничних перевезень команда Д. Гороля програла з розривом у три очки. Рахунок 5:2 відкинув жмеринчан на третє місце у підгрупі «А». Буду відвертим. Можливо, через серйозну травму, яку отримав під час гри талановитий півзахисник лідер команди Юрій Калінський, жмеринчани відчутно здали свої позиції. І це за умов, що Юрій Олегович намагався не покидати поля бою протягом всієї гри. Автор особисто переймався змінами не у кращий бік у грі нещодавніх асів у міні-футбольних баталіях: Олега Кваснєвського, Антона Мельника та Віталія Матвієнка зі Жмеринки. І саме тоді цим скористалися їхні суперники з Конотопа. Сергій Кравець, Олександр Крикливий, Ігор Терехов, Олександр Джур (кращий захисник чемпіонату), Роман Хоревич, Юрій Манєшкін не давали, як кажуть, спуску захисникам жмеринської команди. Красива командна гра. Нічого не доповниш. Хіба що: у кубка свої закони.

    Проте значно цікавішу гру жмеринчани продемонстрували на другий день, коли зійшлися у двобої із аутсайдерами чемпіонату залізниці - командою управління Південно-Західної магістралі. Ось тут було приємно спостерігати за атаками Олександра Шуляка. Його хет-трик (три голи у ворота суперника) врешті-решт посприяє тому, щоб суддівська колегія визнала цього помічника машиніста кращим нападаючим престижного турніру.

    На тому ж місці - третьому - на початку чемпіонату опинилася команда управління Південно-Західної залізниці, що грала у групі «Б». Не відкриємо жодних Америк, коли скажемо, що поки що для гравців цієї команди не настав час перемог. Програвши у своїй групі сильним командам із Коростеня та Козятина з однаковим рахунком 0:2 у перший день турніру, вже на другий день у скороченому складі віддали перемогу суперникам із Жмеринки. Не буду шукати причини програшу у незіграності команди. Адже рахунок 6:4 на користь жмеринчан говорить про те, що просто так ніхто з киян на чолі із Андрієм ТКАЧЕНКОМ (служба капітальних вкладень), до речі, чудовим нападником, перемогу віддавати не збирався. Якби у складі команди управління було б побільше таких, як Роман Остапенко (галузева служба колії), хто знає, з яким рахунком закінчувалися б ігри за участі управлінців? Можу погодитися із короткою фразою, яку кинув капітан А. Ткаченко після гри із жмеринськими футболістами. Майже всі голи, що побували в наших воротах, - через невдалого воротаря. Що ж тут вдієш? Потрібно, як казав свого часу знаменитий голкіпер радянської пори Лев Яшин, не лише добре тренуватись, а й ще бачити поле. Та капітулювати, як це зробили деякі управлінці, не з’явившись другого дня на гру за п’яте-шосте місця у турнірі, тим самим залишивши партнерів по команді напризволяще, не припустимо!

    Знаючи переваги коростенської команди у бігу, а з іншого боку переймаючись через їхню вправність в єдиноборстві, ні аматори з Козятинської дирекції, ні представники Конотопської дирекції не віддали відповідно перше та друге місця у турнірі. Комбінована гра, так звана пасировка (гра у пас - ред.) допомагала коростенцям вивести основну гру, приміром, з футболістами із Київської дирекції у нульову нічию. Якби під час пробиття пенальті киянам вдавалося двічі точно попадати у ворота, а не в штангу, хто знає, чи не помінялися б місцями у турнірній таблиці «бронзові» коростенці із київською командою. Роман Вигівський (кращий півзахисник турніру), Володимир Демчук, Олександр Стретович, Олександр Васянович, Сергій Прохоров. Від їхніх гарматних ударів не встояв голкіпер з Київської дирекції. «Такі м’ячі не беруться», - чулося з трибун стадіону «Локомотив». Єдине особисте прохання до керівників команди коростенців. Відсутність номерів на футболках у гравців команди, не додає зручності ні суддям, ні суперникам, ні нам, глядачам. Уявімо, на мить, якби матчі з «Локомотива» транслювалися на телебаченні. Це ж яких зусиль вартувало телекоментатору роздивитися, як казав один дотепник «ху із ху» на футбольному майдані.

    Приємно подивували своєю грою аматори з Козятина. Дмитро Свинцицький, якого визнано кращим воротарем турніру, варто ставити у список збірної команди Південно-Західної залізниці. Однозначно! На добрі слова заслуговує нападник Микола Максимчук (кращий гравець чемпіонату). До речі, немає йому рівних і у міні-футболі. Євген Дрига, Іван Головач, Максим Мальчик, Кирил Шевцов, Дмитро Сергєєв демонстрували дружню гру. Певен, у перемозі козятинців величезна заслуга їхнього тренера Павла Луцюка. Чудові враження залишив цей наставник через те, що жодної хвилини поки йшов останній матч він не утримувався від підказок на адресу того чи іншого гравця. Підвищена активність гостей з Козятина - то також його заслуга.

    І НАРЕШТІ АНЕКДОТ. Сьогодні був урок фізкультури і фізрук запитав нас, що ми обираємо: крос у 5 кілометрів або футбол. Зрозуміло, обрали футбол. Фізрук погодився, але за однією умовою. Як тільки почує матюка, відразу ж бігтимемо п’ять кілометрів. Коротше кажучи, ми навіть м’яча розіграти не встигли…

    Те, скільки жовтих карток судді у полі показували гравцям багатьох команд за грубу гру і, як наслідок, за брутальні лайки, навіть у бік бокових суддів, вражає уяву. Такий футбол, дійсно, викликає час від часу здивування. І не лише з боку представниць прекрасної статі, які відвідували чемпіонат.

    Що у перспективі? Добиватися честі потрапити до збірної столичної магістралі. Як там не є, а достойних гравців, які б могли захищати честь прославленої залізниці у футбольних баталіях на міжзалізничному рівні, багато! Але це вже зовсім інша історія…

    У коротких інтерв’ю ми поцікавились думкою футболістів.

    Олександр КОВАЛІВСЬКИЙ, гравець команди Київської дирекції залізничних перевезень:

    - Дякую своїм партнерам по команді за те, що зробили, здавалося б, неможливе, достойно зігравши і в перший, і в другий день турніру. Коростенці - достойні суперники.

    Олександр ВАСЯНОВИЧ, гравець команди Коростенської дирекції залізничних перевезень:

    - Мені до душі командна гра. Є бажання працювати і у нападі, і у захисті. В якихось моментах я б зіграв по-іншому, щоб принести команді додаткові очки.

    Роман ПЕРЕНЧУК, гравець команди із Жмеринки:

    - Як ви вважаєте, спортивні змагання йдуть на користь помічникові машиніста, який за специфікою власної роботи майже весь час перебуває у сидячому положенні? Безумовно, це надзвичайно корисно. Я вдячний керівництву залізниці за організацію чемпіонатів з великого та «малого» футболу. Сьогодні ми - на четвертому місці. Наступного разу будемо боротися за призові нагороди.

    Олександр МАКСИМЕНКО, гравець команди Київської дирекції:

    - Протягом свого життя, а мені вже 24-й рік, вважав, що футбол - це моє. Заняття для душі. Керівництво нашого Фастівського моторвагонного депо підтримує наших спортсменів. То чому б не зіграти за знамена Київської дирекції?

    Володимир КАЧАН, гравець команди Київської дирекції залізничних перевезень:

    - Підтягнемося, обов’язково підтягнемося, знайдемо власну гру у наступних турнірах. Знаємо власні слабкі та сильні місця у грі. Будемо намагатися у подальшому досягти рівня теперішніх футбольних зірок Південно-Західної залізниці.

    Сергій ПРОХОРОВ, гравець команди Коростенської дирекції залізничних перевезень:

    - Дякую газеті залізничників за увагу до мене. Спасибі вболівальникам за підтримку нашої команди. Захоплення цим видом спорту сприяє роботі. Знаєте, на тренування йду із радістю, та робітничі будні минають швидше, якщо знаєш, що на тебе чекає родина, партнери по команді. Сьогодні від імені начальника Південно-Західної залізниці Олексія Кривопішина ми отримали «бронзовий» кубок, медалі. Це не остання наша нагорода. До нових зустрічей на стадіоні «Локомотив»!

     

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05