РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 41-42 (1 листопада 2013) 

  • «Золота» колісна пара, яка врятувала депо

    На території Дорожніх вагоноколісних майстерень (ДВКМ) ст. Ворожба експлуатаційно-ремонтного вагонного депо Конотоп встановлено колісну пару, ретельно вифарбовану під золото. Звичайно, привертає увагу, дивує. Та її, вагонну колісну пару, тут можна сміливо називати золотою.

    Спад перевізної роботи в 90-х рр. минулого століття відчутно вдарив не лише по станції Ворожба, яка колись була позакласною, а й по вагонному депо. Адже зменшилися обсяги планового деповського ремонту. Постало вічне питання: що робити? Закривати? Але тоді на вулиці опиняться десятки високваліфікованих спеціалістів. Варіант мало-прийнятний, як тепер, так і тоді. Врешті, керівництво транспортної галузі зупинилося на перепрофілюванні. Тому тут, у Ворожбі, було створено вагоноколісні майстерні.


    Колісна пара, яка врятувала депо.

    Начальником депо у той час був Анатолій КОСТАНОПУЛО, керівник досвідчений, енергійний, авторитетний. У відремонтованому колишньому вагоноскладальному цеху було встановлено необхідні верстати й обладнання, і вже 16 червня 1999 р. депо офіційно одержує дозвіл на ремонт колісних пар із заміною їх елементів та повну ревізію букс із роликовими підшипниками.

    Ця подія не пройшла повз увагу залізничних газет. Журналістам Анатолій Костянтинович тоді сказав: «Аби справа просувалася, треба працювати не покладаючи рук. І коли люди це бачать, вони нам довіряють і підтримують. Колектив наш складається із тямущих, працьовитих і добросовісних людей. Вони в реорганізації депо взяли найактивнішу участь. Серед них немало зробили для переобладнання старого вагоноскладального цеху екскаваторник Василь СТЕПАНЕНКО, токар Микола НАГОРНИЙ, муляр Володимир ПУПИНІН, слюсар Микола КИРИЧЕНКО, головний механік Олександр ЛЕЖЕНІН, бригада механічного цеху на чолі із Валентином УЛЕЗЬКОМ. У ході реконструкції вони спільними зусиллями із керівниками депо, представниками служби вагонного господарства пропонували і запроваджували раціональні методи монтажу нового цехового обладнання».

    То вже історія. Скільки за чотирнадцять років ДВКМ відремонтували колісних пар? Можна, звичайно, порахувати і назвати точну цифру, та обмежуся словом «багато». Бо головне полягає в іншому - як не є, а колісна пара врятувала депо, зберегла колектив, дала роботу і зарплату. Як перо жар-птиці, стала золотою.

    Та ще одна подія є знаковою для майстерень - приєднання до вагонного депо Конотоп, яке дало потужний імпульс для подальшого розвитку.

    Це відбулося рівно рік тому. Реорганізацією сьогодні нікого не здивуєш, та сам процес інколи проходить болісно. Тут, у Ворожбі, як я розумію, зміну сприйняли позитивно. По-перше, виросли зарплати. По-друге, належати до колективу, який налічує вже майже тисячу працюючих, який вважається зразковим у вагонному господарстві залізниці, це зовсім інше, ніж самостійно плавати у каламуті ринкових реалій. Бо хоч і майстерня, хоч і колісні пари потрібні, але на великий відстані від основних замовників. Словом, тил ворожбянці одержали міцний і надійний. І третій фактор - Конотопське депо давно вже демонструє сучасний рівень організації праці. Тут уміють заробити копійку й укласти в діло, дбають про людей, тут дисципліна і порядок, поліпшують технології ремонту і запроваджують нове обладнання.

    Щоправда, дорожні вагоноколісні майстерні теж намагалися йти у ногу з часом. У 2008 р., наприклад, налагоджено ремонт редукторів пасажирських вагонів, отримали стенд для визначення дисбалансу колісних пар, комплект «Робокон» (прилад для контролю основних параметрів деталей підшипників - ред.) карусельний верстат, компресори тощо. Але після приєднання, розуміють ворожбянці, розкриваються ще ширші обрії. 17 червня поточного року датовано наказ начальника залізниці Олексія КРИВОПІШИНА про створення у ДВКМ дільниці з ремонту моторних колісних пар електропоїздів. Роботи з її створення йдуть повним ходом. Вже практично завершено ремонт приміщення, встановлено новий токарно-гвинторізний верстат. Красивий, так і хочеться торкнутися ручок супорта і підвести різець до передньої бабки (частина верстата, що слугує для підтримки деталі, що оброблюється - ред.), де патрон діаметром нагадує параметри автомобільного колеса. Сила! Найближчим часом, розповіли в майстернях, ще надходитиме необхідне обладнання.

    Писати про ДВКМ доводилося не раз. Наприклад, десять років тому - про наплавку гребенів дисків. Трохи згодом газета опублікувала матеріал із семінару, на якому ворожбянці ділилися досвідом з розробки і впровадження технології ремонту буксового вузла, і там було назване прізвище майстра Вадима БЄЛКИ. Нині він - начальник ДВКМ. Розмовляємо в його кабінеті, де, здається, нічого не змінилося після попередника - Миколи КУТАХА, який пішов на заслужений відпочинок. Бо, знаєте, інколи реорганізація розпочинається із командного пункту, де відразу беруться перефарбовувати стіни, заносять нові столи і нове керівне крісло, м’якіше та комфортніше. У Ворожбі зміни йдуть у цехах.

    - Як із роботою? - запитую Вадима Миколайовича, бо знаю про їхній нюанс - залежність від поставок цільнокатаних коліс.

    - Робота є. Із червня пресова дільниця, де складаються колісні пари, працює у дві зміни.

    З початку року, також повідомляє керівник, відремонтовано 1569 колісних пар, із яких 496 до пасажирських вагонів, 1073 - до вантажних.

    - Створюється нова дільниця. Обладнання вже встановлюється. Але хто на ньому працюватиме? Чи не виникне ситуація, що освоєння нової технології стримає непідготовленість людей? - запитую В. Бєлку.

    - Проблеми не бачу. Колісна пара є колісною парою. Вона, вважайте, однакова, що під вагоном, що під електропоїздом. До того ж ми маємо досвід з ремонту редукторів. Досвіду набиралися у моторвагонних депо, - і стали ремонтувати в себе. Але зростання обсягів ремонту все-таки змусить розширити штат.

    Тут мені відразу пригадуються слова Володимира ФЕДОРКА, начальника експлуатаційно-ремонтного вагонного депо Конотоп, про заохочення працівників з метою освоєння суміжних професій. Сьогодні він, наприклад, токар. Виникне потреба - стане за фрезерувальний верстат. А не буде роботи на металообробній дільниці, прийде у кузню й візьметься за молот. Що ж, доцільно: універсальний працівник всюди і завжди у пошані.

    Моторні колісні пари електровозів в Україні, звичайно, є кому ремонтувати. Але ж вартість захмарна! Та ще й розрахунок - тільки «живими грішми». ДВКМ, впровадивши в експлуатацію вищеозначену дільницю, вартість виробів суттєво знизить. Суттєво, а як дасть Бог, то й удвічі.

    Але це тільки початок. Встановлене обладнання дозволить ремонтувати колісні пари для важкої колійної техніки. А тут, як каже один мій знайомий, роботи та роботи. Тож пофарбована під золото колісна пара у ДВКМ - це аж ніяк не перебільшення.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05