РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 39 (11 жовтня 2013) 

  • Не лише про братів наших менших, або Якщо життя, то яке?

    Провести день у Київському зоопарку. Цій пропозиції від керівництва звіринця були раді та дещо здивовані. Лише б не змагатися з четвероногими та не накивати п’ятами під час розмови тет-а-тет.

    Програма дня відкритих дверей для журналістів передбачала багато цікавого. Та трохи про передісторію виникнення матеріалу.

    СЬОГОДНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ «СТОЛИЧНИЙ ЗООПАРК» не викликає словесної реакції, мабуть, лише у німих. Та й жести останніх є досить красномовними. Тут замішана політика і влада. Хтось піариться, хтось вболіває за тварин, а хтось просто намагається насолодитися екскурсією.

    Ні політиків, ні великих грошей (скоріше, безгрошів’я щодо утримання тварин) тема сьогоднішнього матеріалу не стосуватиметься. Він буде цікавий для тих, хто запитує, насамперед, намагається з’ясувати для себе, що для тварин зоопарк. Мука чи життя? А якщо життя, то яке?


    В мене справжнє солодке життя.


    У пошуках зеленої маси.

    Більшість українців негативно ставиться до зоопарків. Вважають, що неприродне місце проживання звірів - це неповага, нелюбов до матінки природи. Зоопарки скорочують життя тварин і постійне перебування у клітці важко назвати життям. Спробуємо полемізувати і не погодитися з більшістю.

    У цивілізованих зоопарках та зоосадах тваринам значно краще, ніж у природних умовах. Більшість мешканців розгулюють на волі, а вольєри досягають декількох гектарів. Та й дикої природи, на мою думку, у нашому зацивілізованому світі обмаль. Майже за усіма видами тварин ведуться наукові спостереження. Ще в гарних умовах можна отримати потомство, а це вже немалі гроші. Тварини коштують недешево, тож господарям зоопарків вигідніше надати їм комфортні умови та належний догляд, ніж мучити. Чи не так?

    «БІДНІ ТВАРИНИ». Ще одна популярна фраза з уст відвідувачів зоопарку.

    Чому вони бідні? Не можу зрозуміти. Тому, що не носять коштовних прикрас, чи просять милостиню, чи дивляться на вас невиспаними очима, чи розповіли вам про це? Звірі не мають бути завжди у гарному настрої. Ось ви, наприклад, шановний читачу, можете весь день веселитися, позувати, посміхатися, і це при тому, що очей з вас не зводить кілька сотень людей? Звірі - це, звичайно, не люди. Але і вони мають час для спокою, сну. Хочуть бити байдики і б’ють. А нам уже здається: «Все, захворів пухнастий». Або ще краще: «Бідненький лев, голодний…». Уявіть ситуацію - лев у природному середовищі піймав за день п’ять косуль. І їв би, їв би весь час, без перепочинку. Безглуздо. Тож не так вже й погано, скажу російською, «режим с гигиеной»!


    Якось зранку носоріг не знайшов ніде свій ріг...


    Чому у слона великі вуха?

    Ще однією не можу сказати позитивною рисою нашого менталітету є жалість. До самого себе, до менших за зростом тощо. І непереборне бажання робити добро. Що ж у цьому поганого, запитаєте ви. Згадайте самі, скільки разів, зробивши добро, ви про це шкодували. Було. Чого гріха таїти. А пояснення тут просте: за «добро» ви прийняли своє бажання задовольнити власне «его», або ваше «добро» було досить суб’єктивним чи виявилось просто недоречним вчинком.

    У час наших відвідин зоопарку, за словами зав. відділу копитних Ігоря МАРІЙЧУКА, таких «добродіїв» побільшало. Майже щодня приносять вони до зоопарку маленьких совенят, зайченят, косуленят. І тут працівникам доводиться терпляче пояснювати, що лише у тому випадку, якщо тварині загрожує безпосередня небезпека, тоді їй потрібна ваша допомога. Зазвичай, новонароджені дитинчата мають «нахабство» пізнавати світ і відходити від своїх батьків на відстань за метрів 20. Та тут знаходиться «рятівник». Доганяє маля і робить «добро» - несе до зоопарку… Та годі вже моралі.

    ПОВЕРНЕМОСЬ ДО НАШОГО ВІЗИТУ. Того дня відбулося підбиття підсумків Всеукраїнського конкурсу для дітей-сиріт «Дай ім’я ведмедику». 13 січня цього року у Київському зоопарку народився самець уссурійського білогрудого ведмедя від батька Боба та мами Бейбі. За словами директора зоопарку Євгена КИРИЛЮКА (на фото), у конкурсі взяли участь понад 40 дитячих будинків. Основною вимогою було те, щоб ім’я починалось буквою «Б». Та сприймати дитячу фантазію було не просто. Серед варіантів - і «Умка», і «Моряк», і «Смерека». Перемогу отримало мультяшне ім’я «Балу».

    А ЩЕ ТВАРИНИ КИЇВСЬКОГО ЗООПАРКУ ПОЧАЛИ ЗНАХОДИТИ СВОЇХ ПЕРШИХ ОПІКУНІВ. На сьогодні їх ще небагато - до десятка фізичних осіб та компаній. На мою думку, прекрасна традиція, яка сягає корінням у далекі 1900-ті р. В ті часи зоопарк утримувався на кошти відомих меценатів, серед яких - підприємець О. Терещенко, власник заповідника Асканія-Нова Ф. Фальц-Фейн, архітектор В. Городецький, цар Микола II. Сьогоднішні ж куратори, які будуть оплачувати щоденне харчування, зможуть придумати кличку тварині, поставити поряд з вольєром табличку зі своїм ім’ям і приходити до зоопарку безкоштовно.

    Цікавість журналістів обмежити важко, тому й того дня питання, чи докладатимуть м’ясо у клітку з хижаками, не залишилось без відповіді. У Київському зоопарку з ініціативи столичної влади запроваджується пілотний проект відеоспостереження у режимі онлайн. Спочатку, біля вольєра рисів. Тож, як сподіваються організатори, хто їсть м’ясо, куплене за їхні гроші, може бачити вся країна.

    У майбутньому, за словами президента однієї із туристичних компаній, голови Всеукраїнської асоціації туроператорів Ігоря ГОЛУБАХИ, планується запровадження електронних квитків для екскурсій до зоопарку з розробленням зручних маршрутів з усіх куточків світу. Що ж планів чимало. Дай Бог їм реалізуватися…

    ДО РЕЧІ, нещодавно Київський зоологічний парк звернувся до Національного Реєстру Рекордів про визнання гіпопотама Брести найстарішим гіпопотамом України та отримав позитивну відповідь.

    Бегемотиця Бреста - не тільки довгожителька, вона отримала звання «старожил» зоопарку - 40 років радує відвідувачів. Зазвичай бегемоти живуть 40-45 років. На даний час Бреста, як усі, хто досяг пенсійного віку, пересувається повільно та неохоче, але незважаючи на похилий вік, вона веде активний спосіб життя. Цього року в грудні бегемотиці Бресті виповнюється 55 років.

    Передумови номінації: у серпні 2012 р. у США, в зоопарку міста Евансвілл (штат Індіана) померла найстаріша у світі самка гіпопотама Донна у віці 62 років. Тепер її місце зайняла Бреста.

    Валентина КОЛЯДА, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05