РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 33 (23 серпня 2013) 

  • Свято вдалося на славу, або Як пробуджувати генетичну пам’ять

    Хтось із великих сказав, Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те, що вона своя. Батьківщина - це не тільки земля, на якій ми живемо, не тільки простори й багатства природи, це ще й люди, які її населяють, їхня натхненна праця. Так, наші з вами рідні, знайомі, колеги…

    Батьківщина - це пам’ять серця про все, що було з народом, це пам’ять про трагічну історію країни. А наша історія - це історія віковічної боротьби за своє місце під сонцем.

    Приємно, що серед залізничників та наших читачів є чимало тих, хто цікавиться літописом рідного краю, країни. То ж саме з метою дізнатися щось цікаве з історії України козацьких часів ми і опинилися на залитому сонцем майдані «Мамаєвої слободи». На фестивалі на честь правнуків особистої охорони (гвардії) гетьмана Богдана-Зиновія Хмельницького під назвою «Віншування Суботова», що вже втретє поспіль проводиться в цьому прекрасному осередку національно-культурного відродження.

    Атмосфера панувала напрочуд спокійна та затишна. Всі учасники фестивалю займались кожен своєю справою, якось неквапливо і впевнено. Ми навіть дещо збентежились, може, епогею не буде, адже не має тієї метушні, до якої звикли. І не повірите, заглядали пильно у вічі усім з німим запитанням: чи з нашого вони часу? Національний одяг XVII ст., підводи, коні, ландшафт з горбами та ярами, садиби під очеретом чи житом. Запах стиглих плодів та аромат гетьманського борщу, який готувався на живому вогні у величезному казані прямісінько на ярмарковому майдані, калинові суцвіття, дерев’яна гойдалка - все це захоплює у вир забутих звичаїв та обрядів. І розливається у твоїй душі якимось приємним щемом. Мовою істориків-науковців - пробуджує генетичну пам’ять.

    Наш народ споконвіку відзначався своєю волелюбністю, прагненням створення незалежної держави. Вінцем цих прагнень стало утворення Запорізької Січі, єдиної у світі, дійсно демократичної військової республіки, що була центром визвольної боротьби українського народу.

    Першим її кошовим був Дмитро Вишневецький, прозваний Байдою. Під його керівництвом козаки на Хортиці збудували фортецю, яка була наче сіллю в оці татарським ханам. Його справу продовжили Іван Підкова, Петро Дорошенко, Павло Полуботок, Северин Наливайко, Іван Сірко, Богдан Хмельницький. Справжні козацькі ватажки, що шаблею виборювали суверенну незалежну українську державу!

    З розмови з директором центру народознавства «Козак Мамай», або як його ще називають козацьке селище «Мамаєва слобода» Костянтином ОЛІЙНИКОМ ми дізнались, що в золоті «часи» у козаків існувала таємна сакральна традиція. Зберігалась вона аж до 1918 р. Кожного року на Петра (12 липня) на одному з малоприступних численних островів серед плавнів річки Тясмин, далеко від людського ока та царських жандармських відвідувачів, мешканці колишньої гетьманської резиденції із с. Суботова, що біля Чигирина, правнуки особистої гвардії Б. Хмельницького, збиралися на символічну військову раду.

    І на тій таємній раді «козацьких правнуків» уже на той час прості селяни обирали з-поміж себе… гетьмана і козацьку старшину - осавула, писаря, суддю, скарбника і полковників! Обирали наші прадіди й доручали їм знаки їхньої гідності - козацькі клейноди - оту символічну козацьку комишину - первісний символ влади як незмінність гетьманської традиції на Україні. Про ці вибори знали тільки вибрані суботівські «діди». Решта ж суботівців знала тільки про те, що «дідів» треба слухати, й не вільно в них ні про що запитувати, бо так воно «од старих часів ведеться». Так-бо, вмираючи, заповідав своїм суботівським козакам сам Богдан-Зиновій Хмель, щоб, якщо станеться яка лиха година і Вкраїна перестане бути козацькою, то вони мають «пильно переховувати» для нього владу і клейноди, аж доки він по них «не зголоситься». Самі «діди» аж до 1918 р. свято вірили, що мине лиха година і що в козацькій Україні має знову «об’явитися» Гетьман-Богдан. Він видасть «золоту грамоту», приверне людям давній «козацький присуд». І буде гетьманувати в Україні - сам він і його діти - «доки сонця - світу».

    Ось така історія лягла в основу створення фестивалю «Віншування Суботова». А розпочалося свято зі служби Божої у козацькій унікальній церкві Покрова Пресвятої Богородиці. Це точнісінько той прототип церкви, яка була на Запорізькій Січі за часів Богдана Хмельницького. Вона зроблена не лише за обрисами тих часів, а й за тією ж технологією. Церква має унікальні ікони, повністю інтер’єр оздоблений в стилі так званого «козацького бароко», або як його ще називають «мазепинське бароко». Відомо, що з 1801 р. російський цар Олександр I заборонив на Україні будувати українські церкви за кресленнями малоросів, як презирливо називала українців царська свита. І з 1801 р. ще за 11 років до походу Наполеона на Москву в Україні будували так звані синодальні церкви. В нас заборонені були ікони, хрести, богослужебні книги, київський церковний розпис. Організатори «Мамаєвої Слободи» віднайшли подібні історичні креслення в архіві Вінницького історичного музею. Поїхали туди і з 20 креслень вибрали навмання те, що сподобалося. А коли вже її збудували, то з’ясувалося, що це Покровська церква. Її почав будувати в 1700 р. і закінчив в 1702 р. полковник-характерник Семен Палій. «Ми почали церкву будувати в 2000 р. - розповідає пан Костянтин, - а закінчили в 2002 р. Тобто рівно через 300 років, день в день, Покрови Пресвятої Богородиці козацька церква виникла на новому місті, в оновленому прекрасному вигляді.

    А очолив службу того дня настоятель Суботівської Іллінської церкви отець Володимир Гладковський. Саме тієї церкви, котра збудована в Суботові коштом Богдана Хмельницького. Саме цієї церкви-усипальниці великого Богдана, яку ми маємо змогу бачити майже кожного дня на банкноті номіналом п’ять гривень.

    Після служби розпочалися урочистості з нагоди подяки на адресу мешканців давньої гетьманської резиденції, що супроводжувались виступами фольк-лорного гурту «Рожаниця». Та найбільш вразив феєричний виступ кращого в Європі кінного козацького каскадерського підрозділу «Мамаєвої слободи» під орудою президента «Об’єднаної ліги професійних кінних каскадерів» України наказного отамана Олега ЮрЧишина.

    «Це як Кличко у боксі», - так представив його К. Олійник. Адже Олегові козаки неодноразово виступали перед Королевою Великобританії, шейхами Саудівської Аравії, королями Малайзії, Швеції, Данії. Знімалися у багатьох відомих художніх стрічках та відеокліпах.

    Тож їхній бій на шаблях не залишив байдужим нікого на ярмарковому майдані.

    Приємно поспілкувалися і з учасниками та гостями свята. Серед останніх наша колега - журналістка, редактор газети «Чигиринські вісті» Наталя Лебеденко зі своєю родиною: донькою та онуками. Молодша Ангеліна, (2 р. 3 міс.), мабуть, ще мало що розуміла, а от старший онук Данилко й з лука козацького стріляв, й на ходулях справно пересувався, й в усіх іграх рухливих участь брав. А організували їх чарівні дівчата та юнаки з педагогічного університету ім. М. Драгоманова, які проходили тут практику. Вчили історію з сьогоденням поєднувати, а навчання із задоволенням. Вдалося. Видно одразу. І не лише їм, а й усім, хто був причетний до свята «Віншування Суботова».

    І слава козакам! Адже людина може не носити шаравари, і «оселедця», але бути козаком! Тому, що козаки - це філософія. Це спосіб думки і спосіб її реалізації. Це дії, насамперед. Тож, сподіваюсь, серед залізничників теж чимало козаків?! Адже ми горда і розумна нація. Пробуджувати власну генетичну пам’ять має кожний.

    Валентина КОЛЯДА, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05