РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 33 (23 серпня 2013) 

  • Про жагучі серця молодих локомотивників

    Професія машиніста до легких не належить, та все ж вабить вона молодь. Чим? Романтикою сталевих доріг? Не без того. Швидкість до ста кілометрів, за спиною - тисячі тонн вантажу, рейки стрілою пронизують далечінь. Це, скажу вам, не на «Жигулях» їхати.


    Машиніст локомотивного депо Конотоп Олександр ХАЛІМОН.

    Приваблює стабільність залізничної роботи. Як би там не було, як би не штормив фінансово-економічний океан, транспортний потік не зупинятиметься. І зарплата відносно висока, як за залізничними стандартами. Останній фактор не такий й уже визначальний. Стільки ж, або й більше заробляє, наприклад, слюсар рядової столичної автомайстерні. Тільки працює він у теплі, добрі, як мовиться, не клятий і не м’ятий.


    Машиніст локомотивного депо Конотоп Віталій ІГНАТЕНКО.

    Немало молодих машиністів за останній час влилося і в колектив локомотивного депо Конотоп. Певну роль тут відіграло Конотопське ВПУ-4, де готують помічників. До речі, перелік залізничних професій у минулому році цей навчальний заклад кардинально розширив. У ВПУ тепер вчать на оглядачів вагонів, на складачів поїздів, на монтерів контактної мережі та квиткових касирів. Тобто юнь обирає залізницю. А раз є попит, з’явилася і пропозиція.


    Машиніст локомотивного депо Конотоп Олександр СУЛІМА.

    Територія локомотивного депо Конотоп. Бачу, що машиністи молоді. Саме такі, як треба. Підходжу, та вони не місцеві, з Чернігова. Друга пара була із Козятина. Третьої не став і чекати. Без допомоги, розумію, не обійтися. Тож прочиняю двері до профкому.

    - Немає проблем, - привітно зустрічає Віктор ПУШКО. - Тільки найповнішу інформацію дадуть машиністи-інструктори. Вони про молодих знають усе.

    Далі голова профкому розповідає, як у колективі опікуються молоддю, і скільки зусиль для її професійного росту докладають машиністи-інструктори.

    - Вони, виходить, - згадалося давнє, - як старшина в роті.

    - Беріть вище - як батько.

    В інструкторській зустрічаю Юрія Микитенка та Олега Солдатенка. Називають прізвища, а я записую. «Тільки найбільше молоді, - повідомляють машиністи-інстуктори, - у колоні Юрія Мілька».

    О, тепер, коли в блокноті списано три сторінки, стає легше. Стає спокійніше, бо, нарешті, дізнаюся, чим привабила юнаків кабіна електровоза. І як відбулося професійне становлення.

    Та перший молодий машиніст зі списку виявився не таким уже й молодим. Формально - третій рік за правим крилом. Не упускаю нагоди дізнатися, як готували машиністів тоді, словом, давно. Іван Куценко випускник тогочасного ПТУ-4. Помічником працював цілих сімнадцять років.

    - Училище дає, - розповідав він, - теорію. Звісно, що цього мало. Потрібна практика. У нас вона тривала півроку. Оплачувана. А готували тоді, я вважаю, добре.

    Олександр Халімон теж навчався в четвертому училищі. Спершу їздив у парі з Олегом Щебедьком.

    - Складно було починати? - допитуюся.

    - Так. Але й нині нелегко, - відповідає двадцятип’ятилітній машиніст.

    Двадцятип’ятилітній, та вже наставник. Помічником із ним працює Олександр Коновал.

    - І як?

    - Усе гаразд. Півтора року їздимо разом. Вже добре знаємо один одного.

    В Олександра Халімона в родині залізничників не було. На вибір фаху впливала хіба що близькість села до залізниці. «Сподобалося», - пояснює лаконічно.

    А за науку він дякує першому машиністові.

    - Перший машиніст, - сказав Олександр, - це він дає базу. І тому я дуже вдячний Олегові Миколайовичу.

    Віталій Ігнатенко трохи старший за Олександра. Бахмачанин. Третій рік, як зайняв місце за правим крилом кабіни локомотива. Навчався в Конотопі. І теж називає прізвище майстра групи помічників машиніста електровоза, які навчаються у ВПУ-4.

    - Михайло Соловйов, - говорить він, - фанат залізниці, фанат електровозів. Це вам будь-хто із випускників скаже. Училище озброює достатнім запасом знань, але практика є практикою. Мені ж щастило на вчителів. Помічником я був у Юрія Козіна, а на машиніста обкатував Григорій Остапенко. Та Віктор Пушко. Він тоді ще працював машиністом-інструктором.

    Олександр Суліма самостійно машиністом поїхав у двадцять три роки. Та це й не дивно. І батько в нього машиніст, і дядько. Тож змалечку знав, на яку кнопку натиснути, щоб дати сигнал. А ще сам прагнув навчитися високопрофесійно водити поїзди. Із першого разу, розповідав, до Київського електромеханічного технікуму не поступив. Та через рік уже навчався. Пригадує, що навчання було серйозним: із 36 студентів тільки 24 одержали дипломи. Були й чотири місяці практики, та не забулися допомога і настанови машиніста локомотивного депо Конотоп Віктора Мамотюка.

    - Питає Віктор Степанович: «Вчитися будеш?» - розповідає Олександр. - Кажу, що буду… Він спуску не давав ніякого. Дуже вимогливий… А ще любив і любить Віктор Степанович рибалити. І мене до риболовлі привчив.

    Олександр Суліма - машиніст електровоза третього класу. В його найближчих планах здати на другий, а потім і на перший.

    Запитував я молодих машиністів і про труднощі в роботі. Загальновідомі - старі локомотиви, важкі нічні поїздки… Та ще бракує вільного часу. Бракує настільки, що й досі парубкують.

    - А в дорогу хто збирає? - запитую Олександра Суліму.

    - Сам збираюся. Я в технікумі і цю школу пройшов. Куховарити умію.

    Агов, симпатичні дівчата! Не упустіть шансу стати вірними і дбайливими дружинами машиністів. У Конотопі є жагучі чоловічі серця, значить, вакансії.

    А коли без жарту, то юнаки, з якими вдалося поговорити у депо, не розчарувалися у виборі професії. Вони вчаться, долають труднощі, мужніють. Відчувається, що в депо є тісний зв’язок поколінь, що колектив готує достойну і працьовиту зміну.

    Микола ПАЦАК,
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05