РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 31 (9 серпня 2013) 

  • Пам'ять про наставника - у душі молодого інженера

    Зізнаюся, у моїй багатолітній журналістській практиці такий випадок є винятковим. Зазвичай, у розмові із співбесідниками - працівниками того чи іншого залізничного підрозділу - прошу пригадати прізвища наставників, які давали путівку у робітниче, інженерне тощо життя. Саме у ту мить переважна більшість інтерв'юерів напружує пам'ять, як мовиться, до межі. І видають… часто-густо лише прізвище бригадира монтерів колії, старшого електромеханіка СЦБ, машиніста-інструктора тощо.

    Ініціатива, що надійшла від 24-річного інженера технічного відділу галузевої служби приміських перевезень Олексія ДАЩЕНКА мене приємно вразила. І ось чому. Завітавши до редакції «Рабочего слова», Олексій Васильович буквально від порогу заявив: хочу на сторінках вашого видання згадати теплим словом свого наставника - машиніста локомотивного депо ст. Дарниця Михайла МУЗИКУ. Хоча немає Михайла Олексійовича вже на цьому світі, проте, вважаю, що про цю особистість нам забувати не варто.

    Погоджуюсь, але тепер дещо змінюю інформаційний вектор. Поділюсь з вами роздумами.

    Що спонукало молоду людину звернутися до редакції? Очевидно, приємні спогади. Наперекір соціологам, які твердять, що на наших очах руйнується зв’язок поколінь, О. Дащенко доводить: цей зв’язок особисто ним не втрачено.

    Під поколінням, звичайно, розуміють інтервал часу між середнім віком батьків та дітей. Із цього погляду у віковому відношенні в суспільстві виділяють ряд поколінь, вимірюваних певним числом років.

    Кожна людина - сучасник якої-небудь епохи й одноліток певної генерації. Відомо із власного досвіду, що одне покоління людей значно відрізняється від іншого. Всім ясно, що нове йде на зміну попередньому. Проте людство, як рід людський, не розвалюється, не обривається «днів нитка». Завдяки чому? Завдяки наступності поколінь. На їх стику, як правило, виникає безліч проблем: це й знайома проблема «батьків і дітей».

    Зміна поколінь - не залежний від нас об’єктивний фактор суспільного прогресу. Зміна поколінь - це, насамперед, процес, що забезпечує наступність у розвитку людського роду. Як і в нашому випадку, сьогоднішній молодий інженер Олексій Дащенко пройшов протягом 2004 - 2006 рр. перші робітничі «університети» як помічник на електровозі серії ВЛ80-Т, яким вправно керував машиніст Михайло Музика.

    - Відкрив переді мною багатогранний залізничний світ, - таким чином охарактеризував чесноти свого старшого колеги мій співрозмовник.

    Соціологи стверджують: зміни в рівні життя ведуть до змін у мисленні, поведінці, виборі ціннісних орієнтацій людей різних генерацій. І як завжди, над поколінням батьків ми по-доброму сміємося, бабусь і дідусів поважаємо, а прадідами захоплюємося.

    «Наші діти повинні бути краще за нас, і ми повинні виховувати їх кращими людьми», - цю фразу майже на кожних шкільних батьківських зборах може почути кожен з нас від класного керівника нашої дитини. Чи часто замислюємося над цією, здавалося, «черговою» фразою? Не ми створюємо факти їхнього життя - вони їх самотужки створюють, і фактів цих буде в них більше, ніж їх було в нас. Якщо ми розів’ємо у своїх дітях всі засоби для вірного спостереження, вірної оцінки й вірного висновку, ми випустимо їх у життя у всеозброєнні засобами для боротьби з тим віковим злом, протилежна сторона якого зветься прогресом. Якщо ви виховаєте такого борця - ви створите громадянина...», - так думав М.В. Шелгунов, публіцист, літературний критик. Так, але це про батьків, які подарували життя і поставили на ноги. А як пробиватися у великий світ далі? Погодьтесь, тут не завжди відшукаєш достойного наставника, який би на великій відстані від рідної домівки був би тобі за батька…

    Звернувшись за біографічною довідкою про Михайла Олексійовича Музику до відділу кадрів локомотивного депо ст. Дарниця, з’ясували, що, обравши фах локомотивника, М. Музика пропрацював у депо 34 роки. Тепер важко підрахувати кількість поїздів, які він водив за своє життя. Проте можна сміливо стверджувати - він залишив добру пам’ять про себе.

    Чи були галузеві відзнаки у машиніста Михайла Музики? Як і багато його колег він преміювався до галузевих свят. Проте, на мій погляд, більшою відзнакою для нього є той факт, що Михайло Олексійович дав путівку у життя багатьом помічникам машиніста та машиністам електровозів. Як зазначив О. Дащенко, наставником М. Музики у свій час був досвідчений машиніст Валерій Виговський, який завершив свій життєвий шлях, працюючи на посаді головного диспетчера Укрзалізниці.

    Між іншим, нещодавно у родині Олексія Дащенка відбулась приємна подія. На світ з’явилася донька. Молодий батько у захваті та будує подальші плани. Отже, зв’язок поколінь не переривається. Так було, так є, так буде!

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05