РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 30 (2 серпня 2013) 

  • «Напишіть про Марину Борисівну…»

    - Ви лише фотографуєте чи ще й пишете? - зупиняє несподіваним запитанням немолодий вже чоловік.

    Відповідаю ствердно.

    - Так напишіть про Марину Борисівну. Вона так багато для нас робить. Ми й не знали, що можна стільки.

    Але спочатку розповім епізод десятирічної давнини. Обласний центр, корпуси району контактної мережі, столична комісія ходить з перевіркою. Виробничі завдання енергетики виконують, але убогість приміщень справляє неприємне враження.


    Голова профкому Хутір Михайлівської дистанції колії Марина ДЕМЧЕНКО розмовляє із ветераном праці,
    колишнім слюсарем-електриком Олександром ПОВАШЕВИЧЕМ (ліворуч) та машиністом мотовоза Володимиром ЄВДОКИМЕНКОМ.

    - Погано, - мовить керівник комісії. - Краще, ніж у колійників, але все одно погано.

    Начальники над монтерами, рейками і шпалами скромно мовчали, бо й самі добре знали, що умови праці в їхньому господарстві не ідеальні.

    Хутір Михайлівська дистанція колії - це дуже далеко від Києва. Знову пригадую, як у той же час, років сім-десять тому, до «Рабочего слова» звідси регулярно надходили листи-скарги. То приміщення взимку не опалюється, то чобіт не дають, то монтерів відправлять у відрядження, не подбавши про побут на виїзді. Анонімні сигнали. Проте вони всі підтверджувалися. Газета критично реагувала, а в Хуторі, зрозуміло, відгукувалися. Щось робилося, щось мінялося. Та останнім часом хуторяни перестали скаржитися до газети.

    Хочете сказати, що в них паперу забракло? Не думаю. А може небесна благодать цільовим призначенням зійшла на сотні кілометрів колії між Алтинівкою і станцією Зернове, Семенівкою й Терещенською, станцією Макове та над Глуховом укупі із Заруцьким? Якби ж то.

    Але не скаржаться і не пишуть. Причиною, здогадуюся, став профком. І Марина Демченко, яка очолила профспілкову організацію дистанції колії рівно два роки тому.

    В авторитетного голови профкому важливих справ ніколи не бракує. Але поліпшення умов праці, умов перепочинку, охорона праці, за словами Марини Борисівни, виходили на перший план. «Бо далі вже нікуди», - сказала вона. Та і ще залишається багато роботи. Вибачте за газетні штампи: крига скресла, процес пішов, але про світло у кінці тунелю голова профкому тільки мріє.

    Що ж вдалося зробити за короткий час? «Вода, - відповідає М. Демченко голова профкому. - Підведено питну воду до робочого приміщення мостовиків, у гараж автотранспортної техніки та кімнату комірника. Це тут, у Хуторі. Забезпечені питною водою виробничі приміщення колійників на станціях Свіса та Макове».

    Із Маковим вийшла цікава історія. В одній із цьогорічних публікацій «Рабочего слова» відмічалося, що на станції немає води - згорів насос. Простенький й недорогий, та начальникові станції ніяк не вдавалося добитися його заміни. Без води залишилися й маківські монтери колії. Їх профком наполіг, щоб вода була. І керівники дистанції теж взялися за водогін у Маковому.

    Насос замінили швидко. Але дивувала оперативність, з якою все це відбулося. Аж виявилося, що гуртом, як кажуть, у дзвін калатали, що й дистанція колії до цього причетна.

    - А тема води закрита повністю?

    - Ні, на жаль, її поки що не знято з порядку денного. Питна вода потрібна у приміщеннях на зупиночних платформах Майорівка, Реть, на переїзді 505-й кілометр. До речі, на переїзді треба лише почистити криницю.

    Профком не лише пише листи й «муляє» очі начальству. На підключення води в Хуторі пішло півтори тисячі гривень профспілкових грошей. Також за спілчанські кошти були куплені водонагрівачі для потреб колійників зі станції Ямпіль і два - на базу, чотири електроплитки, шість мікрохвильових печей і 25 електрочайників. До чого прискіплива статистика?!

    - Ви такі багаті? - запитую.

    - Якби ж…

    - А профком? Як профком реагує на те, що купуються чайники, плитки? Адже ці гроші можна витратити, наприклад, на туристичні поїздки чи на подарунки дітям до Нового року.

    - Профком та колектив мене підтримує.

    Ще літо, та дбайливий господар вже готується до зими. Тому проблема опалення знову постала. Частково, закупивши електричні конвектори на профспілкові гроші, її вирішили. Планують придбати ще 10. Але двоповерхове приміщення колійників на станції Кролевець таким способом не нагрієш. Цю котельню збиралися перевести на газ, тільки не вдалося. А тепер ще й газ подорожчав. Але тепло буде...

    Важка справа «виборювати» нормальний температурний режим у приміщеннях. У Шостці, наприклад, перейшли на електроопалення, але не вистачало потужності в лінії - у період пікових навантажень ледь світилася електролампа. У 2011 р. це питання тричі розглядалося на засіданні профкому і двічі - на засідання теркому. Тепло стало колійникам Шостки аж у грудні 2012-го. На щастя.

    Не знімається з порядку денного профкому дистанції також питання забезпечення спецодягом та спецвзуттям. Доводилося чути, що постачальники ледь не перевиконали норму, та цифри свідчать зовсім інше. У дистанції за 2012 р. забезпечення костюмом «Гудок» - 83 відсотки, теплими куртками - 86, бавовняними костюмами - 86, плащами - 25. Але й те, що одержують, не витримує терміну носіння, бо неякісне.

    Або історія з рукавицями. Хуторяни їх не одержують із травня. Спочатку в регіональному відділі матеріально-технічного забезпечення (далі - МТЗ) пояснювали, що не відбулися тендери. Тендери відбулися, гроші на рукавиці знайшлися, та в кінці кварталу з’ясувалося, що відділ МТЗ вичерпав ліміт на бензин. Тому до Бобрика заради одних рукавиць їхати нічим.

    Голові профкому Демченко було що розповісти. Говоримо до обіду, проговорили й обідню перерву. І це тільки про поліпшення умов та охорону праці в дистанції.

    - Марино Борисівно, а як ставляться до Вас, до профкому керівники?

    - По-діловому. Склалися цілком партнерські взаємини. Адміністрація прекрасно розуміє, що ми стараємося - запрошуємо на засідання, пишемо листи, скаржимося, вимагаємо тощо. Заради людей, тобто заради нашої спільної залізничної справи.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05