РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 22 (7 червня 2013) 

  • Про що мріє мати сімох дітей

    Перед тим, як завітати до багатодітної родини Тетяни та Олександра Бутриків, щоб підготувати цей газетний матеріал, я спочатку зателефонував до голови сімейства, аби узгодити час нашої зустрічі. Цю велику та дружню сім'ю, де разом з батьками мешкають семеро дітей, хотілося б побачити всіх разом. Хоча й розумів, що це не так просто. Адже у кожного з них свої справи, кожен чимось зайнятий. У батька - машиніста тепловоза - робота, зі змінним графіком. У дітей - передусім, школа. У матері - турботи по господарству та догляд за найменшим, який лише два роки тому поповнив їхню сім'ю. Та й розпал роботи на городі.

    - Давайте дещо зачекаємо, - попросив мене Олександр Арсенійович. - Бо, дійсно, зібрати нас разом не завжди вдається. Я вам сам зателефоную, як тільки буде така можливість.

    Нагода випала лише за декілька тижнів.


    Родина Тетяни та Олександра БУТРИК (це без найменшого Данилка).


    А це він сам із мамою.

    Першим, з ким познайомив мене батько багатодітної родини, був їхній загальний сімейний улюбленець - дворічний Данилко, щоправда, той ніяк не хотів залишати кермо батьківського автомобіля, і разом з тим своєю малечою мовою нетерпляче пропонував поїхати покататися. Мабуть, йому тоді було не до знайомства.

    - А це наша найстарша - Катруся, - показав Олександр Арсенійович у бік миловидої дівчини, що підходила. - Вона у нас вже дипломований спеціаліст. Закінчила училище залізничного транспорту. Заочно навчається в одному із залізничних вишів. Сподіваємося, що, як і ми з дружиною, у подальшому пов’яже своє життя із сталевою магістраллю. Ну а решта наших діток - школярі. Десь вже повинні підійти. Щоправда, через різну кількість уроків не всі разом, а вже, як там у них вийде.

    Дружина, Тетяна Володимирівна, запросила до хати. Привітна молода жінка одразу запропонувала з дороги чаю і смачних домашніх пирогів. А там і зав’язалася розмова. Про свою велику родину мої співрозмовники розповідали щиро та відверто.

    - Ми познайомилися, коли Сашко ще навчався у нашому училищі залізничного транспорту на помічника машиніста, - згадує Тетяна Володимирівна. - Він мешкав на квартирі неподалік нашого будинку. Тоді я ще не думала, що ми коли-небудь одружимося. Просто мали чимало спільних друзів, разом проводили багато часу. Це вже згодом, коли Олександр став працювати помічником машиніста, він потрапив у локомотивну бригаду до мого батька, який був машиністом електровоза. Пам’ятаю, батько не раз після рейсів хвалив свого помічника, хоча й не думав тоді, що це його майбутній зять. А мені було приємно чути таке про хлопця, в якого я вже була трохи закохана. У 1994-му ми одружилися. Я тоді працювала оператором газової котельні у залізничному училищі. Народження першої доньки стало для нас великим щастям та радістю. Я завжди хотіла мати сім’ю, в якій було б декілька дітей, бо виросла у родині, де нас було четверо у батьків. Але те, що матиму таку багатодітну сім’ю, ніколи не думала. Після Катрусі у нас народилися Оленка та Давид, а потім ще три донечки - Наталя, Ліля та Інна. А тепер Бог послав нам ще й Данилка. Я - щаслива мати. І дякую Богу, що діти ростуть в нас здоровими, тішать нас.

    Чи важко виховувати і ростити у наш час стільки дітей у одній сім’ї? На це запитання моя співрозмовниця лише посміхнулася та знизила плечима.

    - Навіть і не знаю, що сказати. Мабуть, вже звикла до цього й іншого життя для себе не уявляю, - відповіла вона. - Всі наші дітки виховувалися у колі сім’ї, не відвідуючи дитячі садочки, виросли та пішли до школи. Катруся та Давид закінчили музичну школу, чудово грають на флейті та піаніно. У складі місцевого аматорського оркестру об’їхали з концертами майже всю Україну від Донецька та Полтави і до Ужгорода. Оленка має хист до малювання. Це, мабуть, від дідуся Володимира, який любив і вмів малювати. А от професію для себе обрала сільськогосподарську і планує вже цього року поступати до Білоцерківського аграрного університету.

    Дивлячись на старших, й три менших доньки хочуть навчатися у творчих гуртках. І ми лише заохочуємо такі їхні бажання. А живемо ми у звичайному приватному будинку. Маємо присадибну ділянку, де вирощуємо овочі та різну городину. Ділянка хоча й невелика, проте на зиму забезпечуємо себе овочами повністю. Розводимо курей, свиней. За всім цим доглядаємо разом. Діти змалку привчаються до праці, знають її ціну, допомагають нам у всьому. Якщо дівчата - мої помічниці по дому, то Давид - то права рука у батька. Дуже полюбляє возитися з технікою та працювати на ній. Ми з чоловіком, мабуть, дуже щасливі люди, бо діти наші ростуть і працьовитими, і разом з тим добрими та порядними людьми. Грубого слова, не те що лайки у нашій родині ніколи не чули, бо у нас так заведено. А от піаніно, флейта, фарби чи комп’ютер - то вже кожен з них обирає на свій смак і бажання.

    Про що мріє сьогодні мати сімох дітей? Перш за все, про їхню вдалу долю. Сама вона вважає, що її дівочі мрії про щасливу сім’ю збулися. Тепер вже нехай таланить їхнім дітям.

    - Розумієте, у наших з чоловіком батьків зараз є 29 онуків та 14 правнуків. Вважаю, що для них це найбільша радість. Тож і я хочу бути не менш щасливою за них саме у цьому сенсі. Бо діти, дійсно, то - наше найбільше щастя.

    Анатолій САДОВЕНКО, Фото з сімейного альбому та автора
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05