РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 22 (7 червня 2013) 

  • Уміння їм не позичати

    Основне завдання дистанцій захисних лісонасаджень - створювати вздовж колій лісові смуги й доглядати за ними. Цей природний щит, зроблений все ж руками умільців, не дає розгулятися вітрам і завірюхам, поліпшує екологічний стан довкілля, а влітку - це ж медоноси! Та найцінніше в лісосмугах - деревина, матеріал, який можна використати по-господарськи. Тому функціонування у дистанціях деревообробних дільниць та цехів цілком закономірне.


    У деревообробному цеху Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень.


    Столяр Сергій ЖОЛОБКО.

    За словами старожилів, деревообробкою у Бахмацькій дистанції захисних лісонасаджень займаються ще з часу її створення. Але підйом столярного ремесла відбувся наприкінці дев’яностих. Саме тоді цех одержує просторе приміщення на станції Бахмач-Київський, верстати, ручний інструмент. І час був сприятливий - на залізниці посилюється увага до підсобно-допоміжної діяльності, в якій лейтмотивом була фраза «Узяти копійку, що лежить під ногами». Якщо десь ламали голову, як же ту копійку підняти, бахмачани вже працювали. Із деревини, яка залишалася після санітарних рубок, виготовляли для залізничних підрозділів і населення двері, вікна, меблі. Продавали і дрова. Тут налагодили практично безвідходне виробництво - навіть стружка й тирса з-під верстатів спалювалася у сушильних камерах, де ділова деревина «чекала» свого технологічного часу.

    Та все міняється. Сьогодні споживач віддає перевагу металопластиковим вікнам і металевим дверям. Якщо мова заходить про меблі - корпусним із ДСП. Тим паче, що їх виготовлення простіше простого - порізати плиту, заклеїти краї, посвердлити отвори та зібрати. Не треба ні сушки деревини, ні обробки, ні гнуття, точіння й усякого там лакування.

    Чи є попит на продукцію деревообробного цеху дистанції? Так. За словами начальника цеху Олександра ЛЕЙБИ, обсяги продукції зростають, і щомісяця підрозділ виготовляє меблів, вікон та дверей в середньому на суму у 75 тисяч гривень.

    - А хто є замовниками? - запитую.

    - Залізниця. Недавно ми виконували замовлення на виготовлення офісних меблів для Конотопської, Житомирської, Шепетівської й Київської дистанцій колії. Також звертається і населення.

    - Наскільки я розумію, запасу, готових меблів ви не тримаєте.

    - Не тримаємо. Замовник приходить з ескізом, із розмірами, говорить, що хоче, а далі вже починається творчість.

    Так, творчість. Але тут вже на допомогу приходить комп’ютер, який дозволяє і спроектувати вироби, і підготувати креслення для форматно-розкрійного верстата.

    У цеху на даний час працюють десять столярів. Колектив стабільний. Його кістяк сформувався десь на початку двохтисячного року. Для роботи є все, та час біжить настільки швидко, що вже необхідне оновлення інструменту й обладнання. Особливо верстатів, бо вже з першого погляду видно, що вони мають давню історію.

    - Ринок диктує свої умови, - каже Олександр Лейба. - Нам конкурувати із приватником не-просто. Приватник заплатив єдиний податок і - все, працює. В нього розв’язані руки. Він вільніше плаває в ринковому морі. У нас, наприклад, для того, щоб придбати комплектуючі до меблів, потрібен час. До того ж, наша собівартість складається із багатьох статей розходів.

    Дійсно. Тільки це сьогодні - в пору захоплення корпусними меблями. А завтра чи післязавтра вітер моди повіє у бік меблів з натуральної деревини. І тоді умови диктуватимуть професіонали з деревообробних і меблевих цехів, а не майстри зі складання стільців у гаражах.

    Столяром Сергій ЖОЛОБКО став неочікувано. У дистанцію влаштувався кочегаром. Поки дрова горіли, мав час спостерігати, як працюють у деревообробному цеху. Аж поки не з’явилася необхідність замовити двері. «Так ставай і роби, - порадили йому. - Швидше вийде». Став. Зробив. А коли закінчив, майстер мовив: «Та ти, хлопче, нам потрібен, а не в кочегарці». Ось так і перейшов він у деревообробний цех.

    - Без підказки, без допомоги, - не віриться мені, - і зразу двері?

    - Ні, на перших порах допомагав Сергій БОНДАР, - відповідає столяр.

    Він небагатослівний, і тільки пізніше дізнаюся, що Сергій за шкільних років ходив майструвати в авіамодельний гурток. Так ось звідки навики обробки і деревини, і металу?

    На рахунку Сергія Жолобка вже багато власноруч виготовлених вікон, дверей, меблів. У кінці минулого року за майстерність і працьовитість він був відзначений Почесною грамотою Державної адміністрації залізничного транспорту України.

    - А яка робота вам найдужче пам’ятається? - запитую.

    - Виготовлення вхідних дверей до вокзалу станції Конотоп. Дубові, три метри висотою…

    Я теж їх пригадую. Солідні, хоч і важкі, а відчинялися легко. Під час останнього ремонту ці двері замінили, та вони могли б стояти хоч і ціле століття.

    Які плани в Сергія Жолобка? Яка перспектива цеху? Сергій Жолобко хоче вчитися далі. А щодо цеху, то, за словами Олександра Лейби, не зменшувати обсягів продукції, забезпечувати залізничні структурні підрозділи необхідними меблями, працювати і працювати. Творити добро.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05