РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 19 (17 травня 2013) 

  • Трудовий рекорд на честь ювілею Дня Перемоги

    Тему цього газетного матеріалу підказав мені ветеран-залізничник Євген БУРАВСЬКИЙ. Колишній машиніст-інструктор локомотивного депо Козятин і після виходу на заслужений відпочинок зажди цікавиться, чим живе сьогодні залізниця. А одним з джерел такої інформації для нього, як стверджує сам ветеран, є наша газета.


    Колишній машиніст-інструктор локомотивного депо Козятин Євген БУРАВСЬКИЙ - один з учасників проведення
    першого великовантажного поїзда загальною вагою 25000 тонн на маршруті Миронівка - Козятин - Здолбунів.
    Цей трудовий здобуток залізничники присвятили 40-й річниці Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні.

    - Розумієте, - говорить Євген Станіславович, - в одному з останніх номерів «Рабочего слова» я прочитав цікаву підбірку інформації про незвичні та унікальні поїзди, що були чи є на залізницях країн світу. Зокрема про те, що у Книзі рекордів Гіннеса зареєстровано найважчий вантажний поїзд, загальна вага якого складає 23600 тонн. Не знаю хто там і коли реєстрував ці рекорди, а я хотів би розповісти про те, як по Південно-Західній залізниці локомотивні бригади нашого депо провели состав вагою 25000 тонн. Я не цікавився, чи десь реєстрували цей наш рейс, однак впевнений, що такий факт можуть підтвердити багато хто з моїх колег-локомотивників, які у складі локомотивних бригад провели цей вантажний состав на маршруті від Миронівки до Здолбунова.

    Це було навесні 1985 р. Країна готувалася відзначити 40-річчя Перемоги. За ініціативи тодішнього начальника Південно-Західної залізниці Бориса Степановича ОЛІЙНИКА було прийнято рішення на честь цього великого всенародного свята провести великовантажний поїзд за маршрутом Миронівка - Козятин - Здолбунів. А провести його доручили локомотивним бригадам локомотивного депо Козятин.

    Протягом двох тижнів група досвідчених машиністів-інструкторів готувала спеціально відібрані для цього рейсу локомотивні бригади. Особливість такого рейсу була також й в тому, що профіль колії на цьому маршруті є, так званим, ломаним, через що проведення такого великовантажного поїзда потребувало й певної специфіки на лаштування гальмівної системи та іншого обладнання, й ювелірної роботи від локомотивних бригад та фахівців, які супроводжували та забезпечували цей рейс.

    Для формування цього великовантажного поїзда по ст. Миронівка було підготовлено п’ять вантажних составів. Саме їх планувалося відправити на захід країни звичайними маршрутами. Кожен з них, один за одним, вийшли зі станції. На перегоні Карапиші - Ольшаниця всі ці п’ять вантажних поїздів вагою по 5000 тонн і по 55 вагонів кожний, об’єднали в один. На кожному локомотиві була локомотивна бригада і машиніст-інструктор. Так на першому машиністом-інструктором був Володимир РИБАЧОК, на другому - Віктор САВЧУК, на третьому - Петро ЗАВАЛЬНЮК, на четвертому - Петро ПОРХУН, на п’ятому - Євген БУРАВСЬКИЙ. Керував проходженням цього унікального поїзда Георгій КРИЦЬКИЙ, тоді - начальник відділу руху Козятинського відділка залізниці. Він особисто перебував в кабіні першого локомотива, до речі, як і начальник локомотивного відділу відділка залізниці Анатолій ЛАСКІН.

    Крім підготовки локомотивних бригад і розроблення режимних карт ведення поїзда, по ст. Миронівка тоді було проведено і спеціальний огляд та підготовку всього рухомого складу цього незвичного поїзда. Бо на той час гарантійним плечем на цьому маршруті було плече до Козятина. А Козятин поїзд повинен був прослідувати по головних коліях без заходу на станцію. Це був, до речі, перший поїзд, який прослідував від Миронівки до Здолбунова без огляду по ст. Козятин.

    Зміну ж локомотивних бригад провели по станції Козятин-2, куди поїзд прибув по обвідній лінії від ст. Сестренівка. А от машиністи-інструктори залишилися і прослідували з новими локомотивними бригадами і далі, до кінцевого пункту маршруту. Івачкове - остання станція Південно-Західної залізниці на львівському напрямку. Там великовантажний розформували. І всі п’ять вантажних поїздів, що складали цей експериментальний состав, далі прослідували вже кожен окремо, за своїм графіком і маршрутом.

    Якісь особливі нагороди чи премії учасники цього незвичного рейсу не отримали. Було лише проголошено, що цей трудовий здобуток залізничники Південно-Західної залізниці присвячують 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. А от досвід, набутий козятинськими локомотивниками у проведенні великовантажних поїздів, у подальшому успішно використовувався на Південно-Західній. Особливо тоді, коли на залізниці проводилися ремонтні роботи та модернізація магістралі у довготривалі «вікна». Великовантажні состави у два, а то й три вантажних поїзди, стали вже звичним явищем. На Козятинському відділку залізниці першим, хто регулярно став водити такі состави, була локомотивна бригада на чолі з машиністом-інструктором Михайлом ВИСОЦЬКИМ (нині керівник локомотивного депо ст. Київ-Пасажирський), яка провела вже влітку того самого 1985 р. великовантажний состав (вага поїзда 46 тис. тонн) з трьох вантажних поїздів від Козятина до Здолбунова. Таке не забувається.

    Анатолій САДОВЕНКО, Фото автора
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05