РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 16 (19 квітня 2013) 

  • Про Михайла Булгакова та Бучу

    Нещодавно побачила світ книга Олени Плаксіної «Булгаківська Буча». Це розповідь про курортне містечко тих часів, коли тут розташовувалась дача Булгакових, і про перебування тут цієї родини. Також розказано про вшанування пам’яті Михайла Булгакова в Бучі. Добре, що є згадка про, нині, на жаль, покійного, відповідального секретаря Ірпінської міської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Л.О. Євченка. Саме він організував встановлення пам’ятного кам’яного знака на місці дачі Булгакових, тим самим започаткувавши збереження пам’яті про перебування видатного російського письменника в Бучі.


    Дача Штамма (сучасний вигляд).

    Видання багато ілюстроване. Його можна подарувати й іноземцям. Адже підписи до фото виконані українською і англійською мовами. Правда, в такому разі варто було б додати англійський переклад всього тексту. Шкода, що Плаксіна не використала основного джерела про відпочинок родини письменника у Бучі. Це - спогади сестри майстра Надії Булгакової, опубліковані в збірнику «Спогади про Михайла Булгакова». Але Олена Плаксіна обмежилася статтею небоги М. Булгакова Олени Земської, опублікованою в журналі «Наше наследие», і деякими краєзнавчими записами. Тим, хто хоче більше дізнатися про бучанський період життя Булгакових, раджу прочитати книгу «Спогади про Михайла Булгакова».

    Олена Плаксіна не вперше звертається до теми «Булгаков і Буча». Я вже писав про її хиби (коли Михайло Булгаков штрафував «зайців»? - «Рабочее слово». 30 жовтня - 3 листопада 2011 р.). Деяку роботу над помилками Олена Геннадіївна провела, але недбало. Я вказував, що перше оповідання Булгакова називається не «Приключения Светлана», а «Похождения Светлана». В «Булгаківській Бучі» написано уже «Похождение Светлана». Плаксіна чомусь вирішила, що в оповіданні мова йде лише про одну пригоду Світлана. Я писав, що на дачу Булгакови перевозили не рояль, а піаніно. Плаксіна виправила і цю свою помилку.

    Але гірша ситуація з приробітком юного Михайла на залізниці. Плаксіна писала, що Булгаков працював кондуктором на залізниці в 1908 р. Але сестра Михайла Булгакова, яка вела щоденник, розповіла, що її брат працював контролером в 1912 р. і що це був студентський приробіток. В деяких виданнях дійсно зазначено, що Булгаков підпрацьовував на залізниці в 1908 році. Але кому вірити - сестрі Булгакова, яка відпочивала з ним у Бучі, чи людям, які народилися через багато років після цього? До того ж ніде не вказано, звідки з’явилася ця дата - 1908 р. Врешті-решт, можна просто поміркувати. В 1908 р. Михайло Булгаков ще вчився в гімназії. До того ж повноліття, згідно із законами Російської імперії, наставало в 21-річному віці. Повнолітнім Михайло став у 1912 р. Студент збирався одружуватися і, очевидно, хотів проявити себе як самостійна особа. А малолітньому, згідно із тогочасним законодавством гімназисту не могли доручити відповідальну роботу на залізниці. Плаксіна вирішила це питання просто - написала, що Булгаков служив кондуктором і у 1908, і у 1912 рр.

    Все-таки, якщо людина взялася щось популяризувати, то вона повинна навчитися визначати чужі помилки, а не повторювати їх та ще й з додаванням власних.

    О. Плаксіна повідомляє, що від дачі Булгакових збереглося лише господарче приміщення. Однак марно шанувальники Михайла Опанасовича, прочитавши «Булгаківську Бучу» Плаксіної, шукатимуть це приміщення. Я брав участь в організованих Леонідом Євченком пошуках місцезнаходження дачі Булгакових. Дача займала територію за нинішньою адресою: вулиця Інститутська, 57 і 59.Тоді в колишньому господарчому приміщенні дачі мешкали люди. Нині замість цього будиночка виріс палац. Буча розвивається швидко.

    Плаксіна пише: «У лютому 1918 р. у Бучі діяла влада червоних. А вже у березні - Центральна рада». Насправді, червоногвардійці не протрималися в Бучі й місяця. В лютому вони зайняли Бучу і ще до закінчення місяця мусили її залишити. Щоб не зробити цієї помилки, головному зберігачу фондів музею Плаксіній було б достатньо зазирнути хоча б до видання «Історія міст і сіл Української РСР. Київська область».

    Олена Плаксіна, описуючи бучанський вокзал, пише про арочні зведення над вікнами. В українській мові слово «зведення», коли мова йде про архітектуру, означає дію. Тобто, в даному випадку можна зрозуміти, що вокзал ще будують. Російське слово «свод» в українському перекладі буде не зведення, а склепіння.

    Для опису бучанської дачі Штамма Плаксіна взяла із повісті Миколи Носова скорочений переклад опису будинку Капійковських в Ірпені. Та для Олени Геннадіївни навіть переписати щось складно. Я вже писав, що правильно «мезонінчиками», а не «мезанінчиками». Однак авторка «Булгаківської Бучі» затято повторила свою помилку - «мезанінчиками». До речі, дачу радника управління Південно-Західних залізниць Штамма, в якій згодом був дитячий санаторій «Дружний», необхідно зберегти. Цей будинок нагадує середньовічний замок, але руйнується. Він уже горів. Дах обвалився.

    Булгаков у згаданій книжці то Михайло, то «Міша». Якщо вже Михайло, то звідки взялося «і» в зменшувальному варіанті цього імені? Можливо, Плаксіній ім’я Миша нагадало дрібного гризуна. Так можна було вжити український варіант - Мишко.

    Незрозуміло, який стосунок до перебування Михайла Булгакова в Бучі має Галицька армія, фото підрозділу якої, датоване 1919 р., вміщено у книжці. Замість цього фото і розлогої цитати із книги Машкевича про часту зміну влади в Києві було б доцільніше подати фото гімназиста Мишка Булгакова, а також бучанський знімок - світлину його першого кохання - Тасі.

    Читачі «Булгаківської Бучі» дізнаються, що юні Булгакови в Бучі допомагали батьку розчищати земельну ділянку, бігали босоніж, купались, купували рибу, овочі, молоко, грали в теніс і футбол, любили музику. Мама Варвара Михайлівна вирощувала квіти. Мишко Булгаков збирав гербарій, колекції бабок і жуків, користувався мікроскопом. На його книжковій полиці були книги і з медицини. Він грав у виставах «На рейках», «Розлука - та ж наука», «Коломбіна». Цей перелік можна було б продовжити і додати, що перша вистава, в якій зіграв Мишко Булгаков, була благодійною на користь престарілих. А ще Булгакови грали в карти, шахи, шашки і крокет. У крокетних турнірах брала участь і мама. Але, як зазначає Надія Булгакова-Земська, в родині переважали інтелектуальні ігри. Всі Булгакови дуже багато читали.

    Двадцять невеликих сторінок тексту, на кожному з яких є ще по 1 - 2 фото, - і стільки помилок і недоліків!

    Коли читаєш «Булгаківську Бучу» і постійно помічаєш, що її творили під гаслами «Стук-грюк, аби гонорар отримати» і «Для Бучі зійде і так», то це викликає неприємні відчуття.

    Звичайно, хтось поблажливо посміхнеться, мовляв, захотіла жінка заробити на Булгакові - і для провінційної Бучі зійшло. Але хтось образиться і за Булгакова, і за Бучу... Михайло Булгаков - талановитий письменник, і до нього слід ставитися з належною повагою. Буча - не провінція, а пристоличне місто.

    Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ, директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею, Фото автора та з архіву письменника
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05