РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 16 (19 квітня 2013) 

  • Вісім побачень. Із «імператором»

    Залишені міста, покинуті людом села, зарослі бур’янами колишні колгоспні поля та присадибні ділянки... Саме таке видовище, що важко передається словами, залишила після себе страшна аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Вона й досі, вже більш як чверть століття, нагадує про себе. Страшна біда, яку ніколи до цього не доводилося ні бачити, ні відчувати нашим людям, прийшла на цю благословенну землю і залишилася тут й досі. Діючи крадькома, а то й підступно, вона одночасно і тримає нас у постійній напрузі, і... притупляє, присипляє нашу пильність. Про неї час від часу навіть забувається. І в цьому, мабуть, її найстрашніша зброя та головна небезпека.


    Ветерани-залізничники, ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС Володимир Васильович НЕЧИПОРУК та Дмитро Іванович ГАНЧИК.

    Знайомтесь. Ветерани-залізничники Дмитро ГАНЧИК та Володимир НЕЧИПОРУК безпосередньо брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. У складі виробничих бригад колійної машинної станції №120 вони проводили заміну колійної решітки на перегоні між станціями Йолча - Посудове, що проходила у 30-кілометровій зоні відчуження.

    - Після виникнення аварії на ЧАЕС минуло вже понад рік, - розповідає Дмитро Ганчик. - Однак роботи з ліквідації її наслідків тривали тоді повним ходом. Тоді я виконував обов’язки головного інженера КМС-120. Перед нами було поставлено завдання провести заміну колійної решітки на відстані у майже десяти кілометрів магістралі. Працювали вахтовим методом. Виїздили туди на два дні і працювали по 12 - 14 годин у зміну, а бувало й більше. Бо ж поспішали. Всім хотілося скоріше залишити територію, де рівень радіації, як кажуть, зашкалював. Таких виїздів у зону ЧАЕС того літа ми здійснили вісім. Вісім побачень із смертю. Та й цього було досить, щоб багато хто з нас встиг за цей час втратити здоров’я, а то й життя. Тоді, у 1987-му, у ліквідації наслідків аварії взяло участь понад 90 наших працівників. І сьогодні багатьох з них вже немає серед нас.

    - За рік після трагедії на ЧАЕС ми вже багато чого знали з газет, радіо та телебачення і про її масштаби, та й про певні наслідки, - розповідає ще один учасник тих подій машиніст колієукладального крана КМС-120 Володимир Нечипорук. - Однак, коли я вперше побував у сумновідомій тридцятикілометровій зоні, мене вразило перш за все безлюддя у селах і незвична тиша. Зокрема, бур’яни, що повиростали ледь не на рівень від дахів будівель. А гриби - то вже щось неймовірне. На власні очі бачив підберезника заввишки з півметра і шапкою розміром, як кришка десятилітрової каструлі. Дехто з наших намагався їх збирати, також дивуючись таким неймовірним розмірам. А ще бачили великі зграї диких качок на місцевих водоймах. Ми ще й жартували, мовляв, сюди б наших затятих мисливців, що бідкаються у пошуках дичини на ставках та річках рідного Поділля.

    А свою роботу зробили ми тут, як кажуть росіяни, на совість, бо розуміли, що це так потрібно. І для людей, і для держави. Біда - вона ж на всіх була одна і не зберігала нікого.

    Сьогодні обидва ветерани активно працюють у громадських організаціях ветеранів-«чорнобильців», допомагаючи тим, хто втратив на ліквідації наслідків тієї трагедії здоров’я, піклуються про долю родин померлих «чорнобильців»-ліквідаторів. Дмитро Іванович очолює Козятинське міське громадське об’єднання «Союз Чорнобиль. Україна». Володимир Васильович - член правління цього громадського об’єднання. І турбот у них вистачає. «Чорнобильці» не задоволені ставленням до них з боку держави, що склалося останнім часом. Це й недостатні пенсії, й пільги, й медичне обслуговування, що зазнали значних скорочень. Сьогодні їм стало значно важче відстоювати свої права у судовій владі. Їх позбавляють вже встановлених груп інвалідності, що веде до зменшення пільг на сплату користування житлом, лікування, інших соціальних гарантій. Є чимало випадків бюрократії та зловживань у вирішенні багатьох невідкладних питань.

    - Я можу навести лише один приклад, - говорить Дмитро Іванович. - Наше міське об’єднання «чорнобильців» нараховує майже 250 людей. До речі, майже половина з них - залізничники. Згідно із чинним законодавством, на придбання ліків нам надається пільга на 200 гривень. Тобто кожен «чорнобилець», купуючи ліки в аптеці за рецептом, має право на цю знижку. Якщо раніше такі рецепти виписував лише один лікар, і наголосимо, у цьому разі був певний контроль, то тепер таке право мають вже декілька лікарів. А це призводить до того, що одна людина, маючи на руках рецепти від декількох ескулапів, купує в аптеках міста для себе ліки саме за декількома пільгами, а ними могли б скористатися два, три, а то й п’ять «чорнобильців»-ліквідаторів. І робить людина це неначе і не порушуючи Закон. Але ж фонд на пільги щодо придбання ліків обмежений. Ми і так цього року отримали від держави на такі потреби лише 34000 гривень, що становить лише 70% від мінімальних потреб. Але ж у нас є хворі «чорнобильці»-ліквідатори, яким рішенням спеціальних комісій повинні надаватися пільги на ліки на 500 і більше гривень. Та де ж взяти ці додаткові кошти?

    От і доводиться, що дуже прикро, боротися з такими «винахідливими» своїми ж колегами-«чорнобильцями».

    Ліна КОСТЕНКО

    На березі Прип’яті спить сатана,

    прикинувся, клятий, сухою вербою.

    На березі Прип’яті - березі - на -

    ріки, що колись була голубою.

    Стоїть йому атомна чорна свіча.

    Лежать йому села в біді і розрусі.

    Уп’явся в пісок пазурями корча,

    свистить йому вітер

    в дуплястому вусі.

    Він скрізь по хатах понаписував

    мат.

    Ікони покрав. Загубив респіратор.

    Тепер захотілось йому подрімать.

    Оце його царство. Він тут

    Імператор.

    Той чорний реактор - і пекло,

    і трон.

    Він спить на піску,

    підібгавши коліна.

    І сниться йому в ореолі ворон

    вже вся Україна, вже вся Україна…

    Анатолій САДОВЕНКО, Фото автора
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05