РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 14 (5 квітня 2013) 

  • Чи варто розправлятися із горе-кухаркою «без суду»?

    Намагаємося у наших читачів формувати оптимістичні життєві погляди. У матеріалі «Бізнес на колесах, або Скільки існувати торгівлі у приміському транспорті?» (Рабочее слово №11, 2013 р.) автор дещо відійшов від, як зараз кажуть, позитивного контенту. Чому?

    Тому що, як писав, «неодноразово спостерігав таку картину. ...«Коробейників», які пропонують пасажирам все - від голки до предметів особистої гігієни, від півфабрикатів до готової їжі, як кажуть, касири-контролери затято не помічають. Певен, якби кожний із стихійних торговців мав абонементний квиток, то роз’їзний касир мав би перевіряти строк його використання, а також маршрут, за яким дозволено курсувати універсальним продавцям. Але цього не відбувається. Як не відбувається і того, що представники транспортної міліції, які мають патрулювати у приміських електро- та дизель-поїздах, ніколи на моїх очах не перешкоджали торгівлі продуктами харчування зокрема, що не відповідають вимогам безпеки».

    Саме ці погляди на ситуацію викликало певну реакцію у нашої читачки Вікторії Соколової, яка вважає, що кореспондентів хвилюють «лише поверхневі візуальні моменти, як наприклад, що торгуючих провідники-касири не перевіряють на наявність квитка. А навіть в голову нікому не приходить, що провідник-касир має можливість перевірити наявність проїзного документа у торгуючого на станції посадки...». Із власного досвіду знаю, що торгова публіка лише зрідка розпочинає власну торгівлю на початкових станціях. Мова далі йтиме не про регіональні електропоїзди, де у кожному вагоні працює провідник. У Тетерівському, приміром, напрямку торговий люд у звичайних електричках пропонує товар, починаючи із кінцевого вагона з Борщагівки, або із Святошина. Така ж «оказія» і у Фастівському напрямку. Підсаджуються торгівці часто-густо на ст. Київ-Волинський. Де ж тут квиток на кінцевій станції перевіряти, як наголошує В. Соколова? І ось саме в такі моменти і спостерігав автор цих рядків за коробейниками, які під час зустрічі із касирами-контролерами навіть пари з вуст не випускали. Саме так, наголошую, універсальних продавців ніхто не перевіряв.

    І знову цитата з електронного листа від нашої дописувачки. «Тепер про продукти харчування: люди регулярно їздять з роботи - на роботу і дуже добре на смак знають, у кого які пиріжки. Аби хто отруївся неякісним продуктом, то доля цього торгуючого була б визначена однозначно без суду, але «народним методом», - веде далі В. Соколова. Що ж відповісти на цей пасаж? Здогадуюсь, про який «народний метод» веде розмову читачка. Та ще й «без суду». Без зайвих слів скажу, дивно читати таке у наш хоча незбагнений, проте цивілізований час. Нав’язувати середньовічні стереотипи - то не наше завдання.

    І все ж! Автор цих рядків не проти торгівлі як такої у приміських поїздах. Певен, із початком реформування приміського залізничного сектору з’являться ліцензовані кетерінгові (виробництво їжі) компанії, що отримуватимуть офіційні дозволи на торгівлю у вагонах. І в першу чергу за умов оформлення відповідних документів в органах санітарно-епідеміологічного контролю. Ось коли доречними будуть і фірмова форма продавця, і бейджик із його прізвищем та назвою фірми, щоб пасажири знали, до кого їм звертатися на випадок непорозуміння. Ясна річ, цивілізована торгівля - то певні кошти у скарбницю залізниці. Зараз цього не відбувається. Продавці із власними баулами та великими коробками заважають звичайному пасажирові. Запитайте у будь-кого з комерсантів на колесах, чи мають вони санітарну книжку? А супроводжуючі товар документи? А сертифікати на продукцію? До чого я? У наш час проблеми зокрема сухот «сягають масштабів надзвичайної ситуації, що потребує розробки і впровадження ефективних заходів протидії як на рівні систем охорони здоров’я, так і в суспільстві у цілому, підвищення відповідальності кожного громадянина за власне здоров’я», - нагадує міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова (газета «День» №52-53 від 2013 р). Уявімо, В. Соколова, що задовго до появи симптомів інфекційного захворювання із бабусиного баула вам, не доведи, Боже, довелося поласувати тими пиріжками, про які йшла мова вище... Або морозивом, що літньої пори встигає розтанути, а наступного дня нереалізована напередодні партія солодкого товару знов з’являється у замороженому вигляді. Питання: які мікроби живуть тепер у молочній мікрофлорі?

    Торгівці спекулювали на потребах людей в їжі ще за часів СРСР. Звичайна картина - бажаєте з’їсти біляша або випити кави, чаю, пива. Залізниця не завжди могла задовольнити потреби пасажирів. Цю бізнес-нішу заповнили «нелегали». Боротися із коробейниками потрібно! У першу чергу через те, що сумнівної якості «продукт» наражає на зустріч із «невідомими» хворобами саме пасажирів. Анекдоти про пиріжки з кошенятами відомі всім. На жаль, ці історії беруться із реального життя через те, що культура бізнесу на колесах на дуже низькому рівні. І знову згадую В. Соколову з її «народним методом». Ні, вже краще не купляти у бабусі її сумнівної якості люля-кебаб, чим згодом розправлятися із горе кухаркою «без суду».


    Іван СОТНИКОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05