РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 13 (29 березня 2013) 

  • Бахмач. Від коня, городу чи болота?

    Бахмач не один. Першим від Києва буде Київський, далі - Пасажирський, а в центрі міста ще й Гомельський. Так само і з населеними пунктами - місто Бахмач і поряд село Бахмач. Навряд чи є в Україні щось подібне: відразу три станції на десять тисяч жителів. До речі, вони самі ділять місто на дві частини - Бахмач Перший і Бахмач Другий. Де між ними межа, стверджувати не беруся. Говорять, що поділила ось так місто залізниця.

    Діялося те давно. І тут треба згадати добрим словом бахмачанина Івана Івановича Гришка, ветерана-залізничника, який є автором цікавого історичного нарису «История станции Бахмач ордена Ленина Юго-Западной железной дороги» (1979 р.). Нарис міг би стати книжкою, та щось завадило здати рукопис до видавництва. Нині збереглися тільки два машинописних екземпляри. Один - у вузловій раді ветеранів.

    Отже, як стверджує історичний нарис, залізниця прийшла до села під назвою Бахмач у 1868 р. Це була Курсько-Київська магістраль. Через п’ять літ сюди проклала колію Лібаво-Роменська - з’явилася станція Бахмач-Гомельський. А в передреволюційні роки за двісті верст від Києва збудували станцію Бахмач-Центральний, відомий нині як Бахмач-Пасажирський.

    Назва «Бахмач» давня. У «Повісті временних літ» під роком 1147 зазначено: «Слышышы иніи гради Уненэжъ, Биловэжа, Бахмач, оже Всеволожъ взятъ, и побегоша къ Чернигову». Місто належало чернігівським князям і було знищене в ході міжусобиць. Відродилося воно аж у ХVII столітті.

    Думок про походження назви є кілька. Одна з них належить місцевому дослідникові старовини О. Зойку: Бахмач - від тюркського слова «баштан». Порівняйте, наприклад, Бахчисарай. Але звідки тюрки? Чернігівські князі, вважає він, поселили тут полонених печенігів. Тільки баштани й інше городництво зовсім не в’яжеться зі способом життя кочівників. Цуралися вони рала й заступа. Їх стихія - коні, сідло, лук і худоба в степу.

    Ще одна версія - походить від гідроніма Бахмач (притока Борзни). Але це теж не дає відповіді на питання, що означає саме слово. Правда, відразу пригадується співзвучні назви річки й міста в Донбасі - Бахмутка і Бахмут. Усі словники стверджують, що вони утворилися від тюркського «бахмат», тобто низькорослий кінь. Можливо. Тільки древні мовці до образного мислення практично не вдавалися: бачили воду - говорили, що вода, а не кінь чи зубр. Якщо вода мала відмінне забарвлення - додавали, що тече, наприклад, жовта вода. Та й усе. Правда, прибережними луками могли ходити великі табуни диких коней, отих самих бахматів-тарпанів.

    Добре, але ж у степу. Бахмаччину степовою ніяк не назвеш. Під самим містом - ліс, і чималий. Володимир Євфимовський, історик з когорти «розстріляного Відродження», писав: «В роки громадянської вiйни на Українi в Бахмацьких болотах та чагарниках ховалося багато великих i дрiбних банд, що робили велику шкоду як радянськiй владi та залiзницi, так i населенню». Тобто дикі бахмати під Бахмачем водитися могли тільки теоретично, насправді - це яскраво виражена степова тварина, яка боїться лісових хащів.

    До речі, тюркологи теж не можуть з’ясувати походження слова «бахмат». Воно складне, коня у ньому називає корінь «ат».

    Та кочівники, скажете ви, приручили тарпанів-бахматів і тут їх утримували. Не сперечатимуся - версія має право на життя. Під Бахмачем утримували, а під Конотопом топили. І, як бачите, гіпотеза не позбавлена логіки.

    Тільки все, мабуть, значно складніше. Дошукатися витоків назви сьогодні навряд чи вдасться. Тому не варто відкидати версію слов’янського походження. В українській мові є слова «бах», «баха», «бахматий» і «бахматуватий». Останнє зафіксоване ще у ХVІІІ ст. і мало значення - низький, присадкуватий. Звуконаслідування відкидаємо відразу - не могло тут нічого бахкати. Бахматий - широкий, мішкуватий, але це про одяг. Бахматою називають незграбну людину. Баха - випуклість, складка. Також є слова «багно», «мочарі», «мочити». Тобто вибір на користь слов’янського походження назви може бути цілком обгрунтованим.

    Є ще один факт - у пам’ятках Молдавського князівства, як свідчить історичний словник, зафіксовані населені пункти із назвами Бахматовці, Бахна. Чи збереглися топоніми до нашого часу, не перевіряв. Важливіше те, що знаходилися вони у низинних прирічкових місцях, вважайте, на болоті, як і Бахмач.


    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05