РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 13 (29 березня 2013) 

  • Виникає питання - а радіти життю коли?

    «Добрий день! Хочу до Вас звернутися за порадою. Я - вчитель. Мене хвилюють психологічні проблеми моїх учнів. Останнім часом доводиться чути від дітей не властиві їм вислови, такі як «Я себе вб’ю», або «Буде краще, коли мене не буде». І це говорить першокласник, а не підліток, у якого перехідний вік. Порадьте, що робити вчителю в таких ситуаціях, щоб не прогледіти схильності до суїциду. І, взагалі, що є причиною таких депресивних настроїв у дітей?»

    М. СТЕРНЕНКО,

    вчитель, м. Житомир

    Страх смерті виникає приблизно в 5 - 7 років. Дитина починає розуміти, що не завжди буде так, як є, щось зміниться. Раніше до цієї думки дитина звикала поступово. Але на сьогодні дитина перебуває у величезному інформаційному потоці. Причому, ці потоки здійснюють негативний вплив на психіку не лише малолітніх. Про смерть говорять у мультиках, фільмах, новинах... скрізь.

    Ставлення до смерті формується в межах сім’ї. Як ставляться батьки, так будуть ставитися і діти. Якщо батьки жартують на цю тему, то й діти будуть ставитися жартома. Інколи батьки переживають іншу крайність - занадто переймаються з цього приводу, оберігають себе та дитину. Виникає питання - а радіти життю коли?

    В одній із шкіл я стала свідком розмови двох першокласників: «Ти скільки вбив ворогів?» - «П’ятнадцять, а ти?» - «Я лише десять». Такі розмови є буденними, це - наслідок комп’ютерних ігор. Про шкідливість останніх постійно говорять та пишуть психологи, психіатри та інші спеціалісти. Але не зважаючи на це, ігри на тему «навколо смерті» популяризуються та розповсюджуються. В таких іграх діти звикають до того, що герої, які вмирають при перезапусканні режиму гри, знову живі, або інший бік вирішення «проблеми» - при наявності грошей можна купити собі «додаткові життя» тощо. Поняття смерті гравців не лякає, це лише етап у грі, який можна пройти, використавши зароблені бонуси.


    З телеекранів постійно повідомляють про те, що там чи там сталося вбивство. Яскраво описують - хто, кого і як вбивав, опитують свідків, натякають про безнаказаність вбивці. Та жодного разу не було надано моральної оцінки такому вчинку. Складається думка, що скоєння вбивства - це буденна річ. Я вже не говорю про сучасні фільми, де смерть зустрічається майже в кожному кадрі.

    Мода на смерть розповсюджується серед підлітків. Вони вступають до груп, де ця тема активно обговорюється, надаються поради, як краще вмерти тощо. Батькам рекомендую спостерігати за тим, які саме сайти в інтернеті відвідують їхні діти, в яких соціальних мережах вони реєструються, а ще потрібно цікавитися, яку музику вони слухають.

    Смерть як маніпуляція. Останнім часом дуже часто батьки та вчителі звертаються з тим, що, у випадку невиконання бажання дитини, вона говорить про смерть та про те, що вб’є себе. Це дуже велика проблема сучасності. Маніпуляція емоціями дорослих закінчується трагічно. В основному для самої дитини. Дуже легко передбачити життєвий шлях такого підлітка. «Я лякаю батьків - вони мені все купують, я лякаю вчителів - вони на мене не сваряться і ставлять добрі оцінки». Але одного разу знаходиться людина, на яку залякування не діють, і тоді - спроба суїциду на практиці. Тому варто відразу звертати увагу на такі ситуації, вирішувати їх самостійно або звертатися до психолога.

    Неминучість зустрічі. Не потрібно приховувати від дитини те, що смерть все-таки існує. Коли підліток задає питання, що стосуються не завжди приємної теми, потрібно відповідати на ці питання, але в жодному разі не залякувати. Говорити спокійно, без зайвої емоційності, не потрібно описувати смертельні муки та інші явища. Відомо, що є народи, в яких за традицією діти повинні бути присутніми на похоронах. Таким чином, вони призвичаюються, починають розуміти, що це не гра, а все по-справжньому.

    Бувають різні життєві ситуації, які неможливо описати в одній статті. Головне, що діти мають засвоїти: смерть - це серйозна штука, з якою гратися та жартувати не можна; смерть - невід’ємна частина життя. Адекватне ставлення до цього явища має сформуватися в дитинстві, тоді людині буде легше переживати життєві втрати.


    Ольга ЛЕЩЕНКО, психолог
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05