РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 9 (1 березня 2013) 

  • ТАКА Ж МАГІСТРАЛЬ, ТІЛЬКИ ПІДЗЕМНА

    Який вид міського транспорту вважається найнадійнішим, тобто працює за чітким щільним графіком, без жодних пробок на дорогах і навіть не залежить від того, чи на вулиці снігові замети, чи злива? Кожний скаже: «Це метро». На теренах України воно вперше з’явилось у столиці. Шостого листопада 1960 р. було відкрито першу його дільницю на Святошинсько-Броварській лінії. А знаєте, хто придумав цей вид транспорту?

    ПЕРШИМИ метрополітен збудували спритні на всякі дива англійці. Ця ідея спала на думку англійському інженерові Чарльзу Пірсону, який запропонував схему схованої під землю залізниці, яка збігалася з лондонськими вулицями. Їх розкопали на 10-метрову глибину, поклали рейки, над якими звели кам’яні арки, замурували і знову намостили бруківку.

    Будівництво було трудомістким і досить небезпечним. Майже всі земляні роботи довелося здійснювати вручну. Головними знаряддями праці були кайло, лом та лопата. Гори породи вивозилися тачками. Особливо сутужно ставало тоді, коли робітники впирались у гранітний пласт. Нерідко траплялось, що у тунель вривалися бурхливі потоки підземної води, тож не обійшлося і без трагічних випадків.

    Першу лінію не баченого доти підземного виду транспорту відкрили 10 січня 1863 р. о 6-й ранку. Пасажири-добровольці сіли в яскраво освітлені газовими лампами дерев’яні вагони з плюшевою оббивкою. На зупинках двері вагонів відмикали й замикали на засувку робітники. Вагони тягнули локомотиви на паровій тязі, їхні двигуни працювали на коксі й страшенно диміли. Тому, коли пасажири вийшли на поверхню, їхні обличчя були закіптюженими до невпізнання. Вже вийшовши на поверхню, вони стали голосно сміятися один з одного, а зустрічаючі їх чиновники-контролери чомусь... від них сахалися. Навряд чи всі вони були дуже рафінованими чистюлями. Можливо, спочатку їм здалося, що з підземелля до них вийшли ніякі не пасажири, а якісь «потойбічні сили в людській подобі»? Принаймні так прокоментували сцену офіційної зустрічі перших випробувальників метро лондонські репортери.

    Попри це лондонцям так сподобалося кататися в метро, що в перший же день після добровольців ще тридцять тисяч чоловік проїхались у чотирьох вагонах першого в світі метрополітену. Поїздка в обидва кінці тривала 33 хвилини, поїзд робив зупинки на семи проміжних станціях.

    Через п’ять років запрацювала друга лінія лондонської підземки. Вперше пасажири стали пересідати з однієї підземної траси на іншу.

    Згодом, 4 листопада 1890 р., в Лондоні впровадили електрифіковану гілку метро. Вона називалася «Меtгороlіtаn railway», що означає «Столична залізниця». Перші п’ять літер назви нової лінії стали ім’ям цього виду транспорту в усьому світі.

    Другими збудували для себе метро американці. 1871 р. в місті Нью-Йорк вони відкрили лінію, щоправда, наземного типу (колії розміщувалися на естакадах). Поступово підземне метро витіснило наземне. Нині в Нью-йоркському метро найбільше в світі станцій - 468. Воно «обігнало» лондонське, яке сьогодні має 275 станцій. 1892 р. метро з’явилось у Будапешті (Угорщина), Бостоні (США), Парижі (Франція), Берліні (Німеччина), Токіо (Японія).

    До слова, метрополітен у Києві міг з’явитися одразу після лондонського. Ще 1884 р. в нас знайшлися тямущі інженери, які запропонували провести «підземну залізницю від Подолу до Бессарабки». Та міська Дума після тривалих дебатів відхилила цей проект. Мовляв, він занадто дорогий. Водночас депутати були певні, що «пасажирів під землю і силою не вдасться загнати».

    Вдруге мали намір побудувати метро в Києві 1916 р. Тоді голова Російсько-американської торгової палати запропонував розпочати прокладання мережі підземного транспорту і знайшов інвесторів, які уклали гроші в цей проект. Розпочалася розробка документації та кошторису, але революція 1917 р. також зруйнувала ці плани.

    Врешті-решт метрополітен у столиці відкрився через 15 років після закінчення Великої Вітчизняної війни. Перша його лінія пролягла від центрального залізничного вокзалу до Дніпра. Нині ж Київський метрополітен є найбільшим в Україні. Його три гілки загальною протяжністю понад 60 кілометрів налічують 43 станції. Причому розбудова київської підземки активно ведеться досьогодні. Такий промовистий факт: щодоби пасажирами столичного метро стають щонайменше півтора мільйона чоловік.

    В Україні метро функціонує ще у Харкові і Дніпропетровську. Відкритий 37 років тому Харківський метрополітен нині також має три гілки, але налічує 28 станцій. Дніпропетровський - наймолодший серед своїх «братів»-метрополітенів. Його було відкрито 29 грудня 1995 р., то ж поки що він має одну гілку і налічує шість станцій. Нині прокладається підземка в Донецьку, розглядається питання про будівництво метрополітену у Запоріжжі, Одесі та Львові.

    Валентина КОЛЯДА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05