РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 8 (22 лютого 2013) 

  • Останнє слово завжди за …

    «Ми створені «за образом і подобою», а
    це означає, що кожен з нас несе в собі
    формулу Творця… Це - нестерпно важка
    ноша, якщо Її розтоптати в собі, цю велику
    формулу… І вона ж таки стає могутніми
    та надійними крилами вашої душі, за
    умови, що ви розгледіли Її в собі як головну і
    служите Їй усім своїм буттям. І за таких
    умов ви житимете в повному здоров’ї
    доти, допоки будете цікавим Творцеві…»

    Микола СИРОТЕНКО

    Існує думка, що люди, які займаються творчістю, більш успішні, щасливі і навіть фізично здоровіші. Крім цілей на фізичному рівні, вони багато часу присвячують своєму духовному розвитку. Проведіть невеличкий тест. Які творчі здібності ви розвинули у собі за останній рік, наскільки витренували свою силу волі, вивчили рідну мову чи прочитали певні книги, стали краще жити, ніж торік, а не як сусід?

    Та ні, скажете ви. У наш час потрібно займатися тим, що приносить гроші та престиж. А тим, що відповідає вашій природі, вашим талантам?

    ХТО АВТОР?

    СТАВИТИ СОБІ ПОДІБНІ ЗАПИТАННЯ, заганяти в глухий кут відповідями, довго розмірковувати. Дивитися на світ і на інших людей з любов’ю. Такий переворот у моїй свідомості, швидше поворот у інше русло, на мою думку, стався після зустрічі з однією людиною. Ні, він не гуру, як зараз модно говорити. Він не лікар-психотерапевт, до якого сьогодні звертаються всі. Він людина, яка знайшла свій шлях, реалізувавши його у незвичайній творчості.


    П'яненька пісня.

    Зустрілися ми у Фастівському краєзнавчому музеї на відкритті його виставки. Без фанфар та червоної доріжки, без лімузину та VIP-супроводу. Микола Павлович СИРОТЕНКО приїхав звичайною електричкою.


    Шахерезада.

    Зібрався місцевий люд, в основному освітяни, творчі особистості, теле- та радіожурналісти. Незважаючи на підвищену зацікавленість з нашого боку, він не відповідав на запитання, а спонукав шукати їх, підштовхував до роздумів. І весь час наголошував, що уникає найменшого втручання у творчий задум справжнього автора.

    ЗА ОСВІТОЮ МИКОЛА СИРОТЕНКО режисер-постановник і художник-фотограф за покликанням. Та вже майже півстоліття займається тим, що розшифровує натяки природи. Натяки, підказки, образи, які посилає нам Всевишній. Знаходить їх, повернувшись на 180о у своїй свідомості до Творця, і фіксує за допомогою фотоапарата. В його колекції понад 3 тисячі таких робіт. Вона не має аналогів у світі (!). Серед світлин можна побачити образи Леонардо да Вінчі, М. Гоголя, Конфуція та інших історичних та сучасних знаменитостей. А бачить їх Микола Павлович на корі дерев. Нерукотворні образи він фотографує, оброблює, огранює за допомогою своєї уяви і відкриває для нас. Для тих, хто не може відірвати очі від повсякдення. Для тих, хто розучився дивуватися, соромитися, плакати, мовчати. Алюзії - це ті межі реальності, які дають нам зрозуміти абстракцію. Це те, що, мов музика, вище слова. (Читаю в книзі відгуків запис відомого журналіста Віталія Жежери, де він пише, що «чує звучання музики в залах виставки Алюзій») Дивно, але і в мене було відчуття, що я почула мелодію сфер. Це те, що заносить тебе у потік мислення, в якому ти зливаєшся зі Всесвітом. Роботи Миколи Павловича виокремлюють у наших мізках місце для Вищої свідомості. Це моє особисте сприйняття, яке я можу висловити на папері, одягнувши у слова моєї лексики.

    Усі ці Нерукотворні образи випромінюють цілющу енергію. Про це в Книзі відгуків неодноразово відзначають особливо чутливі люди… Деякі бабусі по кілька раз приходили зі своїми онуками і відзначали, що вони впритул з Алюзіями молодшають, а онуки - мудрішають…

    Розказуючи про свої роботи, він ніби зливався з ними. «Автор не я», - часто повторював митець. Я помітила одну важливу деталь: у Миколи Павловича немає прив’язаності до плодів своєї праці. Досить часто саме вона породжує напругу, злість, тяжкість, нищить інтуїцію. Його твори направлені на служіння Творцю, вони не належать людині. На мить мені здалося, що реальність зливається з містикою, постаті оживають, спілкуються з нами в іншому вимірі.

    ЧИ ЗАЧИНИЛИСЯ ДВЕРІ?

    Однією з головних здібностей людини у досягненні успіху, як в матеріальному, так і духовному житті, є, як це не банально, уява. І такий психологічний прийом, як візуалізація.

    ЗГАДАЙТЕ СВОЇ ДИТЯЧІ РОКИ. Часто, лежачи горілиць на лісовій галявині в садку чи на копиці сіна тощо, ми дивились на небо. Пам’ятаєте того зайчика, що плив по світлій голубині або хмаринку, схожу на крокодила, чи обличчя усміхненого вусаня, схожого на телеказкаря дідуся Панаса. Так, наша уява домальовувала якість персонажі, заводила нас у цікавий світ казки. Згодом ми стали дорослими, і двері у той фантастичний світ зачинилися. У нас навіть не викликає усмішку слід дитячої ніжки, зроблений на морозному склі. Та що там на склі, ми навіть часом того, хто поруч не помічаємо…

    Ми дозволяли нашій уяві вільно подорожувати й створювати світ, в у якому ми хотіли б жити…

    Ейнштейн стверджував: «Є два способи життя: ви можете жити так, наче чудес не буває, і ви можете жити так, наче все в цьому світі є дивом». Саме так, бачачи чудо, і живе Микола Сиротенко.

    З нашим виданням його пов’язує вже не перша зустріч. Ще 1959 р. на шпальтах «Рабочего слова» видання інформувало про його фотовиставку у столичному залізничному училищі №7 (нині Київське вище профтехучилище залізничного транспорту).

    У 2012 р. ми писали про його виставку в Ірпінському краєзнавчому музеї. Адже серед залізничників багато творчих особистостей - художників, поетів, науковців, які цікавляться такими відкриттями. До речі, у найближчих номерах ми познайомимо вас із художницею Південно-Західної з Новгород-Сіверського Світланою ЮДИЦЬКОЮ.

    ТОПОЛИНА ВЕЖА

    На запитання, як все починалось, Микола Павлович розповів історію з років свого дитинства. До речі, у кожної його роботи є своя історія, своє оповідання, свій час появи…

    У 1951 р. маленький Миколка приїхав до бабусі, яка мешкала в с. Сулимівка тодішнього Яготинського району Полтавської області. І тріпотіла молодим веселим листям у садку поруч з яблунями єдина, можливо, й не лише на Сулимівку, а й далі, висока мудро-мрійлива тополя. Як хлопчику не підкорити усю її висоту? «Майже щодня я лазив на ту тополю, розгойдуючись, здавалось, по усій Україні. З тополі було видно далекі світи… За шість верст від тополі сивіли рясними біблійними заростями верби Богданівки… Тієї самої Богданівки, де ще протягом десятиліття творитиме свій Космос Катерина Василівна Білокур. (Аби ж мені тоді хтось розповів про цю прекрасну Великомученицю й про те, що колись в Національному музеї народного мистецтва в Лаврі відбуватиметься виставка Алюзій Натури поруч із залою з роботами великої майстрині!...) І саме тоді тополя показала мені обличчя, створені її корою… Радість, яку тоді пережив, й досі гріє мою душу. Але я думав, що це бачать усі!» - розповів нам співрозмовник.

    ТЕПЕР ІСНУЄ БЕЗПРЕЦЕДЕНТНА КОЛЕКЦІЯ НЕРУКОТВОРНИХ ОБРАЗІВ - Алюзій Натури (наберіть це словосполучення в будь-якій пошуковій системі і побачите, що його авторство також належить Сиротенкові). А першим образом - початком унікальної колекції став… Та все спочатку. «У 1965 році під час роботи в археологічній експедиції я зустрівся з дуже цікавою людиною, - розповідає Микола Павлович, яка 33 роки у ГУЛАГу рубала ліс. І коли звільнившись, він прийшов проситися на роботу на кафедру археології, ледь не розплакався, адже саме в цьому приміщенні він учився (жовтий корпус КНУ). Учився у Першій Київській гімназії, в одному класі з Михайлом Булгаковим. Колись саме Булгаков показав дивний образ на рокових лініях старої дошки воріт Сергію Петровичу - моєму знайомому. (Можливо, саме з цього образу починається Воланд?…)

    Сергій Петрович показав цей образ мені. І так сталося, що відбулася ця сакральна для мене подія у присутності Костянтина Паустовського, який того дня приїхав до Києва… З цього образу починається моя свідома пристрасть до збирання колекції, якою колись, сподіваюсь, пишатиметься Україна…», - розповів Микола Сиротенко.

    З КНИГИ ВІДГУКІВ:

    «Кажется, будто перед Вами открылись какие-то таинственные ворота и через Вас нам, людям, природа шлет свои заветы, свои послания»;

    «Книга рекордов Гиннесса плачет по этой теме»;

    «Мир сказки, мир Добра и Зла, мир Врубеля, Ван Гога и Мунка. Быть ему вечно!»

    За плечима художника - кілька персональних виставок в Україні та за кордоном, що викликали неабиякий інтерес з боку широкої громадськості, а також заявили про зародження нового явища у мистецькому світі.

    … На кожному кроці є щось прекрасне, щось дивовижне. Те, що говорить своїми образами до нас. Намагається безмовно кричати: Люди, живіть інакше! Шукайте внутрішню вісь свою, наповнюйте своє єство Боже, творіть. Адже Творець існує!

    А Ви є чиєю подобою?

    Валентина КОЛЯДА, Фото Віталія НОСАЧА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05