РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 8 (22 лютого 2013) 

  • Із піснею по життю

    Знайомтесь. Юрій ШУЛЬГА - старший прийомоздавальник ст. Київ-Жовтневий. Щирий, відвертий, відкритий для спілкування 25-річний чоловік, який на Південно-Західній залізниці працює сім років. Його професійність, знання своєї справи приємно вражають. Але мова сьогодні піде не про фахову діяльність - говоримо про людину, яка у своєму житті знайшла творче захоплення. Наш герой чудово співає. Він - тенор. І цим все сказано.

    Юрій брав участь у телевізійному музикальному конкурсі «Х-фактор», який йде по українському телебаченню третій сезон. На жаль, йому не вдалось потрапити до фіналу. Однак Юрій назавжди запам’ятав сказані членами журі гарні слова та напуття. Про любов до життя залізничника і співака - наша розмова з Юрієм Шульгою.

    - Чому така симпатична і молода людина, романтик, настільки я розумію, вирішив стати залізничником?

    - Дійсно, я людина романтична, тому в моєму репертуарі переважна більшість ліричних пісень. Маю вищу освіту, за фахом - бухгалтер. І от уже сім років працюю на станції Київ-Жовтневий. У мене були думки після школи вступити до музикального закладу. Та батьки умовили одержати професію, як кажуть, «земну». Мені було сімнадцять років, важко наполягати на своєму, та я й до кінця не знав, що мені треба. Тому послухав батьків. Характерно, що поки я не працював на залізниці, мені весь час снились поїзди, сама залізниця, а як тільки я влаштувався на роботу на станцію, вони перестали снитись. Життя у колективі, тим більше на такій роботі змінюють людину. Я став більш організованим, оскільки, як для людини творчої, дисципліни мені бракувало. До того ж тут гарний колектив. І моя участь в огляді-конкурсі народної творчості працівників залізничного транспорту дає привід говорити, що я своїм скромним внеском захищав честь Київської дирекції залізничних перевезень і ціную те, що працюю на залізниці.

    - Звідки у Вас любов до музики, до співу? І як прийшла ідея брати участь у конкурсі на телебаченні?

    - У нас у сім’ї всі по маминій лінії співають. Бабуся гарно співала. А потім священик запросив мене співати у церковному хорі. І я разом з півчою з першого разу виконав старослов’янські співи. Було дуже приємно, що все вийшло з першого разу. На жаль, часу мало, тому, якщо трапляється нагода, співаю на великих церковних святах.

    Щодо «Х-фактора», то це повністю ініціатива друзів. Вони мене записали, а потім ще й приїхали з групою підтримки. Виконував я дві пісні «Рідна мати моя» та «Течёт река Волга». Важко було з фонограмою. Навіть в інтернеті не було «мінусової» фонограми для відомої пісні, яку виконувала Людмила Зикіна. Ясно, що смаки журі і звичайних глядачів різнились. І коли почув два «так», а два - «ні», спочатку дуже засмутився. Але я бачив залу, яка аплодувала мені стоячи. Це - неперевершено. Тієї миті я зрозумів, чому артистам так важлива енергетика зали - все це мені додало душевної снаги. Можливо, прискіпливі критики й «пройдуться» по мені (мовляв, не попав до фіналу, так що про це говорити?), але сама участь у цьому конкурсі і проходження в третій тур дали мені дуже багато з точки зору співочого мистецтва.

    - Уже минуло півроку. Ви згадуєте цей конкурс?

    - При згадці про конкурс мені не доводиться червоніти й ніяковіти. Все я зробив правильно. Дуже вдячний своїм друзям, за те, що спонукали мене повірити в себе. Єдине, що тепер не люблю дивитися по телебаченню це шоу. Серце сповнюється щемом. І ще про одне, за лаштунками конкурсу я зрозумів, що є люди, які для досягання своєї мети можуть переступити через себе. Я на це не готовий.

    - Чим Ви ще любите займатись?

    - Звичайно, люблю музику. Із задоволенням би виступав із концертною програмою. (Сміється). Окрім таланту, треба знайти гроші на виступи, а для цього - спочатку хороших продюсерів. Поки що мені не пощастило. Крім моїх мрій, є ще повсякденні турботи. Ми з моєю дружиною та з моїми батьками живемо у приватному будинку на Чернігівщині. Тому практично свій вільний час я займаюсь домашнім господарством. Особливо люблю квіти. Влітку - це робота на присадибній ділянці, а зимою - кімнатні рослини. Дуже люблю готувати, найбільше - торти. Як на мене, це теж мистецтво.

    - Про що, пане Юрію, мрієте?

    - Я з дитинства гарно танцював, писав вірші. У 9-му класі переміг у конкурсі поезії «Вірю в майбутнє твоє, Україно», який проходив по Чернігівській області. Тому все ж таки моє дозвілля завжди мало творчий характер.

    І хоч я уже не зовсім юний, та все ж мені мариться сцена і мені є до чого прагнуть. Мрію про сольну кар’єру. На жаль, сьогодні однієї лише мрії замало. Та я вірю у народну мудрість, що той хто стукає - тому відчиняють. І згоден над втіленням мрії працювати.

    Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05