РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 7 (15 лютого 2013) 

  • БРИГАДА, ЯКА ОЖИВЛЮЄ ІСТОРІЮ








    Суботнього вечора я заснув, немов мала дитина. За два дні, працюючи за редакційним завданням з паровозною бригадою, котра щосуботи їздить Київським залізничним кільцем, я відчув на собі всі труднощі, які випадають на долю локомотивників. Машиніст Іван ПРИХОДЬКО, помічники машиніста Микола КУХАРЕВ та В’ячеслав НАУМЕНКО, черговий кочегар Віталій ГЕРАСИМЕНКО оживляють сталевого гіганта, аби кияни та гості столиці могли відчути подих історії.

    Здавалося, що там складного: розпалив топку, залив воду та й поїхав. Але в реальному житті все значно складніше.

    Паровоз перед поїздкою потребує турботи, а саме чималої кількості змащування вузлів та деталей. Є з півсотні місць, в які мастила декількох видів і «забиваються» спеціальним пресом, і просто заливаються, ще є й автомат змащування деяких вузлів з багатьма трубками. Лише ці всі процедури у локомотивної бригади займають практично пів дня.

    Потім треба завантажити старими, розрізаними навпіл, шпалами топку. Це робота не з легких, а паливом потрібно рівномірно заповнити її всю! Помічнику машиніста навіть довелось залізти всередину, щоб правильно їх там розкласти. Крім «стандартного» обслуговування машини, довелось провести деякий ремонт: полагодити один з гальмівних вузлів та прочистити трубку, котра подає мастило. Врешті-решт, команда з машиніста та трьох помічників приблизно через десять годин напруженої роботи закінчує всі свої приготування. Але яких десять годин! Руки працівників вже настільки просякнуті різними мастилами, що, здається, їх вже ніколи не відмити. Цілком зрозуміло, що й спину ломить від тягання важких шпал. А одяг та й тіло рясно усіяні чорними краплинами мастила, які, як мені здалось, вже ніколи не вдасться відіпрати. Тепер паротяг можна вивезти з депо та почати розтоплювати котла, щоб вранці відправитися в рейс.






    Наступного дня опівдні локомотив вже розігрітий та готовий до виїзду. Неймовірно, наскільки паровоз під парами нагадує живу істоту. Періодичне «пихтіння» повітряного насосу нагадує дихання, від нього віє теплом, а топка періодично потребує нагодувати її вугіллям.

    Виходимо на маршрут, машиніст, помічник машиніста та кочегар майже танцюють у тісній кабіні. Це в електропоїзді практично всю дорогу треба сидіти на місці та клацати перемикачами. А тут навіть перемикати важіль подекуди доводиться удвох. А процес кидання мерзлого вугілля кочегаром?! Причому його треба не просто жбурнути в топку аби як. Вугілля повинно горіти рівномірно по всій площі решітки, котра простягається вглиб на декілька метрів. І це все на ходу, коли паровоз шатається та підстрибує. Спереду через стерті через вік та довгу експлуатацію ущільнення валить пара та тече гаряча вода, від топки віє жаром, ззаду від тендера йде холодне повітря, ноги мерзнуть, в обличчя - пара, на стелі збирається конденсат, котрий падає за комір холодними краплями...

    Нарешті трудовий день добігає кінця, на місто опускаються сутінки і поки електровоз відбуксовує паровоз до депо, «моя» локомотивна бригада врешті-решт може перевести подих та вперше за день перекусити. Обід не хитрий: хліб, цибуля, сало та ковбаса, нарізані та подані на дощечці прямо в кабіні біля котла.

    Після заповнення маршрутного журналу і прибуття в депо вже пізно ввечері мрієш тільки про теплу постіль. Але треба ще почистити топку від шлаку, закрутити всі необхідні вентилі, далі йти на медкомісію. І тільки після цього всього локомотивна бригада може прямувати до будинку відпочинку.

    Від редакції. Паровози, як і у старі часи слугують людям. Без них не обходиться під час святкових заходів, і .... екскурсійних та туристичних перевезень. До речі, без них важко і сучасним кінематографістам, які спеціалізуються на ретроспективних кіносценаріях. І врешті-решт, чи варто казати про те, наскільки важливі ці красені-ветерани для підйому престижу локомотивного фаху?!

    Віталій НОСАЧ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05