РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 7 (15 лютого 2013) 

  • БУДНІ БЕЗ ЧЕРНЕТОК

    ...Є в перестуку коліс поїзда під назвою «Життя» щось незвичне для пересічної людини, щось є світле, ностальгійно-романтичне. А вже надто для того, хто з малих літ присвятив себе магістралі. Як ось і Сергій ТКАЧЕНКО - начальник станції Бердичів, вихованець Харківського інституту інженерів залізничного транспорту. Вже з першого знайомства він залишає враження людини толерантної, зібраної, організованої. А тому-то й користується серед колективу повагою і шанобливістю. І ввірене йому чимале господарство в належному стані, як для ока стороннього.

    УСІ І КОЖЕН

    Передовсім це свідчення згуртованості трудового колективу, де звикли працювати без послуговування спершу чернетками. Кожен відповідає за свою дільницю роботи, як от, скажімо, перший заступник очільника станції, ще, зовсім молода людина, Павло ФАРОВИЧ (до речі, газета залізничників вже писала про нього), а в його щоденній послужній компетенції - вантажно-розвантажувальні операції цього магістрального вузла Південно-Західної залізниці. Юрій РАДЧЕНКО - дбайливий господар безпосередньо вокзального терміналу та його прилеглої території... До того ж і який господар! Усе в його віданні завше до ладу: чистота бездоганна, привітність персоналу і ошатність у приміщенні вокзалу, а з весни до перших снігів усе довкілля вокзальне розкошує в стобарвному килимі квітів, ретельно доглянутий живопліт із декоративних кущів, інші зелені насадження... Злагоджено працюють вокзальні служби - довідкове бюро, добові каси... Висновок напрошується єдиний - де всі обопільно за одну справу - там і лад.

    РОМАНТИК ОБРАНОЇ СПРАВИ

    - Мені навіть важко визначитися, хто сьогодні є кращим, а кому бракує настирності в роботі, - розмірковує перший заступник начальника станції Павло Фарович, коли ми з ним спілкуємося в його робочому кабінеті. - Так, у нас скерований колектив і кожен дорожить своєю роботою, прагнучи бездоганності в кінцевому результаті... Спілкуючись із таким цікавим співбесідником, яким мені запам’ятався Павло Юрійович, неодмінно ловиш себе на тій думці, що на таких ентузіастах, романтиках обраної справи тримається галузь. Бо він, опріч означеної ділянки, що вимагає повсякденних трудових клопотів, добряче знається загалом на житті всього коллективу ст. Бердичів. І не дивно, бо, за його сповіддю душі, він з малих літ облюбував свою теперішню дорогу в житті. Вихованець Гришковецької середньої школи, що в передмісті Бердичева, він, ще будучи школярем, серцем услухався в отой гомін поїздів, що денно і нічно пролітають повз вікна станційних будівель. А кликав його до залізниці з юних літ дідусь Михайло Павлович - це був рідний брат його бабуні Марії. Свого часу цей мудрий залізничник був начальником ст. Бровари, згодом готував гідну зміну для магістралі, викладаючи у Київському технікумі залізничного транспорту. Він і дав перші й настійні уроки онукові для подальшого вибору трудового неспокою. Згодом вони приведуть Павла здобувати вищу фахову освіту до Київського державного економіко-технологічного університету транспорту. З дипломом сформованого спеціаліста прийде з роками Павло Фарович до колективу залізничної станції рідного Бердичева. Тут знайде своє подружнє щастя з милою подругою життя Світланою, котра теж із гурту залізничників - оператор при черговому по станції. Ось і крихітна донечка Єлизавета скрасила їхню подружню радість.

    БЕРЕГИНЯ ДОБРА І ЧУЙНОСТІ

    Життя іде так невпинно, мов пробігають повз вікна поїзди, відносячи разом за собою прожиті роки. І тим вони щасливіше прожиті, коли позначені відданістю обраній справі, якій ти присвятив усього себе. Як ось і старша колега ще молодих очільників колективу Сергія Ткаченка і Павла Фаровича - ветеран праці Олександра Онуфріївна ТИХОНЧУК (на фото). Кілька десятків літ ця невтомна жінка віддала залізниці, всі роки пропрацювавши в гурті бердичівських магістральників. Аж до виходу на пенсію була заступником начальника станції. Сьогодні Олександра Тихончук знову заполонена виром станційного життя. Як образно характеризує її Павло Юрійович, ця жінка - живе поєднання творчої енергії, пошуку, невтримного ентузіазму, а ще - цунамі в роботі. Вона - голова ради ветеранів станції Бердичів. Під її увагою сьогодні сотні людських доль тих, хто свого часу служив інтересам магістралі, хто достойно пройшов свій трудовий шлях, означений служінням людям. У цьому осерді є люди, варті ще й за життя величатися легендами залізниці, як он, скажімо, сторічний велет Південно-Західної магістралі Микола Данилович СТАРУХІН! Важко навіть уявою осягнути, скільки ж то набачився цей чолов’яга за роки трудової невтомності, здолавши дорогу крізь бурі випробувань долі та суспільні стихії - революцію, голодомори, розрухи, війни... Вистояв, не зламався під шаленіючим штормом житейського океану.

    Це таким як старійшина магістралі Микола Старухін, а також десяткам інших сподвижників галузі нещодавно презентована перша черга експозиції музейної кімнати (на фото), що знайшла своє місце в просторій залі другого поверху адміністрації станції. Все це з мудрої ініціативи ентузіастки-невтомниці Олександри Тихончук. Саме вона по крихті чимало років усе збирала, побувавши в численних родинах своїх колег, накопичувала фотодокументи, фронтові листи, нагороди за бойові та трудові звитяги залізничників. Вже знайшли місце в експозиції документи та особисті речі тих, хто стояв біля витоків зародження вузла на магістралі, хто пройшов фронтовими дорогами, чиї паровози-трудяги пробивалися крізь вогонь бойовищ у грозоліття війни... Окрема сторінка розповідає про тих, хто навічно залишився у нашій пам’яті нескореним ворогу, поліг смертю героя на полі битви, під перестук коліс одійшов у безсмертя. Свідченням продовження їхньої справи є оті поїзди, котрі невтримно проносяться повз будівлю станційного комплексу, мов живі, невмирущі артерії сталевих магістралей. І продовження громадського подвигу ось в таких ентузіастах, які сьогодні біля стерна станційного господарства: Сергій Ткаченко, Павло Фарович, Юрій Радченко, Олександра Тихончук...

    ПОВЗ ВІКНА ЇДУТЬ ПОЇЗДИ...

    Завдячуючи таким витязям, повнокровним життям тече ріка пошуку і добрих знахідок. Нікого тут не залишають поза увагою, а вже надто убілених сивинами пережитого ветеранів. Про них особливі завше клопоти. Згадують їх і належно віншують не тільки в дні якихось торжеств, як от 8 Березня свято Перемоги, день професійного свята чи, скажімо, чествують чийсь життєвий ювілей ...Левова дещиця клопотів про кожного ветерана війни чи праці на світлому сумлінні передовсім Берегині добра і чуйності до людей - Олександри Онуфріївни Тихончук. Скільки ж то поїздів пролетіло і повз її роки напруженої праці, а вона сповнена по-молодечому душевної весни, запалюючи тим квітуванням навіть ще молодих у колективі, править багатьом з них за приклад...

    …Живе ст. Бердичів буднями без чернеток, бо тут чисті чесноти характеру правлять людьми. І так бажалося бодай про декого з них укласти щире слово в цей сюжет. І вже на пероні, прощаючись, почув од Павла Фаровича: «Тільки робота, що підносить душу, може залишатися в радість людині...»

    Едуард ПОДІЛЬСЬКИЙ, спеціально для «Рабочего слова», Фото Віталія НОСАЧА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05