РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 7 (15 лютого 2013) 

  • ЧИ БУДУТЬ У НАС МАШИНІСТИ-ІНСПЕКТОРИ?

    Реалізація Державної цільової програми реформування залізничного транспорту, безумовно, привнесе чималі зміни у роботу залізничників. Вже сьогодні вітчизняні фахівці та експерти визначаються із тим, досвід яких країн нам слід узяти на озброєння. Це щоб якомога ефективніше провести ці реформи і вийти на очікувані їх організаторами результати. При цьому вивчається як позитивний досвід, так і причини та наслідки невдалих експериментів колег-залізничників з інших країн. Зокрема наших сусідів з країн колишнього СРСР.

    Так, наприклад, залізничники з Росії, де реформування транспортного комплексу розпочалося значно раніше, в рамках експерименту вирішили відійти від колонної системи у своїх локомотивних депо (мова про виробничі осередки машиністів - ред.) і впровадили замість посади машиніста-інструктора (ТЧМІ) нову посаду - машиніст-інспектор.


    Віктор КАРПЕНКО - «Проводити реформування слід обдумано!»

    Що це дало? Передусім кількість нових посад по відношенню до попередніх було скорочено вдвічі. Однак, разом із тим, вдвічі збільшилася й кількість локомотивних бригад, якими довелося опікуватися тепер вже машиністам-інспекторам. При цьому посадові обов’язки машиніста-інструктора і машиніста-інспектора якщо й різняться, то не набагато. А от обсяги роботи для останніх значно збільшилися. Є й інші особливості у роботі локомотивників після такого нововведення. Тож чи підходить такий досвід для наших локомотивних депо? Про це я поцікавився у машиніста-інструктора з навчання локомотивних бригад моторвагонного депо Фастів Віктора КАРПЕНКА.

    - Відверто кажучи, з досвідом роботи російських колег саме після цих нововведень на їхніх залізницях знайомий ще замало, - говорить Віктор Олександрович. - Так, у них є чимало позитивного, такого, що заслуговує на увагу. Однак, якби це залежало від мене, не поспішав би запроваджувати таке у нашому депо.

    - А чому?

    - Передусім посадові обов’язки та й специфіка роботи машиніста-інструктора і машиніста-інспектора, на мою думку, дещо різняться. Якщо перший спочатку навчає локомотивну бригаду, а потім вже контролює її роботу, то за другим - лише прискіпливий контроль та виявлення недоліків. Машиніст-інструктор завжди був для своїх колег, як батько у великій родині. Він не лише є досвідченим фахівцем своєї справи. ТЧМІ - ще і вихователь, наставник. Добре знає, чим живе кожен його підлеглий, які проблеми турбують його та його родину. У тямущого машиніста-інструктора і клімат у колективі завжди здоровий. І я не впевнений, що так буде і у машиніста-інспектора. Адже його ж завдання - інспектувати, - ділиться думкою Віктор Олександрович.

    - А може це і правильно, якщо інспектор принциповий, не допускає панібратства з підлеглими? Така позиція лише на користь справі. А у підлеглих навіть думок не буде, що у певних ситуаціях його можуть «прикрити»?

    - Безумовно. Тут є позитив. Машиніст-інспектор не буде сумніватися, чи писати йому зауваження у своєму звіті про роботу локомотивної бригади, якщо в ході перевірки будуть виявлені деякі недоліки. Адже не він навчав цих людей, тому претензії «з гори» будуть не до нього. І для безпеки руху, це, звісно, на користь.

    - Вікторе Олександровичу, оптимізація штату на сучасному етапі реформування річ, звичайно, актуальна. Однак скорочення посад машиністів-інструкторів (а точніше, машиністів-інспекторів, як це зробило керівництво російських залізниць) себе могло б виправдати?

    - Саме у цьому питанні я не підтримую такого підходу російських колег до реформування. І відверто скажу чому. Приміром, сьогодні кожен машиніст-інструктор нашого депо працює в середньому з 25-ма локомотивними бригадами. Думаю, що і в інших депо залізниці подібні цифри не дуже різняться. Роботи вистачає. Уявімо, якщо кількість локомотивних бригад збільшити вдвічі, як це зробили росіяни? Я лише можу собі уявити як доводиться сьогодні «крутитися» їхнім машиністам-інспекторам, щоб хоча б вчасно оформити всі необхідні документи. А про роботу з людьми годі й говорити. Їм хоча б раз на місяць варто зустрітися та поспілкуватися з кожним зі ста підлеглих при насиченому графіку виїздів локомотивних бригад у рейси. І то це вже майже не реально. Якщо хтось і стверджує, що за такий проміжок часу зустрічається з усіма своїми підлеглими, то я вважаю, що це звичайний формалізм.

    Розумію, що реформування залізничної галузі нашої країни процес незворотній. Це вимога часу і сумнівів тут бути не може. Однак проводити реформи ми повинні обдумано, зважаючи на всі варіанти, і вибрати той, що найкраще підходить для наших реалій.

    Анатолій САДОВЕНКО, Фото Віталія НОСАЧА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05