РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 6 (8 лютого 2013) 

  • Як народжуються ДИНАСТІЇ

    Центральний залізничний вокзал ст. Київ-Пасажирський - найбільш відвідуване місце Києва. Що, власне, цілком природно для будь-якого терміналу. Незважаючи на свій поважний вік, він готовий, як і колись, зустрічати і проводжати киян та гостей міста. Для столиці України вокзал є не лише пам'ятником історії і архітектури, але й став справжньою візитною карткою міста. Саме з нього починається для багатьох знайомство зі столицею. Щодоби сюди прибуває майже 50-55 тисяч пасажирів.


    Кудіна Федора Луківна.



    Про головні залізничні ворота України можна висловитися так: крім архітектурної досконалості, будівля Київського вокзалу має ще одну цінність - соціальну. Цей вокзал без бар’єрів, тобто усім, у тому числі й інвалідам, у ньому зручно і комфортно. З кожним новим роком вокзал перетворюється, набуваючи нового вигляду, впроваджуються нові форми і види послуг. Найголовніший результат, якого вдалося досягти - це згуртований колектив працівників вокзалу, який об’єднує справжніх професіоналів своєї справи, здатних у будь-якій нестандартній ситуації виконувати покладені на нього обов’язки та забезпечувати культурне й якісне обслуговування пасажирів.

    На вокзалі подорожуючі перш за все зустрічаються з квитковими касирами. Саме вони є першою ниточкою, яка пов’язує пасажира із залізницею. Про три покоління квиткових касирів, які працювали і працюють на вокзалі Київ-Пасажирський, розповідаємо читачам «Рабочего слова». Завдяки ним можна певною мірою прослідкувати історію вокзалу.

    ТЯЖІННЯ ДО ПРОФЕСІЇ

    ЗАСНОВНИК ДИНАСТІЇ - ФЕДОРА ЛУКІВНА КУДІНА. У січні 2013 р. їй виповнилося 91 рік. Відразу по закінченні школи вона пішла працювати квитковим касиром на станцію Бобрик. Потім колишня завідувачка квитковими касами центрального вокзалу Галина Горбатюк помітила старанну працівницю і запросила її до колективу вокзалу. Так сталося, що 46 років Федора Луківна віддала роботі на вокзалі і мала постійне місце роботи в касі №29. Навіть сьогодні є залізничники, які добре пам’ятають свого наставника. Федора Кудіна - чесна, принципова людина, яка намагалась всі свої знання передати молодим колегам. «Умови праці тоді були досить складними. Ми працювали у післявоєнному зруйнованому вокзалі. Було нелегко. Квитки виписували від руки. Та й пасажири були різні. Але, в основному, люди були добрі і чесні», - згадує Федора Луківна.

    ПІЗНІШЕ ПРИЙШЛА НА РОБОТУ ЇЇ ДОНЬКА ВІРА МІШКОРІЗ. Починала Віра Петрівна у технічній конторі на ст. Дарниця. Федора Луківна її умовила перевестись на роботу в касу вокзалу. Це вже були інші часи - більш комфортні для пасажирів та залізничників. Мама дуже хвилювалась за доньку і навіть на перших порах приїздила допомагати їй робити звіти. Кудіна настільки була професійна, досвідчена і це всі знали, що в будь-який відповідальний момент можна до неї звертатися за допомогою, бо допомагала вона загалом усім. «Зараз я працюю на Південному вокзалі, а до цього - на Центральному. Адже раніше каси були поділені за напрямками маршрутів. Варто зазначити, що тоді була зовсім інша робота. Люди були не такі вимогливі і знервовані, як сьогодні. Я ще пам’ятаю з дитинства, коли потрібно було під’їхати до мами в каси, то навіть не було можливості до неї підійти до службового вікна. Стояла велика черга. Нині не має таких черг, стало більше поїздів, але люди не є надто терплячими. Вони хочуть комфорту і думають, що пропозиція у вільному продажу квитка на нижню полицю повністю залежить від касира, а не від наявності місць в поїзді, - ділиться своїми думками Віра Петрівна.

    ТРЕТЯ ПРЕДСТАВНИЦЯ ДИНАСТІЇ - Оксана Сорока. Вона - донька Віри Мішкоріз та онука Федори Кудіної. В Оксани зовсім інша історія. Вона після закінчення Переяславсько-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди пропрацювала за фахом - учителькою молодших класів у сільській школі. Після десяти років вчителювання круто поміняла своє життя. Прийшла квитковим касиром на Південний вокзал. Тоді приймали на роботу квиткових касирів. І ось Оксана уже дванадцять років - залізничниця.

    - Я ще після школи хотіла працювати касиром, - розповідає Оксана Олександрівна. - Однак батьки дуже хотіли, щоб я отримала вищу освіту. Щоправда, я дуже любила працювати з дітьми. Але згодом, коли у мене народились власні, мені потрібно було більше часу й для їхнього виховання. А тут робота по змінах. Більше часу можна бути дома. Та й зручно їздити, адже ми живемо у Бобрику. Відстань долаємо за якихось годину-півтори. Сьогодні я не жалкую, що прийшла на залізницю. Напевно, передалось все генетично від бабусі та мами.

    Після спілкування із цими жінками залишилось враження, що всі вони є прикладом того, як можна знаходити у нашому буденному житті, у щоденній роботі позитивні моменти. Бо, попри труднощі, які бувають у кожної людини, вони залишаються людьми. Привітними, доброзичливими, готовими прийти на допомогу тим, хто цього потребує.

    СИМВОЛ РОЗВИТКУ

    КИЇВСЬКУ ЗАЛІЗНИЧНУ СТАНЦІЮ ПОБУДУВАЛИ В 1868-1870 РР. Вона призначалася для перевезення пасажирів та вантажів з Києва до Балти та Курська. Її будівництво завершили в 1870 р. Розташовувалась вона в долині річки Либідь, на місці солдатського поселення. Спорудили двоповерхову будівлю станції з цегли, в давньоанглійському готичному стилі за проектом архітектора М. Вишневcького. У 1894 р. до вокзалу проклали трамвайну лінію, а у 1936 р. - тролейбусну.

    На початку ХХ ст. було розроблено проект будівництва нового вокзалу, оскільки первісна будівля вже не відповідала пасажиропотоку, що зріс. Стару будівлю 1913 р. розібрали, натомість неподалік, в районі нинішньої кінцевої зупинки швидкісного трамвая «Вулиця Старовокзальна», звели тимчасовий, як тоді вважалося, дерев’яний барак. Напередодні Першої світової війни було проведено конкурс на найкращий проект вокзалу, внаслідок чого переміг проект архітектора В. Щуко. Однак встигли лише закласти фундамент, оскільки вже йшла Перша світова війна. Врешті-решт до ідеї спорудження капітальної будівлі вокзалу повернулися в середині 1920-х рр.

    Головна станційна споруда (Центральний вокзал) проектувалася О. Вербицьким і архітектором П. Альошиним. Вона будувалася у 1927-1932 рр. у стилі українського бароко з деякими рисами конструктивізму.

    ПІД ЧАС ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ будівлю київського вокзалу було частково зруйновано. У 1945-1949 рр. за проектом, розробленим під керівництвом архітектора Г. Домашенка, вокзал відновили. У 1954-1955 рр. було побудовано споруду Приміського вокзалу, прокладені підземні тунелі, які зв’язували Вокзальну площу з вокзалом і пасажирськими платформами. У 1967-1969 рр. споруджено навіс над першою платформою, а також пішохідну галерею до 10-ї платформи шириною 24 м (замість двох галерей, які перед тим сягали лише до 4-ї платформи). У 1978-1980 рр. напередодні Олімпійських ігор було реконструйовано головний вестибюль Центрального вокзалу.

    У 2001 Р. ВІДБУЛАСЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО ВОКЗАЛУ, в рекордні строки (6 місяців) було збудовано Південний вокзал, який з’єднано з Центральним пішохідним переходом (конкорсом), що проходить над коліями. Особлива роль у цьому будівництві належала тодішньому генеральному директору Укрзалізниці Георгію Кірпі. Тоді ж на площі напроти Південного вокзалу за проектом Романа Сивенького спорудили церкву в трансформованих по-сучасному давньоруських формах. Храм освячено на честь Святого Георгія. Додамо, що перший проект будівництва Південного вокзалу відноситься ще до 1903 р., але за радянських часів це будівництво так і не було здійснене, хоча неодноразово планувалося.

    Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Віталія НОСАЧА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05