РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 4 (25 січня 2013) 

  • Радіостанція – не безлімітна «мобілка»

    Від самого народження залізниця потребувала передачі інформації від тих, хто керує рухом поїздів, до тих, хто їх веде й у зворотному напрямку. Для цього використовувались різні засоби - від простих, на сьогодні примітивних, до сучасних. У наш час це - радіостанції. Вони знаходяться практично на усіх локомотивах, включаючи й мотодрезини, та й на кожній залізничній станції.

    Чи є від них користь? Чи не заважають у роботі? Чи уміло використовуються? Відповіді на ці запитання спробував почути від тих, хто користується ними у повсякденній роботі.


    Машиніст-інструктор Олександр ТАРАСЮК перевіряє вміння користуватись радіостанцією у машиніста Володимира САМОЙЛОВСЬКОГО.

    МІЙ ПЕРШИЙ СПІВРОЗМОВНИК - МАШИНІСТ ЛОКОМОТИВНОГО ДЕПО ГРЕЧАНИ СЕРГІЙ КУШНІР. (На залізниці - з 1981-го р. Навчався у залізничному училищі м. Красний Лиман та у Київському технікумі залізничного транспорту. З 1984-го р. - помічник машиніста. З 1987-го - машиніст. Водив тепловози, дизель-поїзди. Сьогодні - машиніст рейкового автобуса).

    - Без радіостанції я не можу уявити свою роботу, - зізнається Сергій Леонідович. - Це майже те, що вести поїзд всліпу. Є звичайно знаки, світлофори, без яких не обійтись. Але важливою є й та інформація, яку отримуєш від чергових по станціях. Особливість маршруту, на якому нині працюю, між Хмельницьким та Вінницею, в тому, що він пролягає не лише магістральними двоколійними напрямками, а й одноколійкою - від Варшиці, через Хмільник, Старокостянтинів, до Гречан. Рухаючись між станціями цією лінією, постійно чекаєш повідомлень від чергових по станціях, інформації - чи вільний перегон, на яку колію будуть приймати, чи є зустрічний поїзд і де він знаходиться тощо.

    А щодо регламенту переговорів, - продовжує мій співрозмовник, - то я до нього давно звик і ніколи не порушую. Адже це - святе. Радіоперемовини необхідні лише для передачі й отримання необхідної інформації. Вона має бути викладена чітко, лаконічно, зрозумілими словами чи термінами. Я, за звичкою, уже й мобільним телефоном деколи так розмовляю. І мені не подобається, коли хтось по десять - двадцять хвилин, а то й годину балабонить про всяку всячину, приклавши «мобілку» до вуха. А у радіопереговорах мені не подобається, коли черговий по станції, парку тараторить, ніби стріляє із кулемета, або «шипить», не вимовляючи чітко слова. За регламентом - усе вірно, а от зрозуміти його важко, доводиться перепитувати Звичайно, не у всіх чітко поставлена дикція, як у телекоментаторів чи артистів, але варто старатись при радіообміні розбірливо вимовляти слова. Тут, напевне, має бути повага до співрозмовника. І це стосується не лише чергових, а й машиністів.

    Дійсно, має бути повага до тих, хто тебе слухає. Важливо не лише сказати, а й бути почутим. Та, на жаль, не усі цього дотримуються. Доволі часто в електропоїздах, та й на окремих вокзалах доводиться чути оголошення, із яких можна зрозуміти лише окремі слова, все ж інше - суцільний шум чи потік звуків. Деколи це можна списати на недосконалу техніку - мікрофони, динаміки… Але, здебільшого, тут провина «людського фактору». Ніби сказане вище відхиляється від теми публікації. Але впевнено можу сказати, якщо чергові (а саме вони роблять оголошення для пасажирів на більшості станційних вокзалів) чи машиністи електричок, так говорять у гучномовець, то таким же чином вони ведуть переговори за допомогою радіостанції. Багато із тих, хто проводить розмову через технічні засоби, помилково вважає, що його голос тим краще лунатиме, чим ближче він піднесе мікрофон до губ, або кричатиме щосили. Тож варто нагадати, що чіткий звук формується за декілька сантиметрів від рота. А мікрофон реагує лише на звуки певної сили. Якщо ж вони занадто високі, то він перетворює їх у суцільну тріскотню. Щоб ваш голос чітко та красиво лунав, варто уміло користуватись засобами радіозв’язку. Напевно, не зайвим було б у навчальних закладах, де навчають на машиністів (помічників), чергових по станціях, до програми їх підготовки долучити й уроки з культури мовлення та вміння користуватись засобами радіозв’язку.

    ВТІМ ПОВЕРНІМОСЬ ДО НАШИХ СПІВРОЗМОВНИКІВ. ЙОСИП ШПАК - МАШИНІСТ ЛОКОМОТИВНОГО ДЕПО ЖМЕРИНКА. (По завершенні навчання у 1986 р. у Козятинському ПТУ працював помічником машиніста і вже понад десять років працює машиністом маневрового тепловоза).

    - Вже тривалий час я працюю на маневровій роботі без помічника, - розповідає Йосип Феліксович. - Тому його значною мірою замінює радіостанція. За її допомогою я спілкуюсь і отримую необхідну інформацію від чергового по станції, маневрового диспетчера та складача поїздів. З останнім - найбільше. Адже він виконує причіпку та відчіплення вагонів, інші дії і доповідає мені про це. А я йому даю певні вказівки. При цьому, за умов дотримання службового регламенту, наші перемовини мають бути чіткими та короткими, щоб надовго не займати ефір. Адже поруч, на станції, працюють й інші маневрові локомотиви. Тож якщо затягувати розмови, то в ефірі буде «нерозбериха», ніхто нікого не зрозуміє, і це може призвести до небажаних наслідків. Тож головним під час радіообміну на маневровій роботі має бути чіткість та лаконічність.

    До висловленого вище лише додам, що на ст. Вінниця, та й деяких інших, вузлових, використовується два діапазони радіочастот. Один - для розмов між черговим та машиністами, що ведуть поїзди чи рухаються головними коліями. А другий використовують ті, хто виконує маневрову роботу. Це дозволяє уникнути перевантаження радіоефіру і чітко, відповідно до регламенту, проводити радіообмін.

    ДО НАШОЇ РОЗМОВИ ДОЛУЧАЄТЬСЯ Й МАШИНІСТ-ІНСТРУКТОР ЛОКОМОТИВНОГО ДЕПО ЖМЕРИНКА ОЛЕКСАНДР ТАРАСЮК (На залізниці працює з 1981 р., після навчання у Жмеринському ПТУ-1. Обіймав посади помічника машиніста, машиніста тепловоза, електровоза і вже шість років - машиніст-інструктор).

    - Радіостанція не лише не зайва в нашій роботі, а й вкрай необхідна, - впевнено стверджує Олександр Павлович. - Вона не раз виручала в скрутних ситуаціях. Були випадки, коли помічав порушення габаритів поїзда чи задимлення букс у зустрічних составах і одразу ж сповіщав про це безпосередньо тих своїх колег, кого це стосувалось. Та й мені надходили тривожні повідомлення про «сюрпризи» під час руху. Тож радіостанції вкрай необхідні. Інша справа - потрібно ними уміло користуватись, чітко дотримуватись регламенту радіообміну. Працюючи машиністом, я недопускав порушень під час радіозв’язку, а на нинішній посаді постійно вимагаю цього і від своїх підлеглих. У мене постійно включена радіостанція (показує на портативну радіостанцію у зарядному пристрої). І це не для забави. Я прослуховую переговори машиністів із маневровим диспетчером та черговим по станції. Навіщо?! Перш за все, коли виникне якась позаштатна ситуація, про яку повідомлятиме машиніст, зможу вчасно втрутитись і надати допомогу. Крім того, контролюю дотримання регламенту переговорів під час радіообміну. І коли помічаю відхилення від норм, одразу ж реагую на нього. А на станціях Жмеринка, Гнівань, Вінниця, Калинівка та й деяких інших встановлено архіватори радіопереговорів, які фіксують усі розмови, що велись за допомогою радіостанцій. Їх періодично перевіряють і, якщо виявляють порушення, винний отримує стягнення.

    А порушення можуть бути незначними на перший погляд, - продовжує мій співрозмовник, - але, як правило, призвести до небажаних наслідків також можуть. Скажімо, під час маневрової роботи, яка триває значний час, машиніст, звертаючись до чергового по станції, не назвавши себе, сподіваючись на те, що той пам’ятає його голос, просить дозволу вийти на якусь із колій. А черговий, не розібравшись, хто саме звертається, адже на станції працює декілька маневрових локомотивів, крім того ще й проходять транзитні поїзди, переводить стрілки для іншого поїзда або локомотива і дає дозвіл на рух саме тому, хто звернувся. Що із цього вийде? Тому машиніст, хоч і вдесяте чи й в сотий раз, звертаючись до чергового або диспетчера, зобов’язаний назвати своє прізвище, серію і номер локомотива. Це не чиясь забаганка, а вимога, що закарбована у документі, який написаний кров’ю через багато нещасних випадків. Регламент також вимагає від машиніста будь-яке розпорядження чергового по станції, депо, парку тощо повторити, щоб той переконався: його вірно зрозуміли. І це теж не зайва вимога. Її не дотримались під час нещодавнього проходу експреса Хюндай (Українська залізнична швидкісна компанія) станцією Київ-Пасажирський. Це ледь не призвело до аварії.

    Щоб у нас такого не трапилось, я провів позачерговий інструктаж і до кожного довів повідомлення про цей випадок, - наголосив Олександр Тарасюк. Сподіваюсь, у нас подібного та й інших порушень не буде.

    Важливо, щоб не виникало небажаних ситуацій на усій столичній магістралі. А для цього необхідно чітко дотримуватись регламенту ведення переговорів за допомогою радіостанції та й інших документів суворої звітності, які містять вимоги щодо безпеки руху поїздів.

    Никифор ЛИСИЦЯ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05