РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 3 (18 січня 2013) 

  • Коли видання стає справжньою нагородою

    Редагувати книгу «Спекотне літо 1941-го», автором якої є підполковник МВС у відставці, краєзнавець із Козятина Леонід КРИВОВ для мене було непростою справою за деяких причин. По-перше, тиснули строки: до друкарні рукопис мав надійти вчасно. Автор запланував випустити цей історично-літературний нарис напередодні 69-ї річниці від дня визволення Козятина. По-друге, тема Великої Вітчизняної для мене є надто близькою. Річ у тім, що Задворнов Віктор Петрович - мій батько, який з 1943-го р. брав участь як артилерист у визволенні Корсуня-Шевченківського, Вінниці, Умані, отримав на фронті тяжке поранення і контузію, але все ж дійшов до Кенігсберга. Саме він, розповідаючи про ті далекі баталії, залишив у моїй душі незгладимий слід. Людина мудра і лагідна вселила у мою свідомість неприйняття війни як антигуманного явища. Тож на сторінках книги Л. Кривова наче ожили події майже 70-річної давнини, про які розповідав за мого дитинства батько. Цим вона і є цікавою особисто для мене. Певен, знайде прихильників і більш молодшого віку.


    Обкладинка книги.


    «Книга цікава», - такої думки голова Козятинського територіального комітету галузевої профспілки
    залізничників і транспортних будівельників Анатолій ВІЛЬЧИНСЬКИЙ,
    начальник відділу кадрів Козятинської дирекції залізничних перевезень Євген ЛИСЮК,
    голова Ради ветеранів ВОВ Георгій АКОПОВ.
    Автор Леонід КРИВОВ (другий ліворуч) подякував за оцінку його багатолітньої праці.

    - Леонід Павлович готовий бити у набат, доносячи до всіх думку про неприпустимість повторення війни, - такими словами розпочав своє звернення до учасників презентації книжки голова Ради ветеранів ВОВ м. Козятин, почесний залізничник Георгій АКОПОВ. - Чудово, що цей рукопис, над яким він працював майже 10 років, побачив світ. Знаю, що матеріали автор збирав по крупинках, щоб показати важкі і буремні дні окупації України, розповісти про справжній жах, що принесла коричнева зграя на Козятинщину влітку 1941-го.

    НЕ КНИГОЮ ЄДИНОЮ

    «Видання, яке ви тримаєте у руках, завдячує чуйній увазі й поважному сприянню з боку начальника Південно-Західної залізниці Олексія Мефодійовича КРИВОПІШИНА», звернув увагу присутніх Георгій Акопов на цей рядок, що міститься у вступній частині книги Л. Кривова. У зв’язку із цим він пригадав цікавий факт: на відміну від багатьох можновладців, до яких зверталися активісти рад ветеранів ВОВ Козятина та району за допомогою у справі друкування історико-літературного нарису, лише керівник столичної магістралі відгукнувся на пропозицію щодо сприяння появі на світ видання «Спекотне літо 1941-го». А ще, як стало відомо, за рахунок коштів із фонду народного депутата Вінницької обласної ради О.М. Кривопішина видано книги дитячої письменниці Людмили МАХИБРОДЗЬ та місцевого журналіста Віктора КУЧЕРА.


    Біля обеліску у Талимонівському яру.
    Леонід КРИВОВ, шведський науковець Андрій КОТЛЯРЧУК,
    голова ветеранів Козятинського району Володимир БОНДАРЕНКО (літо 2012 р).

    Як зазначив у своєму зверненні до представників засобів інформації, що зібрались того дня на прес-конференцію, проведену у приймальні депутата Вінницької облради О.М. Кривопішина, голова Козятинського теркому профспілки залізничників і транспортних будівельників України Анатолій ВІЛЬЧИНСЬКИЙ, не лише на видання книг було повністю використано кошти із депутатського фонду. Надано посильну допомогу громадській організації «Поклик серця» для лікування наркозалежних. «Повір у себе» - таку назву має громадська організація зі сприяння розвитку інвалідного спорта, що також отримала матеріальну допомогу із фонду означеного депутата Вінницької облради. А ще понад 150 людей працевлаштовано на роботу до підрозділів столичної залізниці. Окремим громадянам надано матеріальну допомогу на загальну суму у 10 тисяч гривень. Школи, дитячі садочки, церкви Козятинщини - то також адреси благодійницької діяльності О.М. Кривопішина як народного депутата.

    У ЧОМУ ЦІННІСТЬ ВИДАННЯ?

    З приймальні народного депутата ваш кореспондент направився до актової зали Козятинської райдержадміністрації. Сюди також квапився місцевий люд, самодіяльні актори. Привід зрозумілий, адже не щодня відбувається подібна непересічна подія у райцентрі.

    Документальна фото- та кінохроніка, спогади ветеранів - то лише передтеча розмови автора «Спекотного літа 1941-го» із читачами. Літературно-історичний нарис про важкі і буремні дні окупації України, які пережили червоноармійці радянських військових формувань, зокрема 99-ої стрілкової дивізії, а також мешканці Козятинської землі влітку 1941-го р., вмістив у себе багато цікавих фактів із літопису військових підрозділів, що захищали західні регіони України, північні райони Вінниччини тощо. Знайомлячись із низкою документів, які свідчать про те, як розгорталися військові дії, проникаючи у зміст світлин, зроблених саме тієї важкої для України пори, можемо уявити масштаби людського горя, що спіткало Козятинщину влітку 1941-го. Окрема глава, що має назву «Трагедія Талимонівського яру» - документальна данина Леоніда Кривова всім мешканцям Козятинщини, які полягли від рук фашистських найманців на околиці міста. Від сторінок, де йдеться про офіційні документи, що підписані у 1941 - 42-му рр. багатьма фашистськими генералами і маршалами, віє смертю тисяч і тисяч українців, росіян, євреїв, величезної когорти полонених колишнього СРСР. Поневіряння мирних мешканців єврейського гетто, трагедії величезної кількості родин, які на власні очі бачили смерть рідних - то лише частка пережитого автором книги, який знайомий із «сюрпризами» від окупантів зі слів очевидців та текстів відповідних документів. Леонід Кривов докладно переніс на сторінки книги відомості про людські втрати Козятинського краю у тяжкі роки фашистської навали. Сторінки скорботи складаються із поіменних списків жертв війни і мирних мешканців, які загинули від рук карателів через підозру за зв’язок із партизанами та військовополоненими червоноармійцями, через надання прихистку оточенцям, а також за відмову співпрацювати із окупантами. У цьому переліку також не забуто тих, хто загинув під час бомбардувань на величезних просторах України. У Талимонівському яру під Козятином у 1942 р. німецько-фашистські окупанти розстріляли майже дев’ять тисяч людей. Серед них були полонені бійці Червоної армії та Військово-морського флоту, партизани, євреї, роми.

    Життю і творчості багатьох учасників Великої Вітчизняної війни, які захищали Вінниччину, всю Україну, міста Західної Європи аж до Берліна, присвячено сторінки розділу «Ветерани Великої Вітчизняної».

    На переконання першого заступника голови Козятинської райдержадміністрації Миколи КУПЧИКА, ця книга достойна того, щоб бути представленою не лише на полицях місцевих бібліотек. Вона може стати справжнім посібником для вчителів середніх навчальних закладів під час викладання краєзнавчих навчальних дисциплін.

    Вперше, як засвідчували учасники презентації книжки - представники місцевої інтелігенції, книга стане в нагоді не лише жителям цього населеного пункту, але й усім тим, хто цікавиться минулим та прагне пізнати нові грані життя мешканців Козятина, околиць та інших українських сіл і міст, які захищали рідну землю від фашистської чуми. Автор продовжує працювати, відшукуючи нові факти з історії визволення Козятинщини.

    «Бей же, звонарь, разбуди полусонных!

    Предупреди беззаботных влюбленных,

    Что хорошо будет в мире сожженном

    Лишь мертвецам и еще не рожденным», - закликав у далеких 1970-х рр. бард Володимир Висоцький. Леонід Кривов, який народився у 1942-му, саме так і зробив.

    - Книга потрібна сучасному поколінню козятинчан, учнів шкіл, училища, - вважає голова Ради ветеранів Козятинського району Володимир БОНДАРЕНКО.

    КОЗЯТИН - СТОКГОЛЬМ. ДО ЗАПИТАННЯ

    Тепер ще про один факт, що стосується автора книги. За словами Л. Кривова, у Стокгольмі (Швеція) має побачити світ монографія про геноцид циган, куди потрапить історія і про їх винищення фашистами у Талимонівському яру. Відповідну інформацію збирав у Козятині історик зі Швеції Андрій КОТЛЯРЧУК.

    Дізнавшись із книги (розміщеної в інтернеті) Леоніда Кривова про факти розстрілу фашистами циган, до Козятина влітку 2012 р. приїхав доктор історичних наук з Національного університету Стокгольма Sodertorn, швед білоруського походження А. Котлярчук. Що цікавило? Річ у тім, що геноцид ромів - малодосліджена тема в історії Другої світової війни, тому вчений вивчає це явище саме в Україні.

    - Андрій зателефонував мені зі Стокгольма та попросив про зустріч в Україні, - розповідає Леонід Кривов. - Його зацікавила інформація про захоронення 16 ромів (циган) у Талимонівському яру, про що він вичитав з інтернету, де викладено мою книгу «Спекотне літо 1941-го». - В університеті Sodertorn, де А. Котлярчук викладає всесвітню історію, створено проект «Геноцид ромів в Україні, 1941 - 1945 рр.», під орудою доктора історичних наук, шведа українського походження Петра Лавринюка. Такий інтерес не випадковий. На Заході нікому нічого не відомо про геноцид ромів.

    А. Котлярчук займається питанням збереження у суспільстві пам’яті. Вченого цікавить, чи визнані в Україні розстріляні жертвами геноциду, чи було встановлено в нашій державі пам’ятники на місцях масового знищення людей та захоронень? Це пов’язано із тим, що після війни, при СРСР, замовчували істинну кількість знищених євреїв та ромів.

    Дослідження розраховане на три роки, а видання книги заплановане у Стокгольмі шведською та англійською мовами у найближчі один-два роки.

    ЗАКОРДОННИЙ ГІСТЬ ДІЗНАВСЯ ПРО ОБЕЛІСК

    Історик зі Швеції дізнався, що на території Талимонівського яру розташовано п’ять могил масового захоронення. До 2011 р. вважалося, що тут у місцях поховань знаходилось лише чотири таких могили, та після дослідження території яру, яке проводило Товариство ветеранів розвідки Військово-Морського флоту з Києва, було знайдено п’яте масове поховання. Достеменно відомо, що у першій могилі - майже 300 євреїв, у другій - понад 200 мирних жителів, у третій - 48 матросів, у четвертій - 62 партизани і 16 циган. Завдяки зусиллям Леоніда Кривова ми знаємо, що всіх разом розстріляних у п’яти могилах - майже дев’ять тисяч. Серед них понад 7200 військовополонених, знищених на території сучасних БМЕУ-2 та Козятинського загону воєнізованої охорони Південно-Західної залізниці. Усіх цих людей розстріляли в липні 1942 р. Сум проймає душу, коли пишу ці слова.

    У травні 2012 р. у Талимонівському яру за сприяння місцевої влади та керівництва Південно-Західної магістралі на чолі із О.М. Кривопішиним встановлено обеліск. Як стало відомо під час презентації книги Л. Кривова, це ще не закінчений проект. У планах місцевих активістів - побудова поминального комплексу, де буде пам’ятник-меморіал, меморіальна плита для покладання квітів, майданчик для мітингів, поклонний хрест, алея пам’яті.

    ВІДНОВЛЕННЯ ПАМ’ЯТІ - ПРОЦЕС БОЛЮЧИЙ І ВАЖКИЙ

    Під час окупації у Козятині було і єврейське гетто, і табір для військовополонених.

    Вже на п’яту добу окупації міста залізничників у районі сучасних вулиць Пушкіна, Клари Цеткін, Шевченка, Шолом Алейхема (Вокзальна) було створено єврейське гетто. Очевидці розповідали, що єврейське населення фашисти змушували каторжно працювати по 12 годин на добу - носити щебінь, волочити шпали, розвантажувати вагони з вугіллям, камінням. Всі мешканці гетто носили жовті нашивки - шестикутні зірки Давида. Це тривало до 3 червня 1942 р.

    Як згадував козятинчанин Йосип Браверман, котрому вдалося втекти із гетто, мешканців табору смерті в той день на роботи не повели, а змусили взяти із собою цінні речі і силоміць погрузили на криті брезентом машини. І - вивезли до Талимонівського яру, де всіх розстріляли.

    Про що думалось особисто мені під час презентації?

    Під час поїздки зі столиці до Козятина на очі попалися такі газетні рядки. «Відновлення Пам’яті - процес болючий і важкий. Ми хочемо, щоб наші нащадки жили щасливі у своїй справді незалежній державі. То чи варто, запитає хтось, травмувати їхню свідомість тяжкими спогадами про трагічне минуле? Але ж притлумлення народної Пам’яті призводить до нового спотворення Історії, до замовчування й заперечення страшних подій минувшини, і, як наслідок, робить можливим їх повторення». Повністю погоджуюсь із цією думкою Сергія Скоробагатька, яку він виклав у «Сільських вістях».

    ЗВІДКИ СЛЬОЗИ НА ОЧАХ?

    Як розповіла під час презентації книги Леоніда Кривова директор музею історії міста Лілія МАКАРЕВИЧ, на сучасній вулиці Мікояна виник украй жахливий об’єкт - табір для військовополонених, котрий швидко наповнювався все новими скривавленими, зголоднілими, скаліченими у боях прибульцями - солдатами та офіцерами, які потрапили під час оборони рідної місцевості в оточення і були захоплені у полон. У цьому таборі за два з половиною роки гітлерівської окупації від знущань, непосильної праці, голоду, холоду, хвороб загинула сила-силенна військовополонених Червоної армії.

    У місцевих ЗМІ періоду окупації - газетах «Нове життя» та «Козятинська газета» майже у кожному номері з’являлися погрозливі та попереджувальні оголошення, котрі стали ознакою буднів нацистського режиму, такого змісту: «…Від сьогодні з 21 год. до 5 год. заборонено ходити по вулицях, шляхах, площах, полях і лісах, у разі непокори порушник може бути розстріляний, протидії або поруги цього розпорядження караються грошовими штрафами або в’язницею, а у окремих випадках навіть смертю. Гебітскомісар Штойдель». Цей нацист видав свого часу наказ про розміщення арештованих із Вчорайшинського, Самгородоцького, Ружинського, Погребищенського районів у Козятинському таборі смерті. Таким чином і «прославився». Про це свідчать історичні документи.

    Музей історії Козятина у день презентації книги Л. Кривова поповнився військовими раритетами. Голова Спілки ветеранів розвідки Військово-морського флоту м. Вінниця Ігор ПРОЦЕНКО привіз у подарунок два штики, каску радянського зразка, які було знайдено сучасними слідопитами у місцях оборони на околиці Козятина.

    Завершилась презентація книги Л. Кривова піснею. «День Победы» у виконанні соліста вокального квінтету «Струни серця» (Козятинський будинок науки і техніки залізничників) Володимира ІЖИЦЬКОГО. Гімн переможців був сприйнятий зі сльозами на очах небагатьох ветеранів Великої Вітчизняної, які опинилися у цей день у Козятинській райдержадміністрації. Вони залишали урочисту залу, тримаючи подаровані примірники «Спекотного літа 1941-го», як одну із власних бойових нагород. Книга Леоніда Кривова побачила світ. Її автор продовжує працювати над історичними фактами 70-річної давнини.

    P.S. Коли цей номер готувався до друку, редакція отримала листа від голови Ради ветеранів Міжрегіонального вищого профтехучилища залізничного транспорту (м. Козятин) Олени ПАЦАНОВСЬКОЇ. У власному новорічному привітанні на адресу всіх залізничників Південно-Західної магістралі на чолі із О.М. Кривопішиним О.Ф. Пацановська подякувала начальнику столичної магістралі «за добре серце, за турботу і увагу до старшого покоління». Як повідомив у телефонній розмові з автором цього матеріалу Леонід Кривов під час зустрічі із членами Ради ветеранів педагогів залізничного училища, саме О. Пацановській було вручено книгу «Спекотне літо 1941-го». Значить, зв’язок із редакцією, читачами та автором історично-літературного нарису не втрачено.

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото з інтернет сайту www.kazatin.com.ua
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05