РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 3 (18 січня 2013) 

  • Лідера обрав колектив

    В одному із червневих номерів «Рабочего слова» писав про збори в Конотопській колійній машинній станції, на яких трудовий колектив мав вирішити, хто буде начальником. Але в результаті обговорення конотопчани запропонували дві кандидатури - головного інженера Олега СЕМЕРЕНКА і головного механіка Руслана ЧЕРЕВИЧНОГО. Київ із відповіддю не забарився - вже 2 липня 2012 р. Руслана Черевичного було призначено начальником КМС-119.

    Він народився на Вінничині. Там же, в обласному центрі, закінчив транспортний коледж, далі продовжив навчання в академії залізничного транспорту, до речі, на стаціонарі. У 2006 р. Руслан Черевичний влаштувався помічником машиніста у ЦМКР залізниці. Та вже скоро став виконробом. Із цієї посади він і перевівся головним механіком у КМС.

    Погодьтеся, коротка трудова біографія. Й усе ще попереду. Та через шість років після закінчення академії очолити підрозділ служби колії - факт вельми красномовний.

    Робота КМС вимірюється приведеними кілометрами. На початку листопада станція при плані 94 мала 98,4, тобто із завданням справлялася. «Так, - говорить Руслан Черевичний, - все пішло нормально». І перелічує об’єкти, де нинішнього літа й осені трудилися конотопчани - на терені Щорської дистанції колії, у Києві і Дарниці, на дільниці Конотоп - Ворожба, на будівництві мосту через річку Шостка…

    - У КМС немає жодної одиниці несправної техніки, - продовжує Руслан Петрович. - Свою основну роботу виконуємо і допомагаємо іншим: наш навантажувач працює на масштабному будівництві на Видубичах (Київ), бульдозер - на 552 кілометрі (це там, де зводиться міст через Шостку - авт.) Розумієте, КМС - це та організація, де техніка відіграє важливу роль. Її не буде - ми безпорадні, ми просто зупиняємося… У нинішньому році ми завершили модернізацію шести козлових кранів, власноруч модернізували укладальні крани…

    Дійсно, комплекс організаційних заходів не впливає на виробничі показники. Тільки без людей техніка й механізми залишатимуться просто залізом. Професійні навички, досвід, здоров’я монтерів, які укладають на перегонах реальні кілометри, є не менш цінним капіталом, ніж крани та бульдозери. Але запитання про створені умови праці теж не застає Р. Черевичного зненацька. Тут, як і скрізь на колійних машинних станціях залізниці, працівники робочим одягом й інструментами забезпечені, на лінію виїжджають у спеціальних вагонах, налагоджено харчування. Тобто весь необхідний стандарт є.

    - Виїжджають у плацкартних вагонах? - запитую, бо колись довелося бачити, що то за умови відпочинку після важкої роботи.

    - Ні, ми вже повністю перейшли на купейні. Вони не нові, звичайно, але відремонтовані й переобладнані для проживання на перегоні. Там є і телевізори, і мікрохвильові печі, і холодильники. Також розв’язали проблему з водою. Раніше возили цистерну, яку просили у пожежних. Тепер маємо свою ємність на двадцять тонн. Цих обсягів вистачає для монтерів, щоб змити бруд після робочого дня. А плануємо обладнати спеціальний вагон з душовими кабінами. Та щоб і парилочка була.

    «А ще про плани?» - хапаюся в розмові за слово «плануємо». Бо не гоже упускати момент. У нинішніх складних фінансово-економічних умовах, як не раз переконувався, керівники ухиляються говорити щось конкретне про день прийдешній. Скажеш, наобіцяєш - а потім, як в історичному романі, «в батька «золотий запас» вичерпався». Руслан Петрович також мовить дипломатично виважено: «Будемо виконувати завдання, які доводить до нас галузева служба».

    Ще б пак, це поза всяким сумнівом. Але потім він розповість, що треба ремонтувати адміністративно-побутовий корпус, модернізувати тут систему опалення і виконати ряд інших невідкладних справ.

    З якими проблемами зіткнувся новопризначений керівник колійної машинної станції? За словами Руслана Черевичного, на початку червня основною проблемою була нестача кадрів, точніше, для такого обсягу виконуваної роботи треба було більше людей, спеціалістів, починаючи із наймасовішої ланки - з монтерів. Але згодом все нормалізувалося.

    А я пригадую, як на літніх зборах про-звучала фраза, що в КМС-119 собівартість відремонтованого кілометра є найнижчою серед колійних машинних станцій залізниці. Факт, по суті, позитивний. Але чи не дорогою ціною він досягався? «Давай! Давай!» - і сьогодні, й завтра, працювати за двох, за трьох без перепочинку. Мабуть, у КМС не тільки техніка залізна, а й люди. Тільки ось про що думається: метал теж стомлюється. Звичайно, можна коригувати завдання, як було зроблено в КМС. І можна переглянути режим праці, щоб на лінії люди мали більше часу для відновлення сил. Наприклад, запровадити вахтовий метод роботи. Як доводилося чути, так уже працюють на колійних машинних станціях. Але це вже інша тема.

    Літня публікація в нашій газеті називалася «Вакансія лідера поки що вільна». Що там говорити, гучна назва. Але це дійсно було так - колектив висловлювався за керівника далекоглядного, вдумливого, принципового… Помилився чи ні? Схоже, що не помилився. Вакансії лідера у КМС-119 вже немає.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05