РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 48 (14 грудня 2012) 

  • ІЗ ЖУРБОЮ РАДІСТЬ ОБНЯЛАСЬ

    Маршрутне таксі квапилося на перехрестя доріг між містечком Ржищів та селом Пії, що у Миронівському районі Київської області. Тут на мене чекав колишній електромеханік Фастівської дистанції сигналізації та зв’язку, а нині - протоієрей Храму с. Тулинці Володимир РОМАЩЕНКО. Далі - шлях до знаменитого ще за часів Великої Вітчизняної війни Букринського плацдарму. У той морозний листопадовий день священик запросив автора цих рядків у село Малий Букрин, оскільки тут було заплановано освячення каплиці на честь 40 мучеників Севастійських. Подія не з пересічних. І тому на освячення зібралась майже вся громада села. Об одинадцятій годині архієпископ Білоцерківський та Богуславський Августин освятив каплицю (фото №1). Архієрею співслужили: секретар єпархії, благочинний та духовенство Миронівського благочиння.

    На честь 40 мучеників Севастійських. Чому таку назву матиме каплиця, побудована на кошти родин Лідії, Ніни, Клавдії, Валентини, Галини СТЕЦЕНКО (дівоче прізвище сестер)? Так було вирішено на сімейній раді. А щодо історії мучеників, про це розповів архієпископ Августин. Воїни були родом із Каппадокії (нині на території Туреччини) служили у складі римського війська, яке стояло в місті Севастії. Воєначальник Агрикола зажадав від них жертвоприношення язичеським богам. Після їхньої відмови римські воїни ввечері роздягнули відчайдухів й поставили на поверхню покритого льодом озера. Поруч влаштували теплу лазню, щоб бажаючі відректися від Христа могли в ній зігрітися. До ранку один із воїнів побіг до лазні, однак, забігши туди, відразу вмер. Один з римлян, Аглай, переконуючись у силі духу християн, сам роздягнувся й долучився до тих, хто стояв на льодовій поверхні озера. За переказом, римські воїни, дивлячись, що мученики не замерзають, перебили їм гомілки й згодом спалили. Так свідчить історія Християнства.

    Місце для богослужіння є. Історичну правду відновлено тепер і на межі Миронівського та Кагарлицького районів Київщини, а саме в с. Малий Букрин. Сільська церква, яку за часів Радянської влади, а саме у 1938 р., було переобладнано у зернове сховище, а у 1944-му повністю знищено, - то вже історія. І все-таки, чому сестри Стеценко разом із власними родинами вирішили вкласти кошти у будівництво нової Господньої обителі? Річ у тім, що їхній батько брав участь у Великій Вітчизняній війні. А місцина, де народилися сестри, відома на весь світ через те, що саме тут відбулася одна з найкривавіших битв за Україну. У вересні 1943 р. почалася битва за Дніпро і Київ. Восени німці відступали за Славутич. Відступ їхній супроводжувався жахливими акціями. Місцеве населення фашисти примусово евакуювали на Захід. Як розповіла вашому кореспондентові мешканка Малого Букрина 84-річна Христина ЛАЗАР, яка пережила в селі фашистську навалу, у 1941 р. окупанти зробили із місцевої церкви, на якій ще за радянської доби було скинуто хрести, в’язницю. Тут фашистські зайди тримали військовополонених, багатьох з яких розстрілювали в ярах, що поруч із Малим Букрином.

    Не менш трагічним виявився наступ радянських військ та форсування Дніпра на Букринському плацдармі. Битва за Київ, як стверджують сучасні історики, відбувалась у надзвичайно складних умовах, із провалом кількох операцій. Страшних втрат зазнали радянські війська на правому березі Дніпра біля сіл Григорівка і Малий Букрин. У районі Лютежа при форсуванні Славутича трупи червоноармійців, немов гребля, загатили річку. Навесні, як стверджує у газеті «Сільські вісті» від 26 жовтня 2012 р. Сергій СКОРОБАГАТЬКО, сапери підривали ці «дамби» з людських тіл, щоб відновити течію. У битві за Київ загинуло від півмільйона до двох мільйонів радянських військовослужбовців. Ось що споріднює мучеників Севастійських та захисників Києва у часи Великої Вітчизняної.

    - Що спонукало нашу рідню вкласти спільні кошти у будівництво каплиці? - перепитав в короткому інтерв’ю вашому кореспонденту Валерій ПАРИШКУРА, чоловік однієї із сестер Стеценко - Валентини. - Хочемо схилити голови перед пам’яттю мільйонів синів і дочок нашої України, котрі стали жертвами величезної трагедії. Маємо передати нащадкам пам’ять про них. Служби, які правитиме протоієрей Володимир Ромащенко у каплиці на честь 40 мучеників Севастійських, не дадуть забути минуле. Ми раді через те, що майже восьмимісячна побудова обителі Божої закінчилася успішно. Так із журбою радість обнялась.

    Звернувшись із пастирським словом до мирян, правлячий архієрей архієпископ Августин вручив благодійникам та будівничим каплиці церковні нагороди, якими їх удостоїв Блаженніший Митрополит Володимир.

    У розмові із кореспондентом «Рабочего слова» архієпископ Августин наголосив на тому, що освячення каплиці - то данина пам’яті не лише про воїнів та мирне населення, які загинули у межах Букринського плацдарму. Архієрей завжди переживає душею і молиться за убієнних через те, що ця тема йому близька особисто. По батьківській лінії його дід загинув на фронті, захищаючи рідну землю. А за материнськими коріннями - на діда також прийшов похоронний лист. Дядько, який був прикордонником, загинув у перші дні під білоруським містом Гродно. Батько архієпископа та інший його дядько підлітками допомагали партизанам. Село Глушковичі Гомельської області, де народився майбутній архієрей, визначено на карті у музеї Хатині, як таке, що було спаленим фашистами до тла. Мати і тітка архієпископа Августина дивом врятувалися.

    Урочистий молебень, хресний хід навколо каплиці, звернення-проповідь архієпископа Августина до пастви і гостей свята Церкви у Малому Букрині. Все проходило завдяки дарованому Господом архієреєві дарові слова.

    - Ми намагаємося залучити багато спраглих до істини душ до Христа, - сказав у довірливій бесіді зі мною протоієрей Володимир.

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото із інтернет-сайту bc-eparchy.org.ua
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05