РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 47 (30 листопада 2012) 

  • Хрестоматійний Герман ЗАНАДВОРОВ

    (Продовження. Початок в «РС» №46)

    БАЧИТИ, ЧУТИ Й ЗНАТИ

    У 1928 р. Герман закінчив школу №1 у Нижньому Тагілі (Свердловська область) і поїхав у Ленінград для вступу на геологічний факультет університету. Склав іспити прекрасно, але його не прийняли: походження було не робітничо-селянське. Владиславові поталанило більше, він вчився на геолога у Свердловському університеті. Герман після невдачі приїхав додому.


    Герман ЗАНАДВОРОВ, 1934 р.

    Родина переїхала до Челябінська, де Герман влаштувався на роботу в хімічну лабораторію заводу ім. Д.В. Колющенка. Згодом його було мобілізовано до війська, але незабаром звільнено медкомісією через хворобу.


    Марія ЯРЕМЧУК.

    Повернувся на завод, потім перейшов на роботу в залізничну газету «На стальных путях» (згодом «Призыв»). Кілька місяців в 1933 р. працював у газеті «Челябинский рабочий» кореспондентом промислово-транспортного відділу. За свідченням тогочасних колег, він був талановитим журналістом, мріяв написати роман про винахідників паровоза Черепанових, багато часу віддавав самоосвіті, вивчав історію Уралу. Прекрасно знав творчість Д.Н. Мамина-Сибіряка. Він міг би відбутися і як прекрасний журналіст, і як прозаїк. Але хвороби сильно турбували його. Звідси і зміни в житті. Герман пропрацював у Челябінську впродовж п’яти років. Наприкінці 1934 р. лікарі порадили йому змінити клімат і виїхати в Україну. У Києві він став працювати в «Рабочей газете», і через рік після роботи у творчому відділі його було призначено відповідальним секретарем редакції. Він виховував робкорів та літераторів-початківців. Важка робота, скажу я вам, знаючи особисто про це, а не з чужих слів.

    Сталися зміни і на особистому «фронті». Він одружився на співробітниці редакції Марії Яремчук. Проте хвороби не залишали його, він часто перебував у лікарні. В 1937 р. Герман писав сестрі: «...Може бути найбільше я радий з того, що з роками не втратив бажання бачити, чути й знати. Я досить точно знаю: років мені відпущено не так вже багато... На мою думку, уже коли відпущений тобі малий строк, так проживи його як треба, зроби й довідайся максимум з того, про що можна дізнатися за цей час». Надалі він не змінив власному призначенню як людина із сильним творчим характером.

    САЛЮТ, МАРІЄ!

    У книзі «80 лет на главном ходу Юго-Западной магистрали» один з її авторів, довоєнний кореспондент «Рабочего слова» Микола ВАСЮК, який пропрацював плече в плече з Г. Занадворовим, згадував: «В Киев он приехал с далекого Урала в 1934 г. Опыт работы в челябинской дорожной газете «На стальных путях» учел главный редактор «Рабочей газеты» Ермилов, назначив его заведующим отделом культурно-массовой работы. Содержательными были статьи и очерки Занадворова, яркие, жизнеутверждающие, полные оптимизма и любви к человеку труда, вызывали интерес у широкого круга читателей. Кроме «Рабочей газеты», его материалы печатали и другие издания. Но международная обстановка обострялась. Наша ежедневная газета стала выходить два, а затем раз в неделю. Отпала необходимость в большом штате сотрудников. Германа и меня перевели на работу в Политотдел (ПОДОР)».

    Саме у 1940 р. Занадворов разом із дружиною перейшов на роботу в політвідділ Південно-Західної залізниці. Він почав писати книгу про Черепанових, працював над оповіданнями… Але все, що вийшло з-під його пера в Києві, пропало під час фашистської окупації.

    Війна. Незважаючи на інвалідність через ревмокардит, Герман із дружиною опинився в числі фронтових журналістів П’ятої армії. 6 липня 1941 р. Герман, який кочує прифронтовою смугою (до цього часу радянські війська зазнали величезних втрат у живій силі і військовій техніці, було окуповано Прибалтику, майже всю Білорусію й більшу частину України), пише рідним:

    «...Поки ж мені хочеться вас заспокоїти. Це не просто агітаційна фраза, дорогі мої батько й мамо. Але те, що бачив, переконує назавжди: ні тимчасові невдачі, ні жертви, ні страждання не зможуть позбавити нас перемоги. З такими людьми це просто неможливо. Боягузи відсіються. Сволота знайде своє місце. Німці зможуть просунутися ще: у них поки що низка переваг. А потім - їм кінець».

    У серпні 1941 р. у газеті «Гудок» з’явився нарис Германа Занадворова «Радянські люди». У нарисі розповідалося про одну героїчну ніч, яку коротали прифронтові залізничники.

    …Армію було оточено. Германа, в якого ще до війни було дуже погано з ногами, винесли з-під Оржиці (Полтавщина) Марія й сержант Борис Кузнєцов, хлопець із Алтаю. Із залишками військ, що вирвалися з оржицького котла, вони зробили спробу прокрастися через Сулу й південніше Хоролу, але зазнали невдачі. У результаті Герман виявився в фашистському оточенні, що розтяглося на кілометри. Радянські військовополонені - на них у ті часи чекала жорстока доля. А що ж Марія? Вона весь час поряд із чоловіком. Схиляюся перед пам’яттю про неї. Марія Лук’янівна йшла з колоною, на привалах розшукувала чоловіка і передавала йому їжу та воду. Врешті Герман потрапив у табір для військовополонених. Марія врятувала чоловіка, випросивши його, напівживого, у поліцаїв. Вона вирішила відвезти Германа на свою батьківщину в село Вільхове (тоді Глушківський район Одеської області, тепер - Ульяновський район, Кіровоградщина). Марія продала власне пальто, купила коня. Спочатку змогла його везти, але кінь сконав. Далі повезла чоловіка на візку. 300 кілометрів вони продиралися окупованою територією. За величезних зусиль добралися до Вільхового. Неодноразово дорогою Герман просив Марію: «Кинь мене, я все одно загину!», - стверджує біограф Г. Занадворова Н. Капітонова, яка надрукувала нарис про сьогоднішнього героя напередодні 100-річчя від дня його народження. Марія та її батьки виходили Германа.

    У наступних номерах ми поговоримо про відданість Марії власному чоловікові та про сучасне ставлення до таких, як вона, жінок-безсеребниць, справжніх патріоток, які жертвували власним життям заради коханого. Салют, Маріє!

    (Далі буде)

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото з інтернет-сайту millitera.lib.ru
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05