РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 44 (9 листопада 2012) 

  • Вадим СВІНЦІЦЬКИЙ: «СКРИПКА – ЗАЛІЗНИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ»

    Поспілкуватися на шпальтах нашого видання із Вадимом СВІНЦІЦЬКИМ - 35-річним директором Шепетівського будинку науки і техніки залізничників - є декілька причин. Скрипаль-віртуоз - так про нього говорять протягом чималого часу колеги-музиканти, такі відгуки неодноразово чув від багатьох учасників конкурсів-оглядів художньої самодіяльності, що відбуваються у Києві та Харкові. Такої думки притримуюсь і я. Адже неодноразово мав змогу послухати шепетівського маестро. Тож знайомтесь.

    Подія, що перевернула долю Вадима Володимировича, відбулась у 2002 р. Тоді випускник факультету музичної педагогіки столичної консерваторії завітав за запрошенням знайомого співака-аматора до концертної зали, щоб, як кажуть, підіграти останньому під час репетиції. Мистецтво акомпаніатора відразу сподобалось керівниці музичного гуртка залізничного закладу культури Марії ЖУРАВЛЬОВІЙ. Його запросили співпрацювати. Вадим Володимирович так і залишиться працювати тут. Бо має великий талант. Пишу ці рядки і пригадую 28 вересня 2002 р. Огляд-конкурс у залізничному палаці у Харкові. Зовсім юний Вадим Свінціцький отримує першу премію з рук видатного українського естрадного співака, народного артиста України, лауреата Шевченківської премії Василя ЗІНКЕВИЧА.

    - Пригадую ту мить, - говорить мій сьогоднішній співбесідник, - з душевною насолодою. Як інакше? Він потис руку, віддав приз, а потім додав: «Недаремно ти, земляче, вперто йдеш цим шляхом, тож не звертай з нього».

    Тому та моя перемога надихнула мене, допомогла ствердитися як музиканту. Я відчув небувалу хвилю натхнення, завзяття, а зараз почуваюся впевнено на своєму творчому п’єдесталі. Відчуваю цю незриму підтримку і з боку Південно-Західної магістралі, що у складі творчих делегацій вивела у музикальні світи. Повірте, це не пафосні слова. Стався і такий випадок. Свого часу через хворобу серця мені терміново були потрібні великі гроші на операцію. Я, тоді вже як керівник будинку науки і техніки, звернувся з листом до начальника Південно-Західної залізниці Олексія Мефодійовича КРИВОПІШИНА, в якому просив матеріальної допомоги. Я її отримав у найкоротший термін. Коштів на ліки вистачило.

    - Вадиме Володимировичу, під час цьогорічних пісенно-танцювально-музичних змагань залізничників у Києві помітив, що Ви намагалися брати участь у виступах багатьох колективів із залізничної Шепетівщини. Дует «Позитив», фольклорний ансамбль «Веселиха», гумористичний народний гурт «Шепетівські музики». Це таки чудово і незабутнє. Та і Ваш авторський виступ був неперевершеним. Із чим це пов’язано?

    - Серед моїх земляків-шепетівців, які працюють у галузевих підрозділах, багато талановитих людей. Скажіть, як не допомогти їм? Приємно, що чимало призів завоювали представники нашої Козятинської дирекції залізничних перевезень. До речі, хотів би наголосити, що з початком діяльності у межах дирекції нового керівника Василя Костянтиновича БУЦЕРОГИ та голови теркому галузевої профспілки Анатолія Андрійовича ВІЛЬЧИНСЬКОГО культурне життя у підрозділах почало відроджуватись. Потрібні докази? Придивіться зокрема до концертного одягу, в якому виступаємо. А він коштує чимало. За трудові, як кажуть, не напасешся. Отже, є підтримка з боку керівників та громадських активістів. А звідси і пам’ятні виступи на сценах багатьох підрозділів. Наші концерти - то данина народної любові.

    - Вадиме Володимировичу, з якого віку Ви взяли у руки скрипку?

    - Це сталося у шість років. Але, як не дивно, я спочатку розібрав інструмент по деталях. Потім за допомогою старших склав його знову. І вже згодом вирішив вчитися грі на залізничному інструменті.

    - Вперше чую таку метафору. У чому секрет її визначення?

    - Під час одного із конкурсів у Харкові дотепник із Львівської магістралі назвав саме скрипку залізничним інструментом. Як виявилося, це дуже просто. Є чотири струни. Умовно кажучи, парна та непарна колії.

    - Дійсно, за багатої уяви, щось нагадує сталеву магістраль у мініатюрі. І все ж, як проходило Ваше становлення як скрипаля?

    - Мої батьки - музиканти. Тож, перебуваючи у світі мистецтва, як кажуть, із люльки мимоволі потягнувся до інструмента. Далі - музична школа, музичне училище у Хмельницькому і Київська консерваторія. З музикою по життю.

    - Знаю, що Ви маєте свій творчий доробок як композитор. А яка власна мелодія Вам найбільше до душі?

    - Ноктюрн. Це, як на мене, сумна мініатюра, проте музика має безліч граней у залежності від стану душі того, хто її творить.

    - Якими є найбільш пам’ятні зустрічі із людьми, які визнали Вашу творчість?

    - По-перше, це мої батьки. Мій тато був популярною людиною у Полонному. Обіймаючи посаду музкерівника у будинку культури місцевого фарфорового заводу, долучив до світу мистецтва не один десяток аматорів. Він рано покинув білий світ. Проте поруч зі мною - мама, яка все життя працює у будинках культури Шепетівки та Полонного. По-друге, моя викладачка у музучилищі, заслужена артистка України Валентина ЩУР. Їй я вдячний за те, що вселила у душу віру в те, що в мене є талант.

    - Музика - еліксир молодості мозку. Ви погоджуєтесь із цієї думкою нейрофізіологів?

    - Так, я знайомий із цією думкою вчених із Сполучених Штатів Америки, про яку нещодавно розповіла республіканська преса. Регулярні вправи з музичними інструментами, виявляється, сповільнюють старіння мозку. До такого висновку нейрофізіологи з Університету Еморі (США) прийшли після того, як за допомогою різних тестів перевірили стан психіки й вивчили на томографі мозок декількох сотень людей похилого віку від 60 до 80 років. І з’ясували, що здоровим розумом і міцною пам’яттю відрізнялися ті, у кого було хобі - музичні вправи.
    Але щоб домогтися такого ефекту, потрібно почати грати на музичних інструментах у дитинстві, краще - у віці до дев’яти років, пояснює один з авторів відкриття. І грати не менш як 10 років. Тільки тоді ефект від занять виявиться в старості навіть у тому випадку, якщо вони були давно закинуті. Хоча, якщо є бажання й можливість, краще не припиняти грати. За словами фахівців, звуки тренують людську здатність швидко й чітко запам’ятовувати будь-які символи й робити з ними різні операції, уміння орієнтуватися в просторі, а головне - роблять мозок пластичним. У такому разі він є здатним змінюватися й адаптуватися до життєвих обставин згідно із набутим досвідом. Більше того, з’ясувалося: музика сприяє росту сірої речовини. Про це було заявлено на недавніх щорічних зборах Американської академії неврології у Філадельфії.

    - Який зиск, маю на увазі у даному випадку не матеріальні блага, на Ваш погляд, отримують ті, хто надовго поєднав себе із мистецтвом?

    - Я давно цікавлюсь думками науковців щодо впливу музики на людський мозок. Нещодавно на сторінках «Комсомольской правды» науковий співробітник Медичної академії післядипломної освіти Владислав Подольцев зауважив, що усі музичні вправи мають особливе значення з точки зору профілактики нейродегенеративних (мозкові проблеми) розладів, які часто приходять зі старістю. Давно встановлено, що тих людей, хто отримав гарне виховання й до старості працює, як мовиться, головою - вивчає іноземні мови, розв’язує кросворди, - хвороба Альцгеймера обходить стороною. Очевидно, того ж можна домогтися й музичними заняттями. При цьому зовсім необов’язково бути професіоналом, досить проводити раз на тиждень у години дозвілля за піаніно або навіть барабаном.

    - Пригадайте роки навчання. У консерваторії Ви вивчали предмет «музична терапія». Що запам’яталося?

    - Медики найбільшої в Європі клініки спортивної медицини в німецькому містечку Люденшайде впевнені: існує природний резонанс або нота, що підходить для всіх частин тіла й кожній людині. Направляючи певну звукову хвилю до якого-небудь органа, можна потрапити на ідентичну частоту й відновити нормальну вібрацію, привівши людину в збалансований стан. Так «музична медицина» прагне замінити собою медикаментозну терапію. Наприклад, фахівці запевняють, що від алкоголізму й паління допомагають «Аве Марія» Ф. Шуберта й «Заметіль» Г. Свиридова. Від неврозу - підбадьорлива музика П. Чайковського. А від безсоння - сюїта «Пер Гюнт» Е. Грига. Досить послухати півгодини на добу.

    - Дякую за цікаву бесіду і поради. Успіхів Вам!

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Сергія ГУКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05