РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 42-43 (2 листопада 2012) 

  • «Ми залізницю любимо через фотооб'єктив»

    Серед різноманітних хобі є частка захоплень, пов'язаних із залізницею. Це і комп'ютерні ігри, що створюють ілюзію керування поїздом, - симулятори, і колекціонування моделей рухомого складу, поштових марок на залізничну тематику. А ще - «збирання» залізничних ґудзиків, медалей, квитків та інших знаків оплати проїзду - перідромофілія. До речі, у США та Великобританії можна зустріти ентузіастів, які записують номери поїздів та локомотивів, що рухаються за чітким графіком. Сидять і пишуть.


    Інженер технічного відділу Конотопської дирекції
    залізничних перевезень Сергій ПЕТРУНЬКІН (фото автора).

    Та, зрозуміло, своєрідні колекціонери-фотографи. Зайдіть на сайт «Паровоз ИС», і ви побачите тисячі знімків. Тут, вважають знавці, викладено найбільшу в інтернеті колекцію залізничних фото із теренів колишнього Радянського Союзу. Серед авторів ви можете помітити і SERЖа, а придивившись уважніше до підписів, зрозумієте, що він - із нашої залізниці.

    Нік, як правило, в інернеті не розкривається. Про автора можна судити з його робіт. SERЖ, наприклад, віддає перевагу локомотивам - промовиста деталь. Або фото двох поїздів перед станцією Конотоп: один - ЧС-7 - рухається у напрямку Ворожби (веде українська локомотивна бригада - ред.), а в цей момент на мосту над ним з’являється поїзд із Хутора («власність» брянських машиністів (Російська Федерація). Щоб зробити цей знімок, треба було набратися терпіння і чекати, досить довго чекати.


    «На старой заброшенной станции найду я душевный покой. И только ночами туманными я буду встречаться с тобой…».


    Залізнична геометрія.


    Колійний «серпантин».

    Або поворотне коло локомотивного депо Конотоп із висоти. Для мене до сих пір є загадкою, де був фотограф. Високих будівель з того боку немає. На опорах освітлення чи контактної мережі? Тільки це вже чиста фантастика. З гелікоптера - і то реальніше.

    Але знімки чітко виводили на інженера техвідділу локомотивного депо Сергія ПЕТРУНЬКІНА. Пригадалося, як він фотографував, коли із Глухова відправлявся у перший рейс рейковий автобус - знімок рейкового автобуса є на сайті. Петрунькін був із фотоапаратом у Ворожбі під час урочистостей з нагоди електрифікації дільниці Конотоп - Ворожба. Тобто авторство випиналося, як один гострий предмет із мішка.

    Й не помилився. SERЖ - нік Сергія Петрунькіна. Сергія Станіславовича Петрунькіна - інженера техвідділу, але тепер уже він працює в Конотопській дирекції залізничних перевезень.

    …Тепла літня ніч. Невелика станція Московської залізниці. Пасажири дрімають, бо приміський поїзд буде аж уранці. Лише одному не сидиться - хлопчикові років дванадцяти. Усе рветься до тепловоза, що зупинився перед вокзалом. А що там усередині? А чому він рухається? І два машиністи в кабіні чому? Хлопчиком тим був Сергійко Петрунькін із Конотопа. Мине небагато часу - і він знатиме всі відповіді. Бо закінчить навчання у Харківському залізничному технікумі й академію залізничного транспорту, бо сам під час практики їздитиме помічником машиніста. Та братиме в дорогу фотоапарат. Скромний, простий, але це аж ніяк не впливало на бажання фіксувати залізничне життя. Нині в нього третій - сучасна камера і з великими можливостями. Та вона, як відомо, сама не знімає.

    - Скільки у вас є залізничних фото? - запитую.

    - Після ста тисяч перестав рахувати. Багато.

    І далі Сергій Станіславович розповідає, що в Україні був на всіх крупних станціях і з кожної поїздки привозить не менше 500 знімків. Останні - з Москви, точніше із динамічної експозиції на експериментальному кільці НДІ залізничного транспорту, яка присвячувалася 175-літтю російських залізниць.

    - Щось цікаве було?

    - Звичайно. Показали рухомий склад від перших паровозів до новітніх локомотивів.

    Й розкриває папку зі знімками. Один із них можна назвати унікальним: на коліях стоїть паровоз, як лялечка, паровоз, а за ним у вечірньому небі піднялася райдуга.

    - А ось на цей гляньте?

    На знімку теж паровоз, правда, вночі. Підсвічений з фронту. Ще одне джерело світла б’є в очі з-за локомотива, та це тільки додає експресії. Але - дим. Довгий хвіст диму спочатку піднімається вгору, а потім лягає на колії.

    - Фотошоп, - здогадуюся.

    - Та який «фотошоп»?! - злегка обурюється Сергій. - У мене й програма така не стоїть. Без правки, без жодної обробки. Як є.

    Але потім все ж таки видає секрет. Сфотографувати паровоз уночі - не проблема. Куди цікавіше вловити момент, коли із труби ефектно виривається дим. Димить на славу? Є один «секрет».

    - А стелеться чому?

    - Погода. Низький тиск, волого, тому дим відразу опускається на землю.

    Від знімків розмова перетікає в інше річище. Читачам «Рабочего слова», мабуть, відомо, що в Україні створена Асоціація збереження історії залізниць України. Про цю громадську організацію повідомляли ЗМІ. Та і сайт асоціації є в Інтернеті. Сергій Петрунькін - поки що єдиний представник Конотопського вузла у ній. Тимчасово єдиний, бо, віриться, серед молодих залізничників Конотопа знайдуться ентузіасти реставрації старої залізничної техніки. Це теж захоплення. І теж потребує знань. Вимагає умінь, бо члени асоціації завдання ставлять перед собою важке - доводити рухомий склад до робочого стану. Паровоз має їздити, а не завмирати на постаменті. Важка ціль, бо, наприклад, у локомотивному депо Щорс, де ремонтувався локомотив для Малої Південно-Західної залізниці, паровоз на 140-ліття столичної магістралі, спеціалістів паровозної справи залишилися одиниці. Тому молодь сідає за старі підручники. Саме тому Сергій Петрунькін відпустку свою фактично провів у науковій бібліотеці, де вишукував креслення, малюнки та описи старих вантажних вагонів. Тож погоджується розповідати про своє захоплення. І не тому що хоче виділитися. «Ви обов’язково згадайте про асоціацію, - попросив він. - І про те, що нас має бути більше».

    Асоціація діє. На станції Цвіткове її члени відремонтували паровоз та час від часу влаштовують «покатушки». Цей паровоз брав участь у виставці з нагоди 140-ліття залізничного руху в Україні…

    У Конотопі залізницю знімав штатний фотограф дирекції Олександр БИЧКОВ. Його справу продовжив Василь ЛУЦЕНКО. Але то все майже не виходило і не виходить за межі службових обов’язків. А ось для душі… Мені сподобалася фраза, мовлена SERЖом: «Ми залізницю любимо через фотооб’єктив».

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05