РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 42-43 (2 листопада 2012) 

  • КОЛІЯ Й ЛЮДИ, або Промовисті факти

    Бахмацька колійна машинна станція, як на людські мірки, ще зовсім молода. У грудні виповнюється 26 років від дати, що свідчить: у наказі начальника Південно-Західної магістралі йдеться про створення на околиці міста залізничного підрозділу. Швидко врізали стрілку на третьому кілометрі дільниці Бахмач - Щорс, поклали колію, одержали техніку, крани, матеріали, побутові вагончики, і через кілька місяців КМС запрацювала.


    Стропальники Дмитро ГЛОТОВ та Олександр СТРАШНИЙ.


    Сигналісти Тетяна ГОРБАЧ, Надія КУЧЕРЕНКО, Валентина НАЗАРЕНКО, Надія ЛЮБАРЕЦЬ,
    Валентина РАДЧЕНКО, Світлана ПУТРЯ, Тетяна ОМЕЛЬЧЕНКО.


    Монтер колії Євген ЯНЧЕНКО.


    Пам’ятник монтерові колії.


    Новий адмінкорпус.

    З ПОГЛЯДУ НИНІШНІХ ДНІВ МОЖЕ ВИДАТИСЯ, що все було просто й легко, наче за помахом чарівника. Але місце, виділене під станцію, було низинним і заболоченим. Шляховий майстер Анатолій САДОВСЬКИЙ, тоді ще монтер, пригадує, як клали колію і засипали її щебенем, потім знову піднімали «нитки» і ще раз - щебенем, бо просідала. І так кілька разів.

    - Краном піднімали? - запитую.

    - Де там, тільки ручними домкратами.

    Ще одна проблема новоствореної КМС - кадрова. Кістяк із колишніх працівників Бахмацької та Щорської дистанцій колії був, та обсяги роботи вимагали значно більшого числа людей. Сьогодні не віриться, але брали всіх: і «літунів», і звільнених із місць позбавлення волі, і хто зловживав оковитою. Олена ГОРБЕНКО, начальник відділу кадрів КМС, розповідає, що робочий день у неї розпочинався дзвінком із міліції: приїдьте та заберіть своїх працівників з медвитверезника. Щомісяця звільняли і приймали по п’ятдесят осіб. Викликали на засідання адміністративної комісії, де керівництву докоряли, що в КМС не ведеться виховна робота. Словом, був своєрідний «штрафбат» на колійному фронті.

    Та цю проблему було швидко вирішено. І тут уже треба говорити про Михайла Яковича Гросмана, бо КМС-285 і Гросман - нероздільні поняття. Не побоюся гучних слів, але він душу свою вклав у станцію. А тоді, на початку, запланували будувати житло. І начальник КМС доклав максимум зусиль, аби з’явилася нова бахмацька вулиця, як написав літописець залізничного регіону Аркадій БОБИЛЬОВ у книжці «Сквозь расстояния и годы», «c двумя десятками двухквартирных белокаменных домов», де поселилися працівники підприємства. Потім звели сорокап’ятиквартирний будинок. І ще один такий же. Але час був інший, здавався він вже повільніше. Та кадрове питання з порядку денного в КМС зняли остаточно.

    ОДНОЧАСНО РОЗБУДОВУВАЛАСЯ І БАЗА КМС: клалися колії і ставилися нові крани, поліпшувалися побутові умови роботи. Тут, наприклад, мали свій млин. Для чого? А знову ж таки надумав Гросман з його господарським талантом. У місцевих жителів з’явилася потреба молотити збіжжя на корм худобі. І поки підприємці роздумували, чи братися за цю справу, станція вже надавала таку послугу і мала борошно для своїх потреб. То був час активізації підсобно-допоміжної діяльності. Саме тут, до речі, планували тоді організувати і залізничну качино-гусячу ферму.

    А основна робота? Ще раз процитую Аркадія Бобильова: «Коллектив ПМС-285 неоднократно награждался отраслевым переходным знаменем и почетными дипломами, а Михаил Яковлевич лично отмечен знаками «Почетному железнодорожнику» и «Заслуженный работник транспорта Украины». Тобто працювали скрізь й успішно. Навіть за кордоном. У 2004 р. КМС виконала капітальний ремонт колії на дільниці Уразово - Валуйки Південно-Східної залізниці (Росія), продемонструвавши високий рівень продуктивності та відмінну якість роботи.

    Ще один промовистий факт. КМС-285 є єдиною колійною машинною станцію в Україні, де побував Президент. Відвідини, зрозуміло, не стали визначною подією в історії держави, та бахмацькі залізничники не без гордості згадують той приїзд Леоніда Кучми.

    І ПРО ПАМ’ЯТНИК, ЗВИЧАЙНО, ТРЕБА СКАЗАТИ. Він стоїть перед адміністративним корпусом, перший пам’ятник монтерові колії на нашій залізниці. Це ініціатива Михайла Гросмана - пошанувати таким чином нелегку працю рядових залізничників і самовідданість ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Автор пам’ятника - місцевий скульптор Микола Бурдина.

    Нині на станції теж не сидять без діла. У жовтні в КМС-285 була модернізація колії на дільниці Вишневе - Боярка, стрілочний комплекс на станції Мотовилівка, колії швидкісного трамвая у столиці.

    А база станції, як і завжди в цю пору, заставлена шпальною решіткою. «Як працюється?» - запитую одного з монтерів на розбірці. «Нормально», - лаконічно відповідає він. Познайомилися - Олексій Жуков, дванадцять років у КМС. У монтера Євгена Янченка стаж набагато скромніший. Школа та ліцей, де вчився на стропальника. Але наступного літа збирається подавати документи до Конотопського технікуму на факультет «Будівництво, ремонт й експлуатація залізничних колій».

    ПІДХОДЖУ ДО СИГНАЛІСТІВ. «Авжеж, «Рабочее слово» читаємо, - мовила одна із цих жінок. - Тільки чомусь ви мало пишете про нашу КМС. Не будете писати - не сподівайтеся на передплату». І посміхаються. Знають же, чим «дістати» газетярів. А якщо серйозно, то колектив КМС-285 давно дружить із дорожньою газетою. Від часу заснування станції. Михайло Якович Гросман недавно зізнався, що зберігає всі публікації «Рабочего слова» про них. А щодо «мало», то, чесно треба зізнатися, є гріх. Праця колійників заслуговує на більшу увагу.

    Сьогодні в КМС ще багато залізничників, які працюють із перших днів створення станції. Олена Горбенко називає прізвища: Борис Бориско, Ганна Шаклєєва, Валентина Семеренко, Григорій Винник, Ігор Мєх, Віталій Малета, Володимир Лук’яниця, Григорій Чигрин, Любов Бірюк, Віктор Кир’ян… Та вже відбувається зміна поколінь. Такий закон життя. Залишив посаду начальника Михайло Гросман, передавши керівництво Ярославу Сторубльову. В надійні руки, треба сказати, передав. У КМС-285 працював його батько - Микола Інокентійович. Сам він пройшов шлях тут від монтера колії до начальника. А ще, похвалилися в Бахмачі, Ярослав Миколайович досконало знає всі стрілки, укладені їх колійною машинною станцією.

    Із вокзалу Бахмач-Пасажирський до бази КМС йти пішки довго. Тож налаштовуюся на дорогу. Та зупиняється «Славута». «Ви у КМС? Сідайте, підвезу». Так само й назад. Тільки вийшов за ворота, як гальмує «ВАЗ-2106». «Можу підкинути до центру», - запропонував водій. Він, як виявилося, працює у КМС на крані. Дрібниця, скажете?! Не заперечуватиму, але факт знову ж таки промовистий.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05