РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 41 (26 жовтня 2012) 

  • Без підліску не виростиш лісу

    Кожен подорожуючий залізницею, напевне, милувався чудовими краєвидами, що розкриваються за вагонними вікнами, зеленим «щитом» обабіч сталевої магістралі. І мало хто задумувався над тим, що ці насадження, окрім естетичного, мають суто технічне призначення. Невипадково ж їх назвали захисні лісосмуги. Тож від чого вони захищають?

    ВІДПОВІСТИ НА ЦЕ ЗАПИТАННЯ прошу одного із найдосвідченіших фахівців у цій справі - голову об’єднаного профкому Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Володимира СВИСТУНА, який понад 30 років очолював цей структурний підрозділ, а працювати у ньому розпочав уже далекого 1970 р.

    - Трохи історії. Коли проклали перші залізничні колії у нашій місцевості, одразу зіткнулись із досить складною проблемою - сніговими заметами, які затрудняли, а то й унеможливлювали рух поїздів. Були випадки, коли состави зупинялись на перегонах через великі нашарування снігу. На їх визволення потребувалось багато зусиль та й часу. Щоб уникнути таких ситуацій почали використовувати захисні споруди. Це - збиті із дошок, або сплетені із лози щити, які виставляли обабіч колій на певній відстані. Вони затримували сніг, що нісся по землі, підхоплений вітром.

    - Такий метод давав бажаний результат, - продовжує свою розповідь Володимир Максимович, - однак він був доволі трудомістким і дорогим. Тому й вирішили висаджувати вздовж колій захисні лісосмуги. А для їх вирощування та утримання створили спеціальні підрозділи. На нашій залізниці ПЧЛи, а таких було п’ять, організували у перші повоєнні роки.

    ЩО ЗНАЧАТЬ ОСТАННІ СЛОВА МОГО СПІВРОЗМОВНИКА - варто дещо деталізувати. Захисна лісосмуга - не просто скупчення дерев. Вони тут різних порід і висаджені за певною схемою. Основу складають дуби, ясені. А поряд ростуть граби, липи, клени та інші. Завершують цю композицію кущі. Дерева у таких насадженнях різні за віком. Це придає їм більшої щільності, а головне - довговічності. Річ у тім, що у лісових масивах, які розбиті на окремі ділянки, прагнуть вирощувати дерева одного віку, щоб проводити суцільну вирубку, а потім засаджувати молодняком. У захисних лісосмугах так не вчиниш. При суцільній вирубці колія на десять, а то і більше років, залишиться незахищеною від завірюх. Тому фахівці із ПЧЛ постійно дбають про підлісок, без якого не виростиш лісу.

    - Навесні за планом лісовідновлювання наші працівники посадили понад тисячу саджанців дубу і стільки ж ясеню, - долучається до розмови начальник Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Володимир СВИСТУН (тут варто додати приставку - молодший). - Крім того на оновлених переїздах, біля станційних споруд, які зазнали ремонту, силами нашого підрозділу здійснено озеленення - висаджено декоративні дерева, кущі, квіти. Озеленення проведено й на території Медичного центру реабілітації залізничників Хмільник та Дитячого оздоровчого табору «Дубки». Для цього у наших теплицях вирощено 10 тисяч саджанців туї, 15 тисяч - буксусу, п’ять тисяч - ялівцю, дві тисячі - спіреї. А також різноманітні квіти. Ці рослини використовуються не лише в межах власної дистанції, яка охоплює на сьогодні території Жмеринської, Козятинської та Коростенської дирекцій, а й по всій столичній магістралі, зокрема й для озеленення Дитячої залізниці у Києві.

    ДО СКАЗАНОГО ВОЛОДИМИРОМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ варто додати, що очолюваний ним трудовий колектив, а це - понад 400 фахівців, успішно справляється із виробничими завданнями. За перше півріччя тут більше ніж на 15 відсотків виконано планове завдання і майже на 60 відсотків перевершено минулорічний показник з обсягів виконаних робіт. Значно зросла продуктивність праці та підвищилась заробітна плата.

    Досягнення в роботі можна перераховувати й далі. Але і від наведеного вище складається враження, що залізничним лісникам працюється легко та просто. Однак це зовсім не так. Їм вкрай не вистачає техніки, а та, що є - дуже застаріла. Найновіший трактор надійшов на «озброєння» у ПЧЛ ще 1989 р. А інші - набагато раніше, є й такі, яким виповнилось по півстоліття. Подібних уже давно не випускають, тому запасні частини доводиться розшукувати на… базах металобрухту. Не вистачає кущорізів та й інших агрегатів, інвентарю.

    БУЛА НАДІЯ, ЩО СИТУАЦІЯ ПОКРАЩИТЬСЯ після злиття трьох ПЧЛів у один. Та, поки що, прогресу не помітно. Навпаки, збільшений структурний підрозділ став менш керованим. Адже виробничі дільниці розташовано на значному віддаленні, до яких не те, що доїхати, додзвонитись важко. Виникли й інші труднощі, а от економії матеріалів та коштів не утворилось, навіть чисельність працівників суттєво не скоротилась.

    - Свої пропозиції відносно структурних змін ПЧЛів я висловив у листах до керівництва, - знову вступає в розмову Володимир Максимович. - На них отримав відповідь, що це питання буде вирішувати спеціальна комісія, яка займається реформуванням нашої галузі. Тож хочеться сподіватись, що до нашої думки прислухаються.

    МОГО СПІВРОЗМОВНИКА НЕ ВАЖКО ЗРОЗУМІТИ, адже він вболіває за справу, якій віддав усе своє трудове життя. Після навчання у Київській сільськогосподарській академії, де він досконало вивчив лісове господарство, молодий фахівець розпочав трудитись майстром на дільниці, згодом просувався службовими східцями. Тож лісову справу на залізниці знає, як кажуть, з азів. А ставши керівником, Володимир Свистун дбав не лише про лісонасадження, а й про людей.

    - Усіх молодих працівників, приходили в дистанцію, як кажуть, змушував учитись, - зізнається він.

    Тож «вирощував» ветеран-залізничник не лише надійні захисні лісонасадження, а й грамотних фахівців, які стали майстрами, начальниками дільниць… Це - як підлісок у лісі. До цієї когорти увійшов і його син, який також розпочинав майстром, згодом став начальником дільниці у Хмельницькому, яка вважалась найкращою в дистанції. Тому, коли Володимир Максимович звільнився з посади начальника ПЧЛ, за віком, сина призначили на цю посаду. Щоправда, коло обов’язків у нього значно зросло - відбулось об’єднання трьох дистанцій. Та й з ними Володимир Володимирович справляється. Він, як і батько, не відступає перед труднощами. А при потребі за порадою завжди звертається до свого наставника. Адже Володимира Свистуна (старшого) трудовий колектив дистанції обрав своїм профспілковим лідером. І на цій посаді він приносить чималу користь людям.

    Никифор ЛИСИЦЯ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05