РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 40 (19 жовтня 2012) 

  • «Сорочку мати вишила мені…»

    Вишиванка. Цей традиційний предмет національного одягу українців знаходить все більше застосування й у сучасному вбрані наших співвітчизників. І не лише серед депутатів, які хочуть підкреслити свою виняткову національну гордість. Вишиванки прийшлись до вподоби й зовсім юним вінничанам, зокрема учням Вінницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №11 (нинішнього року цей навчальний заклад відзначає свій столітній ювілей - авт.), які носять їх як елемент шкільної форми.

    «ЦЕ ЗРУЧНО, КРАСИВО. НАВІТЬ ДУЖЕ!»

    Таке явище дещо незвичне, тому вирішив поцікавитись - чим це викликано? Тож направляюсь до цієї школи. І перша розмова відносно вишиванок із її директором Володимиром СЕРЕДЮКОМ.

    - На сьогодні учні уже 14-ти із 33-х класів, які є у школі, ходять у вишиванках, - зазначив мій співрозмовник. - Причому як дівчатка, так і хлопчики. Із адміністрації школи ніхто їх до цього не примушує. Ініціатива пішла від батьків. Декілька років тому перед першим вересням група татусів і матусь звернулась до мене із запитанням - чи можна, щоб діти першого класу замість звичайних сорочок та блуз шкільної форми носили вишиванки. Я підтримав цю пропозицію. Якщо у них таке бажання, то чому тут перечити.


    Володимир Васильович Середюк, директор школи - менеджер освіти,
    вчитель історії, вчитель-методист, відмінник освіти України,
    нагороджений знаком ім. М. Сухомлинського.

    Спочатку дівчатка одягли вишиті блузи. Коли прийшли в клас, були приємно здивовані: ніби квіточки, яскраві, красиві, засяяла різними барвами малеча. Усім це сподобалось. Згодом і хлопці почали одягати вишиванки. Так усе це й почалось. Діти, які першими одягли в школу вишитий одяг, нині навчаються уже в шостому класі і багато із них дотримуються цієї традиції.

    Каріну МИХАЙЛОВУ я побачив у блузі, вишитій голубими нитками. Цікавлюсь у неї, чому саме такий виріб вона носить?

    - Кожен колір на вишиванці має своє символічне значення, - пояснює дівчина. - Блакитний - це здоров’я, червоний - любов, зелений - пробудження природи… Про це ми дізнались, коли почали носити український національний одяг. А тепер розповідаємо й першокласникам. Нашу естафету перейняли й учні інших класів. У подальшому всі першачки почали одягати у школу саме такий одяг.

    Що це саме так, переконався, коли зайшов у клас, де урок проводила Марія ІЛЬЧЕНКО. Перше враження було, ніби зайшов до оранжереї, де висаджені най-яскравіші квіти. Таким різнобарв’ям буяв цей звичайний шкільний клас.

    - Багатьом дітям із мого класу, - пояснює вчителька, - сорочки вишивали мами чи бабусі. Тому єдиного, стандартного візерунка немає. Усі вони різні. Але у цьому розмаїтті - своя краса.

    І дійсно красиво. А чи подобається таке вбрання дітям?

    - Мені припало до душі ходити у вишиванці, - заявила першокласниця Поліна ГРИГОРИШЕНА. - Це зручно, красиво. Навіть дуже красиво!

    - Мама мені вишила цю блузочку, - розповідає Тетяна ОЛЕКСІЄНКО. - На ній вишиті троянди. Мені вона дуже подобається, я із задоволенням її одягаю.

    - Мене звати Андрій, я - українець і я ношу вишиваночку. Це дуже гарно.

    ВИШИВАНКА З НІГЕРІЇ

    Серед першокласників я помітив і темношкірого хлопчика, який також був одягнутий у вишиту сорочку. Із подальшої розмови із Станіславом, а прізвище СТИНЛІ ІБЕ, дізнався, що він народився в Нігерії. Його батько звідти родом, а мати - українка. З батьками хлопчини мені не вдалось поспілкуватись. А от учителі розповіли, що у нігерійців до символіки національного одягу входять вишиті сорочки, щоправда, іншим способом. Тому батько, який на сьогодні з родиною проживає у Вінниці, не заперечував, щоб його син носив українську вишиванку. До того ж бабуся Станіслава, яка мешкає в Нігерії, пообіцяла подарувати онуку сорочку, вишиту національним орнаментом. Можливо, наступного року цей хлопчик носитиме сорочки, по черзі, вишиті за традиціями двох народів. Тож започаткована ініціатива набуває розвитку. І не лише за інтернаціональним напрямком. Батьки деяких учнів додають навіть аксесуари з українською символікою: жилетки оздоблюють смужками, вишитими українським орнаментом, що й на сорочці. Волосся дівчата прикрашають шпильками із ідентичними квітами, що вишиті на блузі. Однак варто наголосити, що таке нововведення у навчальному закладі не є обов’язковим. Проте у класах лише по кілька дітей не бажають ходити, або не мають змоги придбати вишиванки.

    ІНІЦІАТИВУ МАЄ БУТИ ПОШИРЕНО

    Ініціатива батьків підштовхнула й учителів до деякої зміни у методиці виховання їх підопічних. На окремих заняттях за методикою морально-етичного виховання дітей знайомлять і розповідають про український одяг, сімейні цінності, історію, дерево роду, традиції, символи нашого народу. Взагалі з таким чудовим одягом змінилась атмосфера у школі, а настрій - постійно святковий.

    Більше того, ця новація набуває розвитку. Уже й учителі одягають вишитий національний одяг.

    - Мою першу блузу вишила мама, коли мені виповнилось 10 років, - розповідає вчителька початкових класів Алла СИРОТЮК (на фото). - Я її одягала лише на окремі свята і дуже берегла. Тепер я цю вишиванку подарувала своїй онучці. А собі придбала нову. Вона мені дуже подобається, тому я доволі часто одягаю її на уроки.

    Щодо учителів, то Олена ПОЛІЩУК, заступник директора з навчально-виховної роботи, обіцяє: у наступному навчальному році й учителі одягатимуть вишиванки. А поки у цьому закладі їх носять декілька педагогів: Тетяна ЖУКОВА, Тамара КОНДРАТЮК, Світлана ПРИБИШ.


    Наразі це єдина вінницька школа, в якій учні масово одягнули вишиту форму. Однак ця ініціатива може набути поширення не лише у місті над Бугом, а й по усій Україні. А щодо одинадцятої школи, то розповідь про неї не буде повною, коли не звернути увагу на декілька важливих новацій, які вже тут впроваджені.

    КАЛИНА - НА ВІЗЕРУНКУ, КАЛИНА - НА ШКІЛЬНОМУ ПОДВІР’Ї

    Так сталось, що два роки тому разом із своїми бойовими побратимами - учасниками бойових дій в Афганістані, - автору цих рядків пощастило відкривати музей пам’яті загиблих у Великій Вітчизняній війні та у війні в Афганістані. Його створення ініціювала міська організація ветеранів-«афганців», а підтримала адміністрація школи. І тому, що тема афганської війни у цій школі близька. Адже на тій війні загинув вихованець цього закладу Валерій ТАРНАВСЬКИЙ (на фото). Воїна-десантника підкосила куля ворожого снайпера. Раніше біля дверей класу, де він навчався, була лише меморіальна дошка, а тепер у шкільному музеї пам’яті його життя присвячено окремий розділ.

    За рішенням педагогічної ради кожного року має запроваджуватись якийсь проект, що стосується відродження народних традицій, виховання молоді на історичних здобутках українського народу. Нинішнього року це була калинова алея, яку висадили першокласники. Тепер щоранку, перед початком уроків, вони разом із учителями поливають молоді деревця. І, сподіваються, що до випуску вони заквітують. І дівчата на випускний бал цвіт цієї калини вплітатимуть у коси.

    Якими будуть інші новації у цій звичайній, в тім і незвичайній вінницькій школі, сподіваюсь розповісти у подальших публікаціях. А на сьогодні для її вихованців як найбільше підходять слова Дмитра ПАВЛИЧКА: «Сорочку мати вишила мені…»

    Никифор ЛИСИЦЯ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05