РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 40 (19 жовтня 2012) 

  • До 200-річчя Великого Кобзаря. Народився і живе донині

    Він був сином мужика і став володарем у царстві Духа. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Його біографія назавжди залишається яскравим прикладом незламності людини, життя якої окрилене благородною метою визволення від національного і соціального гніту, боротьбою за щастя всіх людей.

    Коли читаєш Шевченка, розумієш, що це не пафосні слова. Любов, Краса, Добро і Правда - істинні стовпи, на яких тримається світ - мотиви творчої спадщини Тараса Григоровича.

    У кожного - свій Шевченко, бо всяк вибирає в його спадщині те, що найближче. Всяк бере в Шевченка стільки, скільки здужає. Всяк пише про нього так, як може.

    А сам Шевченко - завжди попереду. До нього треба доростати все життя!

    Хтось знайомиться з ним вперше у школі, хтось - в родині. Хто знає лише «Заповіт», а хтось цитує «Гайдамаки».

    Та допоки є така потреба, допоки ім'я його на вустах, а пам'ять - у наших серцях, не забуваймо про вершини нашого духу, які відкрив нам Шевченко.

    То так і я тепер пишу

    То так і я тепер пишу

    Папір тілько, чорнило трачу...

    А перш! Єй-богу, не брешу!

    Згадаю що чи що набачу,

    То так утну, що аж заплачу.

    І ніби сам перелечу

    Хоч на годину на Вкраїну,

    На неї гляну, подивлюсь,

    І, мов добро кому зроблю,

    Так любо серце одпочине.

    Якби сказать, що не люблю,

    Що я Украйну забуваю

    Або лукавих проклинаю

    За те, що я тепер терплю,-

    Єй-богу, братія, прощаю

    І милосердому молюсь,

    Щоб ви лихим чим не згадали;

    Хоч я вам кривди не робив,

    Та все-таки меж вами жив,

    То, може, дещо і осталось.

    1847 р. Орська фортеця

    «Шевченко? Дай я почитаю!»

    Мені Кобзар подарували -

    Чудовий новий екземпляр.

    Його у рейсі я читала,

    Як їхала на Павлодар.

    Котивсь серед степів уранці

    Вагон, проржавілий до дір,

    Зітхав. А на одній із станцій

    Сів незвичайний пасажир.

    Він був цибатий, наче гайстер, -

    Солдат із міста Іссик-Куль.

    Казах, годинниковий майстер,

    Смішний, пострижений під «нуль».

    Смаглявий, наче хліб цілинний.

    Налив собі він чаю чашку,

    І зашарівся, як дитина,

    До вух, - ну точно Чебурашка!

    Хлюпнув на форму трохи чаю,

    Спитав: «Що то за фоліанти?

    Шевченко? Дай я почитаю!»

    - То ж по-вкраїнськи... мо ж не варто?

    « - ...Мені тринадцятий минало,

    Я пас ягнята за селом...

    Чи то так сонечко сіяло,

    Чи так мені чого було...»

    Мені та мить до серця впала...

    - А я стою, немов стовпець!

    В душі так млосно моїй стало!

    Це з вуст казаха так звучало!

    Який ти, хлопче, молодець!

    Ніна ХУДОБЕЦЬ (м. Харків)
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05