РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 24 (29 червня 2012) 

  • Петриківському розпису вчать у столиці

    Значним художнім явищем народного мистецтва України є декоративний розпис. Це частина багатовікової художньої культури українського народу. Тісно пов'язані з народним календарем і трудовою діяльністю, розписи мали ритуальний, обереговий характер, відображали уявлення про світобудову та вірування людей, відігравали важливу роль в оздобленні інтер'єру, формували естетичне середовище помешкання. У процесі еволюції символічний зміст малюнків поступово втрачається, на передній план виступає їх декоративне призначення. Детальніше про цей вид мистецтва ми дізнались, побувавши на майстер-класі з петриківського розпису в Національному музеї декоративного мистецтва.

    ТРАДИЦІЯ НАСТІННОГО РОЗПИСУ В СЕЛАХ УКРАЇНИ виникла або була поповнена після тривалої перерви у другій половині XIX ст. У найбільш масовому вигляді настінний орнаментальний розпис був поширений у селах південних, південно-східних і південно-західних областей. Поділля, південь Київщини, Катеринославщина - райони, в яких деталі оздоблення селянських хат були декоративним елементом з яскравими локальними рисами.

    Для позначення цього виду народного мистецтва застосовують два терміни - малювання та розпис. Більш уживаним є перший. Але й термін «розпис» здавна побутував в українській мові. Розписи, як правило, робилися на стінах і печах старих хат і разом з ними зникали або порівняно швидко забілювались, відроджуючись уже у видозміненому вигляді.

    Народному малюнку, вважають мистецтвознавці, притаманні узагальнений площинний характер зображення, використання умовно-декоративних прийомів, переважання графічних прийомів над живописними, яскравий колорит, усталені композиційні схеми.


    Людмила Остроухова - одна з учениць, яка опановує ази петриківського розпису.

    МАЙСТРИ ВОЛОДІЛИ БАГАТИМ АРСЕНАЛОМ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ МАЛЮВАННЯ - використовували різноманітні мінеральні та рослинні барвники для виготовлення фарб, саморобні пензлі із шерсті тварин, штампи. Для нанесення зображення застосовували відбитки власних пальців. У XVII-XVIII ст. набуло поширення малювання олійними фарбами на дереві та полотні. Розписи на папері темперою, аквареллю, гуашшю з’явилися на початку XX ст. Деякі майстри прагнули досягти професійності в своїх творах, а деякі малювали просто народні картинки.

    Характерною ознакою розписів є графічність - хороша «дзвінка» лінія, тендітно покладений контур, легкість усієї композиції.

    До речі, колись хати розписували здебільшого дівчата й молоді жінки. У деяких майстринь дозвільне малювання, як мовлять, для душі, з часом переходило у ремесло. Попит на розписи був величезний, і малювальниці розпочали виконувати розпис на папері: на довгих вузьких смугах у вигляді лиштви, на паперових рушниках, на аркушах паперу.

    Такі розписи звалися «мальовками» й призначалися для прикрашення хати. Саме розписи на прямокутних чи квадратних аркушах з окремим завершеним декоративним мотивом поклали початок нового жанру - народного декоративного розпису на папері, який у наш час, коли традиційні настінні розписи майже зникли, набув широкого розвитку.

    НАЙБІЛЬШ ВІДОМИМ ЦЕНТРОМ ДЕКОРАТИВНИХ РОЗПИСІВ УКРАЇНИ Є С. ПЕТРИКІВКА ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ. Специфічні умови, які склалися в цьому мистецькому осередку, сприяли активному розвитку та видозміненню форм вияву декоративного малювання, що набували нових і нових рис.

    Колективне за своїм характером петриківське малювання, дізналися ми, розвивалося впродовж століття на основі яскраво виражених художницьких індивідуальностей. Малюнки петриківських майстрів - це безмежна кількість імпровізацій рослинного орнаменту, виконаних легко та віртуозно.


    Цьому мистецтву вчитися ніколи не пізно.

    Петриківський розпис впізнається по витонченому мазку, за допомогою якого утворюється безліч орнаментальних мотивів: квітів, листя, трав, стебел, пуп’янків, пагонів, що складають вибагливі комбінації, доповнені кольоровими плямами ягід, грон винограду, кетягів калини. Малюнки переважно виконуються на білому тлі, що дісталося «в спадок» від білої стіни української хати.

    Дивовижна різноманітність виконавчих манер характерна для майстрів цього осередку, який представлено в колекції музею авторами кількох поколінь. До найстаршого належать Надія Білокінь (1893-1981), Тетяна Пата (1884-1976), Ярина Пилипенко (1893-1978), Надія Тимошенко (1908-1971), які стояли біля витоків стилю, створили його образотворчі засади.

    Федір Панко (1924 р.н.), Марія Пікуш (1954 р.н.), Глущенко В.А., Турчин Ніна (1941 р.н.), Самарська Ганна (1942 р.н.), розповіли співробітники музею, продовжують справу своїх попередників, активно працюючи й донині.

    Віталій НОСАЧ, Фото автора та з інтернету
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05